Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз - Гудкайнд Террі (читать книги бесплатно полностью без регистрации .txt) 📗
Жінка розповіла, що її діти лягають спати голодними, тому що у неї немає грошей. Сказала, що змушена займатися проституцією, щоб прогодувати дітей.
Келен знала, що це брехня. У місті було достатньо милосердних людей та благодійних товариств, які охоче допомагали тим, хто дійсно потребував допомоги.
Протягом наступної години свідки виступали один за іншим, і кожен розповідав про голод і нужду, говорив про те, що палац не надав їм грошей на їжу і одяг, що їхні діти голодують. Натовп на гальорці уважно слухав, деякі навіть пустили сльозу.
Декого з виступаючих Келен впізнала. Вона згадала, що пані Сандерхолт свого часу пропонувала їм роботу, і всі вони відвертали носа від того, що їм пропонували, і в кінці кінців пані Сандерхолт довелося все робити самій.
Коли замовк останній свідок, чарівник Ренсон встав і звернувся до всіх присутніх:
— У Матері-сповідники багата скарбниця, і вона збиралася фінансувати війну проти тих мешканців Серединних Земель, які бажають звільнитися від її гніту.
Спочатку вона забирає у вас їжу, у вас і ваших дітей, а потім, щоб змусити вас забути про голод, придумує ворога і починає війну. Війну — на ваші кровні гроші, вкрадені нею для своїх багатих друзів. Поки ви голодуєте, вона собі ні в чому не відмовляє! Вам потрібен одяг, а вона купує зброю! Ваші сини проливають кров у битвах, а вона перебуває в розкоші! Коли ваших близьких несправедливо звинувачують у злочинах, вона користується своєю магією, щоб змусити їх зізнатися в недосконалих злочинах, щоб заглушити їх протести проти її тиранії!
Люди плакали. При останніх словах Ренсона деякі навіть заридали в голос. Однак більшість люто вимагало справедливості. Келен почала сумніватися, що їй просто відрубають голову. Швидше ця юрба розірве її на частини, перш ніж вона дійде до ешафота.
Ренсон підняв руки.
— Як представник Імперського Ордена Наказую, щоб народ отримав те, чого потребує. Наказую видавати кожній родині щомісяця по золотому на їжу та одяг для дітей. Під владою Імперського Ордена ніхто не буде голодувати.
По залу пронеслися захоплені крики. Овації не вщухали хвилин п'ять.
Ренсон сів і, зчепивши пальці, слухав. Весь цей час він не зводив очей з Келен, а вона невідривно дивилася на нього.
Келен прекрасно розуміла, що ніщо не дається даром, Вона знала, що надана доброта може обернутися неймовірною жорстокістю. Вона підрахувала, що подібні виплати спустошать казну щонайбільше через півроку. І що потім?
Коли гроші вичерпаються, а народ відвикне працювати і перестане обробляти землю? Ось тоді-то, безсумнівно, настане голод.
Нарешті змовкли останні вигуки. Ренсон нахилився вперед.
— Неможливо підрахувати, скільки народу недоїдають, померло від голоду або загинули на війні за твоїм наказом, Мати-сповідниця. Отже, абсолютно очевидно, що ти винна в зраді інтересів народу Серединних Земель. Не бачу сенсу в поданні подальших доказів, оскільки на це підуть тижні.
— Радники дружно висловили згоду. Ренсон ляснув долонею по столу. Значить, по першому пункту — зрада — Мати-сповідниця визнана винною.
Народ знову вибухнув схвальними криками. Келен стояла все так же прямо, на обличчі її застигла безпристрасна маска сповідниці. Ренсон зачитував список таких злочинів, про які — їй здавалося — чи можна навіть і говорити серйозно. Чергові свідки розповідали про такі жахи, які їй здавалося — здатні викликати лише сміх у будь-якої розсудливої людини. Але от тільки ніхто не сміявся.
Люди, яких вона ніколи раніше не бачила, виступали як очевидці того, що сповідниці здійснювали таємно від усіх. Рот Келен наповнився жовчю, коли вона почула, що народ дійсно про неї думає. Свідки повторювали порожні плітки і вигадки про кошмарні діяння сповідниць взагалі і Матері-сповідниці зокрема.
Все своє життя вона, як і інші сповідниці, жертвували всім заради цих людей, а вони, виявляється, вірили подібним жахам. Коли один зі свідків повідомив, що для підтримки своїх магічних здібностей сповідниці регулярно харчуються чоловічим м'ясом, Келен подумала, що вже це-то напевно викличе сміх. Але присутні тільки ахнули да витріщили очі. Келен закусила щоку, щоб не розплакатись. Сльози навернулися на очі не тому, що її звинувачували в подібних дурниці, а тому, що народ дійсно в це повірив.
Зрештою Келен і зовсім перестала слухати. Ренсон висував чергове звинувачення, виступали чергові свідки, радники визнавали її винною у черговому злочині, а Келен думала про Річарда. Вона згадувала кожну мить, проведений з ним, кожну його посмішку, кожне його дотик, кожен поцілунок.
— Тебе це, здається, забавляє?! — Гаркнув Ренсон. Келен прокинулася і зрозуміла, що посміхається.
— Що?
Біля столу стояла жінка і ридала в хустку. Келен глянула на неї, потім на Ренсон.
— Прошу вибачення, я, здається, пропустила її номер. Натовп гнівно сколихнулася. Ренсон відкинувся у кріслі, з огидою похитавши головою.
— Винна в застосуванні магії сповідниць до дітей.
— Що?! Та ти здурів! До дітей?!
Ренсон простягнув руку до жінки, яка завила в голос.
— Вона тільки що засвідчила, що в неї пропала дитина, і в інших жінок діти теж пропали. І що загальновідомо, що дітей викрадали для того, щоб сповідниці могли застосувати до них свою магію. Будучи чарівником, я можу підтвердити істинність цієї заяви.
Натовп завив від люті.
Келен глянула на нього.
— У мене голова розболілася. Чому б тобі її просто не відрубати?
— Незатишно тобі, Мати-сповідниця? Незатишно тобі від того, що у цих людей з'явився шанс на власні очі побачити свого гнобителя? Почути про твої злочини?
Щоб не розплакатися, Келен наділа безпристрасну маску сповідники.
— Я шкодую лише про одне: що присвятила все своє життя народу Серединних Земель. Знай я, що вони виявляться настільки невдячними і після всього, що я для них зробила, повірять усьому цьому бруду, то була б більш егоїстична і віддала б їх на милість справжньому тирану.
Ренсон суворо глянув на неї згори вниз. — Все життя ти працювала на благо Володаря. — Натовп знову ахнув. — Ось кому ти служиш. Ось на кого ти працюєш. Ти віддаєш душі цих людей своєму істинному господареві — Володареві Підземного світу.
Галерка заволала від жаху. По залу рознеслися гнівні вигуки і вимоги відплати. Потрясаючи кулаками, натовп подався вперед, але варта стримала натиск.
Ренсон підняв руку, закликаючи до тиші і спокою.
Келен окинула поглядом зал.
— Я віддаю вас в руки Імперського Ордена! — Голосно сказала вона. — Я більше не стану вас рятувати. Ви будете покарані за те, що настільки бездумно і настільки охоче повірили цій брехні. Покарані тим, до чого приведуть вас ваші егоїстичні бажання. Ви будете шкодувати про ті страждання, на які самі добровільно прирекли себе. Я щаслива, що до того часу буду вже мертва і в мене не виникне спокуси допомогти вам. І жалкую лише про кожну пролиту мною сльозу, викликану вашими негараздами. І до Володаря вас всіх!
Келен глянула на перекошеного Ренсона:
— Закінчуй! Рубай мені голову! Мене нудить від цієї пародії на правосуддя!
Ти переміг разом зі своїм Імперським Орденом! Убий мене, щоб я позбулася нарешті цього життя і пішла в світ духів, де мені не доведеться страждати від того, що я допомагаю кому б то не було. Я зізнаюся у всьому. Страть мене. Я визнаю себе винною у всьому. — Келен подивилася на лежаче біля її ніг тіло. — Крім вбивства цієї кельтонскої свині. Зараз я жалкую, що не я вбила його, але, на жаль, не можу претендувати на чужі лаври.
Ренсон зігнув брову.
— Брехлива до кінця, Мати-сповідниця? Не можеш зізнатися навіть в цьому вбивстві?
З'явилася леді Ордіт і, гордо задерши носик, засвідчила, що чула, як минулого вечора Келен загрожувала принцу Фірену. Радники також дружно підтвердили, що чули на власні вуха, як Келен погрожувала перерізати принцу горлянку.
— Це і є твій доказ? — Поцікавилася Келен.
Ренсон змахнув рукою:
— Приведіть свідка. Бачиш, Мати-сповідниця, нам відома істина. Одна з твоїх колишніх подруг хотіла приховати її від нас, так що нам довелося вдатися до крайніх заходів переконання…
