Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз - Гудкайнд Террі (читать книги бесплатно полностью без регистрации .txt) 📗

— Наскільки мені відомо, якщо учень не просить, щоб вони перестали заподіювати йому біль, вважається, що він витримав випробування. — Він знову зблід.

— У мене ще жодного разу не виходило. І буває так, що вже можеш витримати біль, а вони посилюють її.

— Спасибі, Уоррен. Приблизно так я і думав. Послухай, мені потрібна твоя допомога в одній справі.

— Чим можу бути корисний? — Запитав Уоррен, ще схвильований своєю розповіддю.

— Я хочу попросити тебе: раз в книзі, як ти кажеш, мова йде про мене, вивчи все, що має до мене відношення. Ще мене цікавлять Вежі Згуби і Долина заблукалих. Крім того, мені треба знати все про завісу, яка відділяє Підземний світ від світу живих. У цій книзі кількома сторінками раніше був один малюнок. Щось на зразок сльозинки. Ти не знаєш, що це таке?

Уоррен перевернув кілька сторінок.

— Ось цей?

— Так. — Річард згадав, що бачив цю прикрасу на шиї Рейчел, коли вони з Чейзом привиділися йому в Долині заблукалих. Його серце прискорено забилося. Здається, я вже бачив щось подібне.

Уоррен здивовано подивився на нього.

— Але ж це Камінь Сліз! Як ти міг його бачити?

— Що за Камінь Сліз?

— Ну, мені треба ще почитати, але, здається, це має відношення до перекладу, про який ти говорив, якщо слово «драука» означає Підземний світ.

— Уоррен! Мені треба знати все про цей камінь і про народ, який колись жив в Долині заблукалих, — про народ бака-бан-мана, що значить «не мають господаря».

І ще про те, кого вони кличуть Кахарін.

— Але це — дуже велика робота…

— Ти можеш допомогти мені, Уоррен? — Знову запитав Річард.

— У мене є одне прохання, — тихо сказав Уоррен. — Я нікуди не виходжу з Палацу. Так, я люблю працювати з книгами, але люди помиляються, вважаючи, що мене більше нічого не цікавить. Я хотів би побачити землю навколо Палацу — пагорби, луки, ліси. Просто я боюся відкритих просторів. Ось чому я завжди сиджу тут. Але мені самому набридло жити, як кроту. Не міг би ти показати мені тутешні краї? Мені здається, ти людина бувала, і з тобою мені буде спокійно.

Річард доброзичливо посміхнувся:

— Ти потрапив в точку, Уоррен. Я ж був раніше лісовим провідником. Я і сам ще не дуже знайомий з тутешніми місцями, але в самий найближчий час збираюся як слід вивчити їх. Мені буде дуже приємно супроводжувати тебе. Це нагадає мені старі добрі часи.

Уоррен зрадів:

— Спасибі, Річард. Я б із задоволенням побродив навколо Палацу. До роботи, про яку ти просив, я приступлю прямо зараз. Правда, сестри Світла дають мені доручення, тому для твоєї справи мені доведеться викроїти трохи часу. І боюся, часу буде потрібно чимало. Адже тут тисячі томів, це займе не один місяць.

— Знаєш, Уоррен, може, це буде найбільш потрібне дослідження в твоєму житті. Чи не піде справа швидше, якщо почати з книг, які вивчала абатиса?

— А ти казав, що не вмієш відгадувати загадки. — Уоррен лукаво посміхнувся. Потім він запитав уже серйозно:

— Але навіщо тобі все це?

Дивлячись йому прямо в очі, Річард відповів:

— Я — Фуеро Грісса ост драука. Я знаю, що це означає.

Уоррен схопив його за рукав.

— Знаєш? Тобі відомий точний переклад? Ти розкажеш мені?

— Якщо пообіцяєш нікому про це не розповідати. — Уоррен з готовністю закивав. — Ніхто не міг зрозуміти, який з трьох перекладів вірний, тому що вони всі хотіли зупинитися на одному і упускали з вигляду ціле. Всі три переклади точні, Уоррен!

— Як це? — Прошепотів юнак.

— Цим мечем я вбивав людей, — сказав Річард. — Я приносив смерть. І ось тобі перше значення слова «драука». Коли мені потрібно було впоратися з надзвичайно важкою справою, наприклад, вбити мрісвіза, за допомогою магії меча я закликав духи померлих, тих, кому раніше належав меч. Ось тобі друге значення слова «драука». Нарешті, у мене є підстави вважати, що я якимось чином пошкодив завісу, що дозволило посланцям світу мертвих проникнути у світ живих. І ось тобі третє значення слова «драука». Уоррен ахнув.

— Дуже важливо, — продовжував Річард, — щоб ти знайшов потрібні мені відомості.

Боюся, у мене не так вже й багато часу. Уоррен кивнув:

— Я постараюся. Але чи не занадто ти віриш у мене?

— Я вірю в людину, якій вдалося пошкодити ногу Джедідії.

— Але я нічого йому не робив! Джедідія — могутній чарівник. Хто я, щоб змагатися з ним? — Ну звичайно, Уоррен! Тільки от знаєш, у тебе на плечі попіл від килима.

Уоррен почав гарячково обтрушувати плече.

— Але тут немає попелу! Я тут нічого не бачу!

— Тоді навіщо обтрушуєшся?

— Ну, я… Я тільки… Річард поплескав його по спині.

— Не турбуйся, Уоррен. Я вірю у справедливість. По-моєму, Джедідія отримав по заслугах. Я нікому цього не скажу. Ти ж нікому не говори про те, що я сьогодні повідомив тобі.

— Мушу попередити тебе, Річард, — сказав Уоррен. — Ти зробив помилку, коли при всіх сестрах заявив, що ти — Несучий смерть. Це пророцтво вони знають добре. Деякі будуть вважати, що ти вбивця. Вони постараються задобрити тебе.

Інші вважатимуть, що ти здатний закликати духів померлих. Вони хотіли б вивчити тебе. Але є й такі, які вірять, що ти можеш прорвати завісу і відкрити дорогу Безіменному, який поглине весь наш світ. Ці спробують убити тебе.

— Я знаю, Уоррен.

— Тоді навіщо ти відкрив їм, що це пророцтво — про тебе?

— Тому, що я дійсно Фуеро Грісса ост драука. Якщо буде потрібно, я вб'ю кожного, хто завадить мені зняти нашийник. Я повинен був чесно попередити їх про загрозу. Щоб не ризикували, — Але тільки, прошу тебе, не завдавай зла Паші! — Попросив Уоррен.

— Сподіваюся, мені взагалі нікому не доведеться завдавати зло, — кивнув Річард. Для мене ненависне бути Фуеро Грісса ост драука, але від цього я не перестаю бути ним.

На очах Уоррена з'явилися сльози.

— Прошу тебе, не роби Паші нічого поганого.

— Уоррен, вона мені самому симпатична. По-моєму, вона славна, хоча це, може, не відразу помітно, як ти сам казав. Я вбиваю, тільки щоб захистити своє життя чи життя невинних людей. Не думаю, що Паша колись дасть мені привід. Але ти повинен пам'ятати: якщо я не помилився і завіса дійсно пошкоджена, на карту поставлено щось більше, ніж життя однієї людини. Не важливо — моя, твоя або її.

Уоррен кивнув:

— Я розумію. Я читав багато пророцтв і постараюся знайти потрібні відомості.

Річард посміхнувся:

— Все буде добре, Уоррен. Адже я — Шукач. Я нікому не бажаю зла.

— Шукач? Що це означає?

Річард натиснув на металеву пластинку.

— А про це я розповім тобі потім.

Двері відчинилися. Уоррен знову здивовано втупився на Річарда.

— Як же це в тебе виходить? Паша стояла перед ним, зовні спокійна, але видно було, що вона ледве стримує гнів.

— Ну, і що це значить? — Запитала вона.

— Чоловіча розмова, — пояснив Річард.

— Що ще за «чоловічу розмову»?

— Я тут мучив Уоррена, щоб змусити його розповісти про випробування болем.

Ти ж мені нічого не сказала. Або може збиралася це зробити без попередження?

— Я таких речей не роблю, Річард, — відповіла Паша. — Це можуть робити тільки сестри.

— Чому ж ти мені нічого не розповіла? Сльози виступили у неї на очах.

— Я не люблю, коли людям роблять боляче. Я не хотіла лякати тебе, тим більше що це може відбутися дуже не скоро. А очікування болю часто страшніше, ніж сама біль.

Річард важко зітхнув:

— Що ж, це поважна причина. Пробач, Паша, Що я погано подумав про тебе.

Вона змусила себе посміхнутися:

— Чи не час нам приступити до занять? Вони піднялися по сходах і знову пішли через зали та коридори в будинок Гійома. Ця частина Палацу — кімнати, стіни, мармурові колони, сходи — була дуже красива. Втім, по пишноті Палац пророків явно поступався Народному Палацу в Д'харі, розкішшю Річарда було не здивувати, а тому він все ж більше намагався запам'ятати розташування кімнат.

Нарешті вони дійшли до його покоїв.

Паша потягнулася до дверної ручки, але Річард схопив її за руку.