Елементарні частинки - Уельбек Мішель (читаем книги онлайн бесплатно полностью без сокращений TXT) 📗

Повертатися нагору було важко; валізи впивались у руки і різали їх, дихання було уривчастим; йому довелося зупинитись на півдорозі. Якісь люди вешталися по кемпінгу, промені їх ліхтариків схрещувались у темряві. Трохи далі, на прибережній дорозі, ще був жвавий рух. У «Династії», що на Сен–Клеманському шосе, очікувалося шоу оголених бюстів, але в нього вже не було сил туди йти — ні туди, ні будь–куди. Брюно ще з півгодини не рухався з місця. «Я дивлюся на світло фар, що мерехтять за деревами, — думав він, — це моє життя».

Повернувшись до свого намету, він налив собі віскі й почав тихесенько мастурбувати, гортаючи «Свінг меґезін» (розділ «Право на насолоду»); свіжий номер він купив на автостоянці поблизу Анже. Він не припускав, що зможе скористатися різноманітними пропозиціями цього видання; не відчував себе на висоті для групового сексу чи могутніх сім’явивержень. Жінки, готові до інтимних зустрічей з чоловіками, як правило, надають перевагу чорношкірим і потребують таких мінімальних розмірів члена, до яких йому було далеко. Вивчаючи номер за номером, він мимоволі смиренно усвідомив, що його член надто малий: з таким не увійдеш до лав порногігантів.

Проте, його загалом задовольняли власні фізичні можливості. Капілярні імплантати добре засвоїлися: лікар знався на своїй справі. Він регулярно відвідував спорт–клуб і, відверто кажучи, вважав, що як для сорокадворічного чоловіка він не в такій уже й поганій формі. Він знову налив собі віскі, кінчив просто на журнал і заснув майже умиротворений.

2

ТРИНАДЦЯТЬ ГОДИН ПОЛЬОТУ

Дуже швидко Край Змін зіткнувся з проблемою старіння. Молодь вісімдесятих вважала ідеали його засновників дещо застарілими, якщо не брати до уваги павільйони спонтанного театру й каліфорнійського масажу. Край за своєю суттю був передусім кемпінгом; з точки зору комфорту житла та якості харчування він не міг змагатися з офіційними центрами відпочинку. До того ж його певна анархічність ускладнювала чіткий контроль відвідування та сплати; тому з часом ставало дедалі складніше підтримувати фінансову рівновагу, втім, з самого початку вона була досить хисткою.

Перший захід, одностайно схвалений засновниками, полягав у тому, щоб встановити тарифи, які надавали б молоді справді пільгові умови; виявилося, що цього замало. У 1984–му, на початку бюджетного року, Фредерік Ле Дантек на щорічних зборах запропонував нововведення, які мали б забезпечити добробут Краю. Для 80–х років підприємництво — саме таким був результат його аналізу — одна з найбільш перспективних авантюр. Адже всі присутні мають неперевершений досвід оздоровчих практик, які починаються з гуманістично орієнтованої психології (гештальтпсихологія, вчення про реінкарнацію, ходіння по розпеченому вугіллю, трансактний аналіз, медитація дзен, нейролінгвістичне програмування). Чому ж не скористатися всім цим задля розробки програми прийому стажерів? Після бурхливих дебатів пропозицію було прийнято. Саме тоді й була збудована піраміда, а також з півсотні бунгало з обмеженим, але прийнятним комфортом, для стажерів. У той?таки час був проведений інтенсивний вузькоспрямований мейлінг, адресований адміністраторам з кадрової політики великих підприємств. Дехто з представників крайньої лівої політичної орієнтації вороже сприйняв такі нововведення. Всередині керівництва Краю відбулася недовга боротьба, і асоціацію, за законами якої жили в цій місцевості з 1901 року, було розпущено, а замість неї створено товариство з обмеженою відповідальністю, головним акціонером якого став Фредерік Ле Дантек. До того ж маєток належав його батькам, а відділення банку «Креді Мютюель» департаменту Марна–і-Луара, здавалося, було схильне підтримати цей проект.

Через п’ять років Край спромігся зібрати цілий каталог узгоджень (Національний Паризький банк, ІВМ, Міністерство бюджету, Управління Паризького міського транспорту, група компаній «Буїг»…). Упродовж року організовувалися стажування всередині підприємств та поза ними, а функціонування Краю, як «місця для відпочинку», що його було вирішено залишити через ностальгію за минулими роками, давало не більше п’яти відсотків річного обігу.

Брюно прокинувся з сильним головним болем і без особливих ілюзій. Про Край він почув від однієї секретарки, що повернулась із стажування «Особистий розвиток — позитивна настанова» по 5000 франків за добу. Він попросив дати йому брошуру про літній відпочинок, побачив, що за стилем він дуже симпатичний, тяжіє до культурної відкритості з анархічним відтінком. До того ж його увагу привернула статистична довідка внизу сторінки: минулого літа, в червні–серпні, 63 відсотки мешканців Краю становили жінки. Тобто майже дві баби на одного мужика; то був вирішальний чинник. Він одразу вирішив витратити один тиждень липня, просто щоб глянути, тим більше, що коли він вибирав кемпінг, з’ясувалося: Край обійдеться йому дешевше, ніж, наприклад, «Клуб–Мед» чи навіть студентські путівки. Справді, щодо типу жінок він угадав: колишні лівачки, не першої свіжості, не виключено, сіркопозитивні [11]. Ну то й що, дві на одного — це його шанс; якщо не ловити ґав, хтозна, можливо, він зможе витягти обидва щасливих білети.

Що ж до сексу, то цей рік почався для нього досить добре. Навала дівчат зі Сходу призвела до падіння цін; тепер можна було легко розслабитися за 200 франків проти 400 ще кілька місяців тому. На жаль, у квітні він був змушений заплатити за капітальний ремонт машини після аварії, до того ж усю провину повісили на нього. Банк почав притискати його, довелося обмежити свої потреби.

Він трохи підвівся на лікті і налив собі першу порцію віскі. «Свінг мегезін», що він його купив на стоянці поблизу Анже, лежав відкритим на тій самій сторінці; якийсь тип, не знявши шкарпеток, з очевидним зусиллям мітив членом у об’єктив. Його звали Ерве.

«З моїм навіть поруч не стоїть, — зітхнув Брюно, — не пара мені, ой не пара». Він натягнув труси і потрюхикав до вбиральні. Хай там як, з надією подумав він, якщо взяти, наприклад, вчорашню скво, то вона відносно їстивна. Товсті, трохи відвислі груди — ідеальний варіант для доброго іспанського відсмоктування; в нього вже років три такого не було. А тим часом він ласий на іспанське відсмоктування; але шльондри здебільшого не люблять цього. Може, їх дратує фонтан сперми в обличчя? Це що, вимагає більшої витрати часу чи особистих зусиль, ніж мінет? Чи це завжди так трапляється, коли повинність виявляється нетиповою; іспанське відсмоктування зазвичай погано виконується, отже, воно не передбачається, про нього дуже важко домовитись. Для дівчат ця штука більш інтимна. Тільки для своїх, ось так. Брюно, який шукав саме іспанське відсмоктування, не раз був змушений зменшити свої апетити, погоджуючись на просте відсмоктування, тобто на звичайний мінет. Утім часто–густо йому вдавалося наполягти на своєму; але все одно в структурному відношенні щодо іспанського відсмоктування товар завжди залишав бажати кращого. Так вважав Брюно.

Дійшовши подумки до цього пункту, Брюно наблизився до будівлі № 8. Більш–менш підкорившись неминучості мати справу зі старими шльондрами, він пережив жорстоке потрясіння, зустрівши дівчат–підлітків. їх було четверо, від п’ятнадцяти до сімнадцяти, вони стояли біля душової, якраз навпроти умивальників. Двоє з них, у купальниках, чекали; двоє інших гралися, наче уклейки, щебечучи і з вереском бризкаючись: ті були зовсім голі. Видовище було неймовірно грандіозним та еротичним, він не заслуговував на це. В трусах у нього все напружилося; він дістав член і притулився до стійки умивальника, водночас тикаючи в щелепу зубною щіткою. Від надмірного старання він поранив ясна і витягнув з рота закривавлену щітку. Тим часом головка члена роздулася, палала, пройнята сильною сверблячкою; вже починала створюватися крапля.

Одна з дівчат, тендітна брюнетка, вийшла з душу і схопила махровий рушник; вона задоволено поплескала себе по молодих грудях. Рудоволоса крихітка скинула трусики й пірнула під душ; волосся її кіски було світло–золотавим. Брюно легко застогнав, у нього все попливло перед очима. Він має право скинути труси, підійти до душової та стати в очікуванні. Це його право — чекати на свою чергу біля душу. Він уявив собі, як мастурбує перед ними; як говорить щось на кшталт: «Чи тепла водичка?» Відстань між кабінками була з півметра; якби він мився поруч з рудою, вона, мабуть, випадково зачепила б його член. Від такої думки запаморочення посилилось; він учепився у фаянсову раковину умивальника. В ту ж саму мить двоє дівчат з оглушливим реготом вибігли через двері праворуч. Тепер на них були чорні шорти, розшиті блискучими смужками. Брюно відразу ослабів, запхнув свого штиря назад у труси і зосередився на проблемах із зубами.