Щоденник страченої - Матиос Мария Васильевна (книги онлайн без регистрации полностью .TXT) 📗
28 вересня 199...
Мені байдуже, що про мене думають інші. Коли я вперше зрозуміла це — помацала чоло.
А потім сказала собі: так думають егоїсти.
Я таки егоїстка, якщо так довго люблю одного і того самого негідника й падлюку. І чим менше він подає мені знаків уваги — тим більшою падлюжницею стаю сама для себе.
Після такого відкриття і справді доводиться мацати собі чоло і не дозволяти, щоб його мацали інші (чоло тобто)...
Але моє внутрішнє життя за такими парканами і забралами, що я можу прикидатися, якою завгодно відьмою і жодне каяття не навідається до мене. Бо я — егоїстка. І мене не обходить, як плює і чхає на мене світ. Так, як я плюю собі в душу цим виснажливим багаторічним романом... Мене не зможе переплюнути навіть верблюд.
Байдуже. Як байдуже до зламаного дерева чи всіх отих, що минають мене день у день у великому місті, а «добридень» сказати нікому.
17жовтня 200...
Він так дістав мене своїм катуванням, що я вирішила відомстити.
Учора я почала полювання за одним чоловіком. Мені стало цікаво, чи зможу я його вполювати.
20жовтня 200...
Він, очевидно, відчув — і дуже пручається. Я таке бачу вперше: чоловік опирається жінці, яка явно провокує його на лямур.
Розпалює?
Побачимо, хто кого.
22 жовтня
Але навіщо він мені, коли я в собі не відчуваю жодного поруху плоті, окрім чіткого розрахунку і думки про помсту іншому?
27 жовтня
Я знаю, чому я його добиваюся. Це не лише жага помсти. І в жодному разі — не бажання новизни. Я хочу спізнати байдужу пристрасть, силувану. Щоб зрозуміти, чим вона відрізняється від спонтанної. Я доб'юся свого.
28 жовтня
Крига скресла?
Він дивився в очі так, щоя забула все, пов'язане з іншим.
У мене почалися ознаки склерозу.
7 грудня
Найбільша безбожниця, я відтепер навіки запам'ятаю, що 7 грудня — день великомучениці Катерини.
Чоловіки — вони мастаки інтриги не менші, аніж хвалені, завжди інтуїтивні жінки.
...Я помилилася у своїй здобичі.
Чоловік був такий ніжний, що, ледь доторкнувшись до нього, я зрозуміла свою погибель. Він пестив мене так, ніби ворожив.
А прощаючись, хитро запитав:
— Навіщо ти гралася зі мною? Це ж небезпечно для тебе. Ти в пастці.
Я не хотіла визнати, що програла, але відчула, що він мене зачепив.
15 грудня
Тепер я рискаю, мов тигриця. Я шукаю зустрічі з ним.
Він мене знов уникає.
20 січня наступного року
...Учора за столом він плеснув мені в обличчя склянку горілки:
— Ти сука. Ти спиш зі мною, а хочеш іншого. Хто в тебе є?
У мене нема нікого, але як йому про це сказати? У мене нема навіть того, хто іще не так давно був.
Він не озивався півроку.
Що я йому зробила???
Є лише спогад-хвороба: чоловік, що спить по діагоналі ліжка й одною рукою тримає мою грудь. А на годиннику — завжди третя ранку.
25 серпня
І я таки сука, бо, коли впольований мною чоловік хряснув дверима, я завила так, що жодна чотиринога не могла б зрівнятися.
Я думаю, що зачепила його і я. Та він надто розумний, щоб не міг відчути, що.став іграшкою в моїх руках через зовсім іншого чоловіка. Бо все в мені закрилося до нього, скам'яніло.
Безглузде полювання чи гонитва за силуваною пристрастю закінчилася драматично для самого мисливця. І яка тоді користь із полювання?!
26 серпня 200...
У нас на роботі новий шеф. Сьогодні він викликав до себе по черзі всіх співробітників.
Коли я причинила двері і сказала «доброго ранку», пін одразу почав роздягати мене. Різко скинув сукню, розпустив по плечах волосся, розшнурував босоніжки — і не одягаючи і не давши одягтися, покликав до журнального столика. Далі він мовчки уклав мене навзнак, іміряв з голови до ніг і лиш усміхнувся кутиком губів.
Він пожирав мене очима з апетитом пересиченого самця.
— А тепер розкажіть детально про себе, — майже попросив, але голос його звучав іронічно-поблажливо. Мені здалося, що він усе про мене вже знає, а тепер лише звіряє свої знання з моїм лепетом.
...Так я й вийшла з кабінету шефа роздягнутою, пройшовши мало не крізь стрій тих, хто чекав на цю ж процедуру в приймальні.
Якщо нашому новому шефові загрожує якась хвороба, то явно не хвороба очей. Очі у нього орудують краще, ніж руки.
Усі чоловіки такі — вони роздягають жінку очима швидше, аніж вона встигне привітатися.
...Одяг, у якому я заходила в кабінет шефа, сховала подалі з очей. Він видається мені оскверненим, хоча до нього не доторкнулася чужа рука.
Цікаво, чи є спосіб уникнути подібних роздягань, коли ти жінка і до того ж — не кікімора?
***
Зателефонував О.О. Каже, скучив.
Час від часу він нагадує телефонним дзвінком про себе, проте ненав'язливо і не дуже переконливо.
Скучив...
І вірю, й ні. Бо ні за чим скучати.
За чим скучати?
По молодості розтратив сили з лярвами... Тепер хоче жалості від мене. А може, боїться сутінків самотності?
А хто пожаліє мене в моїх сутінках?
Через кілька днів
Після легкої вечері ми лежали з 0.0. на підлозі. У каміні палахкотів вогонь. З телевізора розказували останні новини. Було затишно і спокійно.
І ми лежали — як після великої роботи: ліниві і майже німі.
