Кулінарні фіґлі - Матиос Мария Васильевна (электронные книги без регистрации TXT) 📗
Далі я розповідатиму, як я даю раду врожаям зі свого городу.
О, цю справу я люблю не на жарти!
І залюбки ділюся з Вами своїми секретами.
Почнемо з консервованих лопатОк, чи по-іншому пастАїв, чи іще по-іншому – спаржевої квасолі. Отже, молоді стручки квасолі зриваєте, миєте, чистите, варите у підсоленій воді майже до готовності. Перекладаєте їх у стерилізовані банки, заливаєте водою із каструлі, де варилася молода квасоля, а можете залити і свіжою. Стерилізуєте годину. Закручуєте металевими кришками. Перевертаєте догори дном і продовжуєте стерилізувати ще півгодини. Добре обгортаєте старими ковдрами чи покривалами і так тримаєте дві-три доби. Чим довше консервація «мліє» у теплі, тим вірогідність «вибуху» зводиться до нуля.
До речі, так я тримаю усю консервацію. «Стрельнуло» лише раз – коли зігісутою виявилася металева кришка.
Не буду вдаватися у довгі розповіді про сорти і види помідорів, які я «культивую» на своєму маленькому городі, спосіб їх підживлювання, пасинкування, поливання і т. ін.
Скажу лише, що немає смачнішого фрукта чи овоча, ніж вирощеного своїми руками, а потім спровадженого у підвал і комору у банках, склянках, діжках і ящиках.
Помідори у мене в особливій пошані. Окрім томатного соку, я ще консервую помідори-сливки.
Помідори складаю в банки, обливаю окропом і даю їм постояти так двічі по 10 хв. Тим часом роблю маринад: на 4 л води даю 1 склянку цукру, 1 склянку оцту, 4 столові ложки солі, перець-горошок і лавровий листок. Заливаю помідори маринадом, закриваю металевою кришкою і… хіба що лише рахую кількість банок.
До речі, Ви зауважили, що жодних спеціальних спецій – ані часнику, ні зелені – я не додаю? У цей рецепт.
Ах, Ви хочете помідорів стерилізованих і з зеленими компонентами? На здоров'я. Тим паче, що я вмію робити й таке.
На дно 3-літрової банки я даю багато кропу, листя винограду, вишні, корінь хрону і чорний перець. Далі викладаю помідори. А між помідори – кружальця цибулі. Додаю 3 чайні ложки солі, б чайних ложок цукру, 75 грамів б-процентного оцту. Заливаю гарячою водою і стерилізую 5 хвилин. Ото і всього!
А смачно – не розказати. Особливо цибуля.
Ви засмучені, що багато помідорів на Вашому городі не доходять спілості, залишаючись зеленими? Не бануйте,кажуть у Розтоках. Я минулого літа зібрала троє відер неспілих помідорів. І дала їм раду за допомогою… сусідчиного рецепту.
Отож, салат квашені зелені помідори від Клави – це на один головний біль менше, коли взимку треба швиденько нагодувати або ж домашніх, або ж сторонських татар.
Для цього я беру глиняну бочечку чи велику каструлю, кладу шар нарізаних кільцями помідорів, тоді шар зелені (кріп, петрушка), шар дрібно порізаного часнику, і знову – помідори, зелень, часник. Верхній шар має бути обов'язково «зеленим».
Заливаю розсолом: на 1 л холодної кип'яченої води – 1,5 столових ложок солі. Прикриваю «гнітом».
І хай кваситься два-три тижні на холоді.
Хоча я й червоні помідори квашу залюбки. Ох, же ж і рай тоді для моєї фантазії і неволя у 3-літровій банці для часнику, вишневого, смородинового і виноградного листя, хрону, гіркого перцю, кропу, тархану!
А маринад такий самий, як і для квашених огірків:
на 1 л води – 1 столова ложка солі і 1,5 чайної ложки цукру. Маринад треба закип'ятити. Залити окропом помідори (огірки).
І закрити поліетиленовою кришкою з подвійним обідком.
Інших огірків, окрім квашених, можна сказати, що я й не визнаю, так само, як великодержавні російські шовіністи не визнають української незалежності.
Ось що-що, а баклажани у мене не надто великі. Не той клімат. Але щороку я роблю щонайменше п'ять видів консервованих «синіх».
Я знаю, що Вам не терпиться чимшвидше дізнатися секрет страви під кодовою назвою половина шостої (пам'ятаєте, на початку книжки?). А вона, до речі, із баклажанів.
Отже, будемо вважати, що баклажани уже також нетерпеливляться на Вашій кухні, сподіваючись на красиву і смачну свою подальшу долю під Вашими умілими руками. Гарантую: Ви не розчаруєте їхні потаємні сподівання, бо хіба можна схибити, легально готуючи напівфабрикат для жіночої помсти чоловікові, який не справдив щонайкращих сподівань? Для жінки з фантазією – це насолода більша, ніж би вона потайки готувала отруту.
Адже не мені Вас переконувати, що сигнал половина шостої для чоловіка – це вселенська драма! Це гірше, ніж 11 вересня 2001 року для Америки і страшніше, ніж всесвітній потоп. Тим паче, коли йому про це прямим текстом – стравою однозначногохарактеру – скаже жінка, що невдоволена ним, чоловіком.
Знаєте, чому я роблю таку довгу прелюдію, перш ніж нарешті почну вчити Вас азам жіночої помсти власному чоловікові (на випадок, якщо така знадобиться)?
А для того, щоб налаштувати Ваше благородне єство на роль месниці і розпалити в душі злість. Одразу застережу тих, хто упевнений, що причини для помсти, як люблять казати на Закарпатті, не єі відмовиться від цього рецепта: не переймайтеся, цей напівфабрикат Ви цілком успішно використаєте навіть для того, щоб підкреслити Його виняткову чоловічу спроможність.
Отже!
Насамперед вибираємо баклажани середньої величини, миємо, насухо витираємо, проколюємо вилкою в кількох місцях і викладаємо на деко духовки. Час від часу обертаємо, щоб плодоніжки спеклися з усіх боків. Проте перетримувати їх у духовці не варто. Спечені баклажани викладаємо на тацю і ставимо під «прес»: накриваємо зверху каструлею з водою чи чимось іншим, щоб добре стекла гарячість. Потім роздягаємо їх до одежі Єви – здираємо шкірку.
На дно стерильних літрових банок кладемо маленьку помідору, листок лавру, п'ять-десять горошин чорного перцю, сіль, чайну ложку оцту. Тоді викладаємо оголені баклажани у банки (можна «стоячи», можна – згортаючи «калачиком»). Зверху кладемо ще одну маленьку помідору, накриваємо металевою кришкою і кладемо на 30-45 хвилин стерилізувати.
А тепер, увага!!! Рецепт половина шостої для чоловіка! Із оцих, зроблених щойно баклажанів.
Якщо Ви хочете дошкулити Йому так, як Він дошкулив Вам (часті запізнювання з роботи, словесне крутійство, обман, нарікання на Вашу опасисту фігуру і т. ін. і т. д.), замість вечері подайте йому ЦЕ. Коли Він зрозуміє, що це, і який це натяк, йому забракне дихання… І сміливості шукати щастя поза стінами Вашого спільного дому.
Повірте моєму досвіду, що такий Ваш сміливий реверанс із додачею больового синдрому – перевершить садіння на палю українських гайдамаків у часи Коліївщини, закладання пальців у двері і заганяння голок під нігті у знайомі вже й нам часи!
Отже, берете щонайкращий круглий таріль (бажано якогось яскравого кольору), і отак на голий таріль викладаєте «калачиком» один, найбільш м'який і піддатливий для ручних маніпуляційбаклажан. Його стрілка показує на захід – на половину шостої. Розумієте, яку паніку може посіяти такий невинний нібито баклажанний «калачик»? А поруч – твердий, великий і незламнийоблуплений банан.
Відчуваєте різницю?
Уловлюєте натяк?
А Вінуловить іще швидше!
Але і це ще не все. Для такогосміливого жіночого нахабства потрібен антураж.
А Ви його заготуйте заздалегідь. Візьміть парафінову свічку великого діаметра, запаліть її, розігрійте іншою свічкою зусібіч і руками надайте їй похиленоїформи: зігніть удвоє. Якраз на половину шостої!
Мовляв, і з твоєю гарматкою,любий чоловічку ближчим часом буде так само, як із цією свічкою і баклажаном, якщо крутитимеш шури-мури поза моєю спиною!
Проте я Вас попереджала: цю страву можна подати один раз – як ціанистий калій: більше не знадобиться.
А на решту випадків обходьтеся смачною стравою під назвою шури-мури: викладіть консервовані баклажани-«калачики» разом із помідорами в емальовану миску, добре усе розімніть, заправте майонезом, посоліть до смаку, додайте дуже дрібно порізаної цибулі, зверху прикрасьте зеленню.
