Шосте Правило Чарівника, або Віра Занепалих - Гудкайнд Террі (читать книги онлайн бесплатно серию книг .txt) 📗
До того ж Ніккі відчувала нетерпіння, адже її чекали справи. Потрібно ще зібрати пожертви. У деякі місця її супроводжували дорослі. В інші відправляли її одну, кажучи, що молоденька дівчинка там доб'ється кращих результатів, присоромить тих, хто має більше, ніж заслуговує. Ці люди, всі власники підприємств, відмінно знали, хто вона така. І завжди запитували, як поживає батько. Як її вчили, Ніккі відповідала, що батько буде дуже задоволений, коли дізнається, що вони проявляють турботу про нужденних. Зрештою більшість вносили пожертвування.
Потім потрібно було віднести ліки жінкам з хворими дітьми. І одяг дітям теж був потрібний. Ніккі намагалася когось умовити пожертвувати старий одяг, когось — пошити новий. Деякі люди були бездомними, інші всім скопом тулилися в жалюгідних комірках. Ніккі намагалася умовити кого-небудь з багатих пожертвувати будинок. А ще на неї було покладено обов'язок роздобувати для жінок глечики, щоб ходити за водою. Треба нанести візит ганчареві. Декількох дітлахів постарше зловили на крадіжці. Інші билися, дехто бив в кров діточок поменше. Ніккі заступалася за них, намагаючись пояснити, що вони не винні, просто життя до них несправедливе, і така поведінка — природна реакція на жорстокі умови. Вона сподівалася умовити батька взяти на роботу хоча б декількох знедолених.
Проблеми розросталися, як сніжна лавина, і кінця їм не намічалося. Складалося враження, що чим більшій кількості людей допомагало братство, тим більше ставало потребуючих допомоги. Спочатку Ніккі думала, що вирішить світові проблеми. А тепер почала відчувати себе безнадійно нездатною. Вона знала, що сама винна. Їй потрібно трудитися ще більше.
— Ти вмієш читати і писати? — Поцікавилася сестра.
— Не дуже добре, сестра. В основному імена. Мені так багато треба робити для тих, кому пощастило менше, ніж мені! Їх потреби куди важливіші моїх егоїстичних бажань.
Мати, посміхнувшись, кивнула сама собі.
— Просто добрий дух у плоті, — розчулилася сестра Алессандра. Очі її зволожилися. — Я чула про твою діяльність.
— Правда? — На мить Ніккі відчула гордість, але тут же згадала, що, як би вона не старалася, краще все одно не стає, і відчуття того, що вона невдаха, повернулося. До того ж мати весь час твердила, що гординя — гріх. — Не бачу нічого особливого в тому, що я роблю. Ці люди — особливі через ті страждання, що вони переносять, живучи в жахливих умовах. Вони підбадьорюють мене.
Мати задоволено посміхалася. Сестра Алессандра, нахилившись ближче, серйозно запитала:
— Ти вчилася користуватися своїм даром, дитя?
— Мати вчить мене всяким дрібницям на зразок лікування нескладних болячок, але я знаю, що було б несправедливо демонструвати мій дар перед тими, хто менш благословенний, ніж я, і тому всіляко намагаюся не користуватися ним.
Сестра склала руки на колінах.
— Ми з твоєю матір'ю поговорили, поки тебе чекали. Вона добре попрацювала, наставивши тебе на шлях істинний. Однак ми вважаємо, що ти була би здатна на більше, якби служила більш високому покликанню.
Ніккі зітхнула:
— Ну гаразд. Може, я зможу вставати трохи раніше. Але у мене вже є обов'язки у відношенні нужденних, і мені доведеться якось поєднувати їх з новими. Сподіваюся, ви мене розумієте, сестра. Я не намагаюся викликати співчуття, правда-правда, але я сподіваюся, що цей обов'язок мені вдастьсяться виконувати швидко, тому що я і так вже дуже зайнята. Сестра Алессандра терпляче пояснила:
— Ти не розумієш, Ніккі. Нам би хотілося, щоб ти продовжила свою діяльність з нами, у Палаці Пророків. Звичайно, спочатку ти будеш послушницею, але в один прекрасний день станеш сестрою Світла, і в цій якості продовжиш робити те, що так добре розпочала зараз.
Ніккі охопила паніка. Життя стількох людей трималася лише на тих ниточках, що їм простягала вона. У братстві у неї є друзі, яких вона любить. Їй так багато потрібно зробити! Їй не хотілося покидати матір і навіть батька. Вона знала, що батько поганий, але з нею-то він поганим не був. Вона знала, що він жадібний егоїст, але він як і раніше іноді відносив її в ліжко і ласкаво гладив по плечу. Ніккі була впевнена, що коли-небудь знову побачить проблиск в його блакитних очах, потрібний тільки час. Вона не хотіла їхати від нього. З якоїсь причини їй було відчайдушно необхідно ще раз побачити ту яскраву іскорку в його очах. Але Ніккі знала, що ці її бажання егоїстичні.
Вона зморгнула сльози.
— Я дбаю про нужденних, сестра Алессандра. У мене перед ними зобов'язання. Вибачте, але я не можу їх кинути.
У цей момент в дверях з'явився батько. І застиг у незручній позі, на півкроці, втупившись на сестру.
— Що тут відбувається? — Мати встала:
— Говард, це сестра Алессандра. Вона сестра Світла і приїхала…
— Ні! Я не допущу, чуєш?! Вона наша дочка, і сестри не отримають її!
Сестра Алессандра піднялася, скоса дивлячись на матір.
— Будь ласка, попросіть вашого чоловіка віддалитися. Це його не стосується.
— Не стосується?! Вона моя дочка! Ви не отримаєте її! — Він рвонувся вперед, щоб схопити Ніккі за протягнуту руку. Сестра підняла палець і, на подив Ніккі, батька відкинуло назад яскравим спалахом світла. Він з гуркотом врізався спиною в стіну і сповз на підлогу, хапаючись за груди. Заливаючись сльозами, Ніккі кинулася до батька, але сестра Алессандра схопила її за руку і смикнула назад.
— Говард, — прошипіла крізь зуби мати, — виховання дитини — моя справа. Я несу дар Творця. Коли домовлялися про наш з тобою шлюб, ти дав слово, що якщо народиться дівчинка і у неї буде дар, тільки я буду мати право виховувати її так, як вважатиму за потрібне. Я вважаю, що так треба, така воля Творця. У Палаці Пророків у неї буде час навчитися читати. Час навчитися використовувати свій дар на благо людям так, як це вміють тільки сестри. Ти стримаєш слово. Я про це подбаю. Не сумніваюся, що в тебе є справи, до яких ти повинен негайно повернутися.
Батько тер долонею груди. Потім опустив руки і, похнюпивши голову, вийшов. Але перш ніж зачинити за собою двері, він зустрівся поглядом з Ніккі. Крізь сльози вона побачила в очах батька ту саму іскорку, ніби він хоче їй щось сказати, але потім іскорка зникла, і батько зачинив за собою двері.
Сестра Алессандра сказала, що буде краще, якщо вони виїдуть відразу ж і Ніккі зараз не стане спілкуватися з батьком. Вона пообіцяла, що якщо Ніккі буде дотримуватися правил, то після того як освоїться, навчиться читати і користуватися своїм даром, вона знову побачить батька.
Ніккі навчилася читати, користуватися своїм даром і освоїла все, що від неї хотіли. Вона виконувала всі вимоги, вона робила все. Її життя послушниці було безпристрасне і самовіддане. Сестра Алессандра забула про свою обіцянку, а якщо Ніккі нагадувала їй, тут же висловлювала невдоволення і знаходила чергову роботу.
Через кілька років після того, як Ніккі відвезли у Палац, вона знову зустріла брата Нарева. Ніккі зіткнулася з ним зовсім випадково. Він працював на стайні Палацу Пророків. Брат Нарев, пильно дивлячись на Ніккі, повільно посміхнувся. Він повідомив їй, що прийшов у Палац по її прикладу. Заявив, що хоче прожити довго і побачити, як у світі наступає новий порядок.
Ніккі тоді подумала, що робота на стайні — дивне заняття для брата, але брат Нарев сказав, що вважає роботу на сестер більш піднесеною, ніж на тих, хто загрібає гроші. Запевнив Ніккі, що йому все одно, скаже вона в Палаці кому-небудь про нього і його діяльності в братстві чи ні, але попросив не говорити сестрам, що він володіє чарівним даром, бо тоді йому не дозволять залишитися тут і працювати на стайні. А якщо вони розкриють його дар, він відмовиться їм служити, оскільки, як він заявив, бажає служити Творцеві по-своєму.
Ніккі зберегла його таємницю — не стільки з вірності, скільки тому, що була надто зайнята навчанням і роботою, щоб думати про брата Нарева і його братство. Бачила вона його вкрай рідко, дитячі спогади покривалися серпанком. У Палаці була робота, якій вона повинна була присвятити себе, відповідно до побажань сестер. Тільки через багато років Ніккі зрозуміла справжні причини перебування брата Нарева у Палаці Пророків.
