Альтернативна еволюція - Бердник Олесь Павлович (читаемые книги читать .TXT) 📗
ПОРОЖНЕЧА, ПОРОЖНІЙ — ПО РА і ЖИТИ, ПІСЛЯ ТОГО, ЯК ЖИТТЄВИЙ РА щез — нічого не залишається.
ПРАЦЯ — від РА, сонячна творчість.
ПРЕМУДРИЙ, ПРЕЧИСТИЙ і т. д. — той, що від РА, найдавніший, чистий або мудрий у самій суті.
ПРОМІНЬ — ПРА і МЕН, МАН — той, що передує думці (МЕН) і ЛЮДИНІ (МАН), той, котрий творить все — і мисль і життя.
ПРОРОК — ПРА і РЕКТИ — говорити, казати те, що з правіку, одвіку.
ПРОСТІР — ПРА СУТЬ ІРІЙ — вічно існуючий ірій, бездонність Буття, в якій розгортається вселенська дія життя.
ПРАТИ, ПРАННЯ — робити брудне чистим, вертати йому попередній — ПРА — вигляд.
— Р —
Про ПРА ми вже говорили: всі основні слова мови, зв’язані з чистотою, вогненністю, сонячністю, силою, величчю мають в основі звук РА, РО, РЕ і беруть початок від першоджерела сущого, від СОНЦЯ — РА.
РАЙ — країна РА, де жили прабатьки.
РАЙЦЕ (яйце-райце) — казкове яйце, що тримає в собі безліч тварин: певно, ця казка походить від прадавніх уявлень мудреців довізантійського періоду про те, що все суще вийшло з яйця РА.
РАПТОМ — несподівано, як РА в ТЕМРЯВІ.
РАНА — НА РА, розбити єдність, цілість, життєвість.
РАХМАН — людина казкового краю (очевидно, з РАЮ). РАХ-МАНИ, згідно з народними повір’ями, живуть десь зовсім поряд з нами, але ми не можемо їх бачити і зустрічати. Якби людина земна зустрілася з РАХМАНОМ (РА і МАН), то згоріла б: ми вже втратили полум’яність першожиття і покрилися земною плівкою.
РУСЬ, РУСИН — РА-СИН — СИН РА, СИН ВОГНЮ. Пращури вважали, що РУСИНИ мали прабатьком самого РА — ДАЖБОГА — вседаючого пращура.
РЯСНИЙ, РЯСНО, РЯСТ — все це від РА, від його багатства, невичерпності.
— С —
СВІТ, СВІТЛО, СВІТАННЯ, СВІТОЧ, СВІТЛИЦЯ, СВІТОГЛЯД ми вже розглядали: вони мають в основі ВІТУ, ЖИТТЯ, котру дає промінь РА. СВЯТО, СВЯТИЙ, СВЯТИНЯ теж від цього кореня: просвітляти, опромінювати, одкривати в людині, явищі правічну ВІТУ, СВІТЛО.
СВАВОЛЯ — СВОЯ ВОЛЯ, воля, що не рахується з іншими: така воля стає неволею.
СЕРЦЕ — СЕРЕДИННЕ, ГОЛОВНЕ.
СИРОТА — ІРІЙ і ОТА, АТА. У кого нема родини, в того БАТЬКО ІРІЙ, безмірність.
СКАРБ — СКРИТИЙ АР, прихована цінність. З цього видно, Що пращури скарбом називали не гроші, а духову цінність.
СКОРБОТА — З КАРОЮ БУТИ, весь час каратися.
СОНЦЕ (СОЛНЦЕ, СЛОНЦЕ) — має багато глибинних значень. Це і СЛОНЯТИСЬ по небу, весь час гуляти, це і бути ОСЛОНОЮ, покровом невидимого РА, і СОН-ЦЕ — тобто, те, Що навіває людям сон тілесного, несправжнього життя, яке почалося відтоді, як пращури були обмануті Чорнобогом, котрий створив для них тіньові форми буття.
СЛОВО — СОНЦЕ і ЯЙЦЕ (ОВО), тобто СОНЯЧНЕ ЯЙЦЕ. Правдиво, це так: Слово є зерном променя, котрий посіяно в душу Людини. Лише оволодіння суттю Слова дає можливість Людині проявити свою творчу силу.
СЛОВ’ЯНИ — СИНИ СЛОВА, а разом з тим СИНИ СЛАВИ, ЛАДИ або ЖИВИ.
СЛАВУТА (Дніпро) — СЛОВ’ЯНИ і ВІТА, ЖИТТЯ СЛОВ’ЯН. Це неспростовно доводить, що біля Дніпра була колиска слов’ян.
СТРАХ — СУТЬ РА, почуття трепету. Воно не означало переляку чи жаху, а почуття переповнення. Чому й говорили: страх як гарно, страх як хочу, страх як тебе люблю.
СУМ, СУМУВАТИ — від слова САМ, СУМ — від САМОТНОСТІ.
— Т —
ТВАРИНА — ТВІЙ і АР: ясно сказано, що в тобі і в будь-якій живій істоті спільний вогонь, АР, що звірі ТВОРЕНІ.
ТВОРЕЦЬ, ТВОРИТИ — вогненне, володіти вогнем. Т перейшло від Д — ДЕВА, СВІТЛО. Творити — це ДИВО РОБИТИ, небувале явище.
ТЕМРЯВА, ТЬМА, ТУМАН — від кореня ТАМ, далеко, в невидності. ТЕМРЯВА, РА десь ТАМ, світла нема.
ТРИДЕВ’ЯТЕ ЦАРСТВО — вислів з казки. Можна бачити, як в течії віків забулося значення певних висловів і замінилося майже безглуздям. Що це за ТРИДЕВ’ЯТЕ царство? Спочатку було РА ДЕВ АТА — тобто БАТЬКО (АТА) РА-ДЕВИ, БОГА СОНЦЯ. Отже в царстві РА, у казковому царстві. У казках нашого народу можна знайти дуже багато таких видозмін. Забуте звучання замінювалося іншим змістом. Наприклад, Івасик-Телесик. Що це за Телесик? Чому ніхто не запитує, не думає, звідки така дивна назва?
Суть цієї дитячої казки «для дошкільнят» вельми глибока, вселенська. Давайте пригадаємо:
Бездітні чоловік і жінка. Жінка знаходить зернятко, з’їдає. В них народжується хлопчик, вони називають його Івасик-Телесик.
Телесик плаває на човнику, ловить рибу, віддає матері. Мати щодня виходить до берега, кличе синка, забирає рибу, годує його. Змія хоче заволодіти Телесиком, але її голос не схожий на голос матері. Тоді змія кує в коваля голос, підробляє його і обманом захоплює хлопчика. В себе вдома змія наказує зміївні підсмажити Івасика, а вона збирає гостей. Телесик хитрістю змушує зміївну сісти на лопату і вкидає її в піч, а сам тікає на високе дерево. Змія з гостями прилітають, з’їдають смажену зміївну, а коли довідуються, що то не Івасикове м’ясо, люто починають гризти дерево, де він сидить. Пролітають лебеді — один гурт, другий, не беруть хлопчика, і лише останнє лебедятко на прохання хлопчика рятує його й повертає додому.
Чітко прослідкуймо символічні образи. Хлопчик — це Овасик (зерно, яйце життя). Телесик — це Тілесик, перетворення яйця, зерна в форму, в тіло, це поява на пустельній землі нового життя, яке під люблячим поглядом Матері Лади вирощує, збирає з ріки Буття душі (риба — душа). Темні сили (символ — змія) жадають знищити життя (Тілесика), але воно відчуває підступ ворогів і не слухає їх. Тоді ці сили підроблюють мову світла (це, безумовно, ідеї добра, правди, добробуту, комфорту, пізнання і т. д., якими користуються сини темряви) і захоплюють в полон течію життя, поступу, саму душу еволюції, розвитку, щоб їсти її, тобто користуватися нею для найганебніших цілей зла і руйнації. Казка стверджує, що необхідно знищити всі ці темні сили (спалити зміївну) й повернутися до сонячних, прадавніх ідеалів, до природи (піднятися по дереву до неба). Лише дух Єдиного Буття (лебідь у всіх давніх традиціях — це Найвищий Дух) може врятувати людство від навали темних сил, котрі вже гризуть дерево (тобто, нищать саму основу життя, сонячну пуповину земного життя).
Так у найпростіші образи пращури вклали дивовижно мудрі думки і передали їх по надійному ланцюжку (баба — онуки) понад тисячоліттями…
ТУГА — сум за ТУ ГА (землю), сумують люди найбільше за рідною землею, краєм, людьми.
ТЯГАР — ТЯГА, НАПРУГА АРУ, ВОГНЮ. Пращури знали, що в суті тяжіння землі — напруга первісного вогню, — променя РА.
— У —
УМ — це прадавнє слово збереглося на Сході як священний символ, як звук Першооснови. ОУМ, АУМ, ХУМ — суть Кореня Буття. Людина, котра має УМ, несе в собі Зерно Всеосяжного Життя. Звідси — УМІЛА, УМНА, а ще далі — РОЗУМНА, коли з УМОМ поєднано РА — промінь світла.
Слово УМАН (мудрий, умілий) у нас розвіялося на вітрі віків, воно збереглося в інших народів (МАН, МАНУ, ГУ-МАН, ГОМО), але похідні слова, котрі ще недавно були дійовими (ОТАМАН, ГЕТЬМАН), свідчать, що руйнація мови відбулася зовсім недавно під впливом ворожих сил.
УЧИТЕЛЬ, УЧИТИ — прадавні слова, бо учити батькам дітей доводилося з правіку. Ці слова тісно пов’язані зі словом ЧАТИ, сторожа, варта (ЧАТУВАТИ БІЛЯ ВОГНЮ ЖИТТЯ). ЧАТИ від АТА, БАТЬКА. Отже, ЧЕРЕЗ БАТЬКА ВЕДА ЖИТТЯ. НАВЧАТИ — це передати вогонь традиції роду, народу. Слово ЧИТА збереглося в санскриті як назва для розумної субстанції Всесвіту, розлитої скрізь, від якої кожен бере відповідно до своїх розумових можливостей.
УЯВА — У і ЯВЛЯТИ. Переводити невидимі образи, ідеї у світ ЯВЛЕНИЙ, проявлений. Дехто гадає, що УЯВА — то пусті вигадки, але насправді без УЯВИ неможливо було б змайструвати навіть найпростішої лопати чи зв’язати віника для підмітання хати.
Звук Ф, певна річ, складається з X і В, тому всі слова нашої мови, що пишуться з Ф, або чужинські, або в народній вимові починаються з X[3].
