Кінець світу. Том 2. Пiсля… - Базів Василь (книги онлайн бесплатно TXT) 📗
(у тисячах чоловік)
| Китайська | 1 340 900 | Латиноамериканська | 507 500 |
| Ісламська | 927 600 | Африканська | 329 100 |
| Індуська | 915 800 | Православна | 261 300 |
| Західна | 805 400 | Японська | 124 700 |
(у відсотках)
| Рік | 1900 | 1995 | 2010 | 2025 |
| Західна | 44,3 | 13,1 | 11,5 | 10,1 |
| Африканська | 0,4 | 9,5 | 11,7 | 14,4 |
| Китайська | 19,3 | 24 | 22,3 | 21 |
| Індуська | 0,3 | 16,4 | 17,1 | 16,9 |
| Ісламська | 4,2 | 15,9 | 17,9 | 19,2 |
| Японська | 3,5 | 2,2 | 1,8 | 1,5 |
| Латиноамериканська | 3,2 | 9,3 | 10,3 | 9,2 |
| Православна | 16,3 | 3,5 | 2 | 2,8 |
Стрижнем будь–якої не лише нації, а культури чи цивілізації, є мова. Саме мова є тим кодом людської спільноти, яким вона цементується і за яким вона посилає імпульси іншим спільнотам. Саме у мові закладено матрицю цивілізаційної ідентичності. Оскільки мова — це спосіб мислення, сприйняття і відображення дійсності, вона фіксує цивілізаційну гетерогенність людства, яке ніколи не розмовляло і ніколи не буде розмовляти однією мовою. А значить, ніколи не буде одноманітним, однополюсним і глобалізованим на найглибшому цивілізаційному рівні.
На багатстві сучасного «Вавилона» жодним чином не відбивається уніфікація, універсалізація, яка характерна для будь–яких інших сфер глобальної епохи. Навпаки, частка людства, яке розмовляє п’ятьма найпоширенішими мовами світу, зменшилася у розрізі середини і кінця минулого століття на 20 відсотків, і тенденція ця продовжується.
Щодо претензій глобалістів на піднесення у ранг світової мови англійської чи створення нової мови міжнародного вжитку, варто нагадати про прецеденти таких спроб у минулому. Адже спокуса звести мовне розмаїття до одиниці просто переслідує конструкторів майбутнього у всі часи.
Створення нової мови для всіх націй і цивілізацій сягає щонайменше у XVII століття. Першими цим зайнялися відомі мислителі Томмазо Кампанелла та Ян Каменський, але їхні потуги виявилися марними. Відтак їхніми послідовниками стали такі найсвітліші уми свого часу, як Френсіс Бекон, Рене Декарт, Готфрід Лейбніц, Ісаак Ньютон. Російська імператриця Катерина ІІ навіть створила спеціальну комісію із провідних науковців різних профілів, яка працювала під безпосереднім керівництвом імператриці над створенням єдиної загальнолюдської мови.
Відтак продовжувачами названих історично–наукових фігур стали творці першої хвилі «червоної» глобалізації, які у 1867 році на другому конгресі першого Інтернаціоналу прийняли резолюцію про створення спільної мови для братства націй.
Далі був француз Сюдр із його мовою «сольфасоль» (на основі семи нот), мови «ідо», «оджуванто», «новіаль», «інтерлінгва», «воляпюк», есперанто поляка Земенгофа та багато інших невдалих спроб одноосібного, штучного втручання у сферу найтоншої матерії, якою є цивілізація.
Серед понад 300 мов, які сьогодні є в користуванні 7 мільярдів, абсолютним лідером була і залишається китайська. Падає у вжитку як мова перша — англійська та російська.
(у відсотках до світового населення)
| Мова | 1958 | 1970 | 1980 | 1992 |
| Арабська | 2,7 | 2,9 | 3,3 | 3,5 |
| Бенгальська | 2,7 | 2,9 | 3,2 | 3,2 |
| Англійська | 9,8 | 9,1 | 8,7 | 7,6 |
| Хінді | 5,2 | 15,3 | 5,3 | 6,4 |
| Китайська | 15,6 | 16,6 | 15,8 | 15,2 |
| Російська | 5,5 | 5,6 | 6,0 | 4,9 |
| Іспанська | 5,0 | 5,2 | 5,5 | 6,1 |
Аналогічна ситуація і з релігійним розкладом на планеті. І тут спостерігається той самий парадокс, що й з мовами: із поглибленням глобалізації релігійні відмінності зростають. Водночас не менше, ніж мова, визначальною у розподілі цивілізацій виступає релігійна приналежність.
Тут так само існує абсолютний лідер, становищу якого ніщо не загрожує в середній чи віддаленій перспективі. Частка західного християнства із його серцевиною — майже мільярдним католицизмом — коливається навколо 30–відсоткової позначки.
Найбільша динаміка у графі «невіруючі» відображає не так планетарні, як внутрішньоцивілізаційні процеси, а практично за межі території Китайської Народної Республіки не виходять.
Найдинамічніше зростає світова релігія — іслам, здобутком якого стало те, що на кінець ХХ століття на планеті кожен п’ятий — мусульманин, хоча на початку століття таким був тільки кожен десятий.
Не варто накладати цю динаміку на динаміку народонаселення, з якою релігійні тренди співпадають лише частково. Зростання провідних релігій — християнства та ісламу — мотивується їхньою духовною активністю. Адже приріст обох значною мірою відбувався за рахунок Африки.
Християнство відчутно поповнилось також за рахунок багатомільйонної Південної Кореї. Як пише Хантінгтон, «ні Адам Сміт, ні Томас Джефферсон не можуть відповідати психологічним, емоційним, моральним і соціальним запитам випускників середньої школи у першому поколінні. Ісус Христос теж може не відповідати їм, але у нього шансів значно більше».
Незважаючи на те, що вже у 2025 році прогнозується зміна релігійного лідера, оскільки за рахунок зростання народонаселення мусульманство обжене християнство, обидві ці світові релігії як сьогодні, так і в майбутньому складатимуть половину людства. Незважаючи на існуючий політичний антагонізм, не треба забувати, що вони, разом із нечисленним, але винятково впливовим іудаїзмом, вважають спільним для себе Старий Заповіт Біблії.
