Альтернативна еволюція - Бердник Олесь Павлович (читаемые книги читать .TXT) 📗
МАНДРІВНИК, МАНДРУВАТИ — може мати кілька значень: МАНІВЦЯМИ йти до РА (за сонцем), тобто вільно йти по світу, або — МАН, Людина, що йде до РА.
МАРА — відсутність РА, на відміну від РАМА, де РА поставлено спереду). У правдивій традиції МАРА, МОРЕНА — уособлення смерті, негоди, обману, старості, знесилення, хвороби. Нині це ймення лишилося на Сході в індуїзмі, буддизмі, джайнізмі та інших світоглядних вченнях: МАРА в них — володар зла й узагалі земного світу, де панують руйнація, старість, нещастя і т. д. У нас після введення візантійства це ймення залишилося в похідних словах, таких як МАРЕННЯ, МАРИТИ (бачити привиди, вигадувати, божеволіти), МАРА (страшне привиддя), МАРИ (носилки для мертвяка), МАРНІТИ (худнути, перетворюватися на привид), МАРНИЙ, МАРНІСТЬ (даремний, порожній, пустий) і т. д.
МАРЕНА — опудало, котре роблять на Купала, а потім спалюють — уособлює саме володарку смерті в пращурів, котру треба знищити вогнем РА, Ярила-Сонця.
МАТИ, МАТІР — МАЄ, МАТИ в наявності, і ІРІЙ. Глибоке, світоглядне поняття в одному слові: ТА, КОТРА НАРОДЖУЄ НАС З ІРІЮ, з НЕВІДОМОСТІ, з МОРЕНИ. Суттєво, це двері між двома світами: так високо оцінено значення МАТЕРІ у мові.
МЕРТВИЙ, МЕРЗНУТИ, МОРОЗ, МЕРТИ, МЕРЗОТА і всі інші слова цього кореня походять від МАРИ і МОРЕНИ — уособлень небуття, обману, нежиттєвості, відсутності РА.
МИСЛЬ, МИСЛИТИ — МАЄ і СЛОВО, та думка, що має в собі творчу основу, або МИ і СЛОВО, тобто Людина в поєднанні зі Словом дає МИСЛЬ, думку.
МЕТА — ціль життя чи якоїсь дії. Походить від слова МАТИ (бути в наявності, володіти) і МАТІР. Отже, мета, ціль не може бути порожньою, пустою або облудною. До марних замірів не слід прикладати слово МЕТА, бо то — МАРА, МАНА, а МЕТА — це МАТИ життя, творчості, дії, праці. Недарма це слово означає і НАД, ПОНАД. МЕТА повинна вести нас понад всіма тимчасовими потребами до глибинної суті Буття.
МИТЕЦЬ — від слова МЕТА, і МАТИ, і УМІТИ: той, хто має творчу МЕТУ, той хто є МАТІР’Ю тих чи інших творень, і той, хто УМІЄ творити, народжувати небувале.
Звідси й слово МІТ, МІФ — казка, легенда, небувале творення. Отже, МИТЕЦЬ — це міфотворець, казкотворець, творець небувалого життя книги, картини, думки, світогляду. МИСТЕЦТВО (МЕТА і СУТЬ) — покликання людини, її завдання: преображати хаос, стихії світу в красу, в радість, в осмислене Буття.
МИТЬ — невизначена, неуявна частка часу, поза сприйняттям свідомості. Недарма це слово співзвучне зі словами МЕТА, МИТЕЦЬ і МАТИ: бо МИТЬ — МАТИ ВСЬОГО СУЩОГО. Роздрібнений, виміряний час існує лише в нашій уяві, а правдива Вічність — то МИТЬ, котра Є ОДВІКУ і котру ми ніколи не можемо вловити, відчути. Проте, саме в МИТІ зачинається будь-яка думка, задум, мета: кажуть — блиснула думка. Вона вийшла з неуявної миті й одяглася в слово, образ.
МІРА — МАТИ і ІРІЙ, необмеженість, безкрайність вводити в наявність, обмежити. Пращури вважали, що саме МІРА є глибинною причиною появи МАРИ, обману: вона створює для нас МАНУ, МАРУ суті, котра насправді невловима. А створивши МІРУ невимірного ІРІЮ, ми починаємо МІРЯТИ її, вивчати, тобто займаємося МАРНОЮ справою.
МОВА — МАТИ й ЯЙЦЕ (ОВ) — символ початку, зародження, повноти. Отже, МАТЕРИНСЬКЕ ЯЙЦЕ, МАТИ, ЯКА НАРОДЖУЄ ЛЮДИНУ, мислячу істоту. Справді це так: без Мови нема Людини.
Деякі лінгвісти вважають МОВУ лише засобом для спілкування між людьми, тому немає значення, якою мовою розмовляти, щоб передати тій чи іншій людині ту чи іншу «інформацію». Насправді МОВА є щось зовсім інше: змінити МОВУ для людини те саме, що дереву змінити свої листочки та віття на інші, чужорідні. Може, деякі з них і приживляться, але неповторного Дерева вже не буде. Отже, МОВА — то самопрояв Людини, саморозкриття життєвого Яйця, таємничої суті самої Матерії, прихованого у всьому РА, СВІТЛА.
МИНАТИ, МИНУЛЕ, МИНУЩИЙ і всі інші слова цього кореня — походять від МАНИ. Означає «ставати привидом», «нічим», «щезати, як МАНА». Ось чому поняття МИНУЛОГО нема: є вічна МИТЬ, в якій ВСЕ. А те, що нам здається МИНУЛИМ, ПРО-МАЙНУЛИМ — обман, примара, МАНА, уява свідомості.
МОВЧАННЯ — МАТИ МОВИ. Саме з тиші народжується звук, мисль, рух. Недарма прадавні мудреці називали Бога Великим Мовчанням, бо його неможливо ввести в мову, думку, дію. Стаючи обмеженим, промовленим, РА стає МАРА.
МОГИЛА — від слова МОГУТНЯ, сильна, непоборна. Спостерігаючи, що МОГИЛА забирає до себе все суще: людей, тварин, царства, епохи, пращури з трепетом і назвали останнє пристановище істоти МОГИЛОЮ (ми вже згадували, що МАРА — це МАТИ ГА (ГЕЯ), МАТИ-ЗЕМЛЯ. Отже, МОГИЛА ототожнювалася з самою ЗЕМЛЕЮ, з її всеплодючим і всезабираючим лоном.
МІСТ — МИ і СУТЬ, те, ще переводить нас над прірвою.
М’ЯСО — зв’язано зі словом МАСА (тягар) і східним словом ТАМАС (ТО МАСА), що означає непорушність, зашкарублість, відсутність руху. М — ЯСА, поглинути ЯСУ, світло, РА. Промінь Сонця, котрий став тілом, масою, розіп’ятий в обмеженому світі.
МОЛИТВА — МИЛИЙ, ЛЮБИЙ і ТВОРИТИ. Означає Творити ЛЮБОВ, єднатися з улюбленим, бажати йому добра. Щирий зв’язок з Богом, РА, Природою, Матір’ю, Вітчизною, коханою людиною.
МОЛОКО — від слова МАЛИЙ, для МАЛОГО.
МОРДА — М-АРТА (ТИ), МАРА, МАНА, що закриває твій АР, твою суть. Тимчасовий лик істоти в цьому світі, де СВІТЛО (АР) стало МАСОЮ, М’ясом. На Сході слово звучить точніше — МУРТІ, ТРИМУРТІ — трьохликий бог (ВІШНУ, ШИВА, БРАХМА).
МОРОКА — МАРНА справа, та, що від МАРИ.
М’ЯТА — від слова МАТІР, МАТЕРИНСЬКИЙ. Рослина з групи ментолових, вона дуже високо ціниться в народному лікуванні, ось чому названа МАТЕРИНСЬКОЮ. МАТЕРИНКА також належить до цієї сім’ї, як і чебрець, який іноді називають материнською травичкою.
— Н —
НАГОРОДА — НА ГО РОД (РІД). Походить від ДАТИ за щось ЗЕМЛЮ (ГО) для РОДУ або прославити такий-то РІД на всю ГО (землю).
НЕБО — від слів НЕ і БУТИ, або навіть НЕ і БОГ. Глибинне значення цього слова тримає найважливіші світоглядні уявлення пращурів. З одного боку, там, вгорі, довкола місце НЕ для БУТТЯ, ми там НЕ БУЛИ, НЕ БУВ, а разом з тим весь той простір НЕ БОГ, рушійна сила світу не десь у просторі, а в Людині, у самій суті Буття.
НИВА — від слів НОВИЙ і ОВА (яйце), початок. Вічно нове життя.
НИЦЬ — від слова НИЗ, а НИЗ, НИЖНІЙ — від НОГА, НОЖНИЙ і т. д., той напрямок, де НОГИ.
— О —
О — звук, котрий тісно пов’язано з видимістю, з ОКОМ, з тим, що бачить ОКО. Цей звук неодмінно виривається, коли ми бачимо щось несподіване, нове: отже він і став початком поняття ОВА (яйце). Цей звук у поєднанні з іншими словами означає також БІЛЯ, ДОВКОЛА, НАВКРУГИ, ПЕРЕД тощо. Наприклад,
ОЗИМИНА — О ЗИМІ, перед зимою сіяти. ОМАНА — попасти в оточення МАНИ, МАРИ і т. д.
ОСІНЬ — після СОНЦЯ, як минула сонячна пора (О-СОН-НЯ, ПО СОНЦЮ).
ОРАТИ — перед РА готувати землю.
ОДИН — О-ДАНИЙ: даний сам по собі, ОСОБІ, звідси ОСОБА — неповторна, так і ОДИН — неповторний, нероздільний. Оскільки ДАВАТИ може лише ДЕВА, СВІТЛО, то ОДИН, ЄДИНИЙ і означає СВІТЛО або БОГ — РА. Звідси й слово ДЕНЬ — ДАВАТИ: даний для буття, для дії.
— П —
ПРА, ПЕРЕ або скорочено ПА лягають в основу значення ПЕРШИЙ, той, що від РА, ДАВНІЙ, могутніший, переважаючий.
ПРАДАВНІЙ, ПРАВДА, ПРАВЕДНИЙ від РА. Те, що одвіку,
ПЕРЕМОГА, ПЕРЕВАГА, ПЕРЕПОЛОХ і навіть ПЕРЕЦЬ — усі ці слова означають, що в події надмір сили, вогненності, енергійності.
Отже, ПОЛЕ, ПІЛЛЯ — це незасіяне, голе. А засіяне або заросле — то вже НИВА, бо несе в собі Н-ОВЕ життя.
ПЕТРО — в західних мовах — камінь. Безумовно, це слово нашого походження, воно тримає в собі: П-АТ-РА — тобто, БАТЬКО ВОГНЮ. Адже колись добували вогонь з каменю. Те ж саме значення слова ВАТРА, жар, котрий тримали предки, щоб роздмухувати вогонь.
