Діви ночі - Винничук Юрій Павлович (книги регистрация онлайн бесплатно .txt) 📗
— Пошивати в дурні? Що ти маєш на увазі?
— Невже ти гадаєш, що я ляжу спати зі старим порохном?
— А куди подінешся? Забава оплачена.
— Відразу видно, що ти зелений… Якщо хочеш знати, то я за все життя спала з п’ятьма мужчинами. І тільки тому, що вони мені подобалися. Усе це були молоді хлопці.
— Свисти свому майбутньому чоловікові, а не мені. Хоча, я думаю, ти й цього не робитимеш, а просто скористаєшся традиційним рецептом пані Аліни і віддасися на шлюбному ложі і голосним плачем і морем крові: «Ах як мені було боляче! Ніколи не думала, що це такі переживання!»
— Перестань кривлятися! Цілком можливо, що власне так все й відбудеться. Але школа пані Аліни тому й у пошані, що перебуваючи тут, дівчина не зношується і не перетворюється у розвалюху. Я, скажімо, з дідусями не сплю принципово. Не сплю також і з тими, хто мені не подобається.
— Не розумію, як це тобі вдається. За що ж тобі платять?
— Платять за задоволення. Потім ще й дуже дякують, і навіть перепрошують… Що? Заінтригувала?
— Ще й як! Може, розколешся?
— Розколюся. А ти обіцяй, що візьмеш мої вірші почитати, а потім скажеш свою думку. Добре?
— Домовились.
— Тоді слухай. Отже, якщо мені клієнт не до вподоби, а ще такого не було, аби мені клієнт подобався, то я його елементарно надуваю. Бо ті, з ким я спала по-справжньому — це були мої хлопці, я з ними зустрічалася. І грошей ніяких, звісно, не брала. А з клієнтом робиться так… Спочатку сеанс стриптизу, на якому він доходить до такої стадії, що мало не дуріє. Сеанс цей триває достатньо довго. Клієнт уже з нетерплячки сам починає роздягатися, але я йому забороняю це робити. Згодом беруся роздягати його сама. Роблю це так само неспішно, постійно його пестячи. Клієнт уже в трансі. Коли він нарешті голий, мені досить лише кількох нехитрих маніпуляцій і він — готовченко. Тоді я роблю розчаровану міну і гірко зітхаю: «Ах-ах-ах! Як же це ви так зі мною поступаєте? Довели до шалу, а тепер кидаєте напризволяще! О, я нещасна!» Тоді мій бідачка цілує мені руки, просить пробачення, що так облажався, обіцяє наступного разу показати себе справжнім козаком і навіть пробує загладити свою вину якимсь цінним подарунком. Наступного разу він просить у пані Аліни вже іншу дівчину. І яке ж велике його особисте горе, коли й ця дівчина проробляє ту саму операцію. Після того клієнт проймається невимовно палким коханням до своєї дружини, яка вірно чекає його з незмінними голубцями і ста двадцятьма кілограмами власної живої ваги. Або — коли він молодший — іде до лікаря і скаржиться на свій дефект. У результаті він так само повертається в родинне лоно. Таким чином, ми сприяємо зміцненню радянських сімей. Чи не так?
— Виходить, що так.
— Тоді наш прогресивний метод слід втілити в життя по всій країні, і за міцністю сімей ми випередимо всі держави світу вже в наступній п’ятирічці.
Ми обоє весело регочемо.
— Ти ж розумієш, — каже Дзвінка, — що все виконується набагато тонше, ніж я тобі розповіла. Клієнт просто ні про ще не здогадується. Лише остаточно переконується, що до фахових дівчат його організм не звик і більше ризикувати не варто. Особливо легко такі речі вдаються після подібних обідів, коли живіт переповнений делікатесами і напоями. Головне зараз — усіляко сприяти клієнтам у їхньому напиханні шлунків.
— Ну, добре, а як же ж український стиль кохання? Як вілія, про яку клієнт пам’ятатиме до смерті?
— А все це існує лише для вибраних клієнтів. Пані Аліна сама вирішує, хто з них заслужив на відвідини «Ружі Раю», а хто лише на те, аби йому поставити градусника.
— Якого ще градусника?
— Так ось — саме те, на чому я спеціалізуюся, і називається «поставити градусника».
— Ага, ну так — ти ж у нас медик… Цікаво тільки дізнатися, чи цей фокус діє так само і на молодих людей.
— Практично він діє на всіх. Є, звичайно, аномальні трафунки, але я їх намагаюся передбачити і волію не ризикувати. У таких випадках, коли клієнт викликає сумнів, його обслуговують за всіма правилами, але це вже робить хтось інший.
— А ти спеціалізуєшся винятково на старперах.
— Який ти здогадливий? Налий мені ще. Дякую.
— Не розумію одного: навіщо пані Аліні потрібні такі динамістки, як ти?
— Це ж елементарно: без таких, як я, вона б не дала ради. Клієнтура розростається неймовірно, а кількість дівчат не безмежна. А головне — брак приміщень. Пані Аліна воліє дістати раз на день грубу суму, аніж десять дрібних. Вілія коштує дорого. Вікенд — п’ятсот, а одна ніч — двісті, а то й триста.
— Коли я вранці зайшов до вас, то нам якийсь хлопець каву приніс. Хто це? Новий лакей чи родич?
— Що? Родич? Ха-ха-ха! Ну, ти даєш! Це ж Ростик! Коханець пані Аліни.
— Ко-ха-нець?
Я відразу відчув, що мені треба цю вість запити винцем. Інакше її не проковтну.
— А що тут такого? — стинула плечима Дзвінка. — Деколи й старші жінки потребують. Ростик обслуговує не тільки господиню, а й широку клієнтуру — різних підтоптаних панюсь. До речі, заробляє на цій справі не гірше від нас, а то й більше. Старі пані дуже легко захоплюються і вміють віддячити. Вони не такі скупердяї, як мужчини. А крім того, здатні розумно підійти до справи і мирно ділити Ростика на кількох осіб.
— То він живе в пані Аліни?
— Так. Вона його влаштувала в університет, одягла з ніг до голови. Чого йому треба? Все має. Гроші складає на книжку. А приїхав із зацофаного села. Його колеги по гуртожитках кантуються.
Я заплющив очі й уявив собі стару панію, котра підкрадається до мене з палкими обіймами. Уява вималювала щось безформне у вигляді білих драглів із синіми прожилками. Мені стало зрозуміло, що в цьому напрямку я б кар’єри не зробив.
— Невже і цей Ростик ставить градусники?
— О ні, — розсміялася Дзвінка. — Зі старшими панями такі нумери не проходять. Вони ж не втюрюються. Шпачок працює на совість.
— Це в нього таке прізвисько?
— Ні, таке прізвисько мають усі, хто обслуговує старих пань. Наш шпачок працює навіть улітку. Пані Аліна з двома подругами забирають його на море і там культурно відпочивають. — О, то він супермен!
— Ну, що ти?! Звичайний хлопець. Хіба старій жінці багато треба?.. Пані Аліна утримує цілу зграю шпачків. Ти цього не знав? Вона, мабуть, трішки цього соромиться. Але ж у Львові так багато самотніх старих жінок, які потребують розради! А декотрим досить, аби хтось прийшов до них і напився кави, поцілував у щічку, сказав тепле слово, може, квіти подарував… Їм так приємно кимось заопікуватися! Причому ця опіка може тривати досить довго. Я знала випадок, коли старша пані всиновила свого коханця й, оженивши його на панні, залишила в себе мешкати. Що це була за ідилія — слів нема! Кохання утрьох! Звичайно, дружина нічого й не підозрювала. Думала собі — от яка любляча мамця! І пощастило ж мені із свекрухою! Особливо їй подобалося всією сім’єю відвідувати пані Аліну. Відвідини ці відбувалися лише по неділях, коли не було занять. Пані Аліна йшла зі шпачком заварювати каву чи спускалися у підвал по вино, а його вірна дружина з коханою свекрухою сиділи у вітальні на канапі і розглядали журнали мод… Поверталася парочка з помітним рум’янцем на щічках, але молода дружина була особою наївною, аби скласти такі очевидні доданки й отримати суму, яка б шокувала.
— Можна тебе запитати ще про одне? Що ти думаєш про майбутнє своєї професії?
— Я вважаю, що проституцію перемогти неможливо. Одружені чоловіки не відмовляються від послуг повій, бо повія, навіть провінційна, таки одержує нехай мінімальну інформацію з естетики, і цього цілком достатньо, аби відчути різницю між повією і власною дружиною. Адже одружуєтесь ви здебільшого з цнотливими панночками (принаймні, вони вас переконують у цьому), то звідки ж їм знати про тридцять видів поцілунків?.. А коли котра й знає, то, уже зігравши комедію у шлюбну ніч на тему «Ох, як мені боляче!», не може себе видати і ні з того ні з сього ошелешити чоловіка якимсь особливим вибриком. А візьми таку елементарну прелюдію, як стриптиз, який в нас осуджується. Справжня причина цього зовсім інша — просто наша білизна така вже вишукана, що краще її не демонструвати прилюдно. Але у Львові все-таки є кілька приватних стриптиз-барів, про які, може, міліція і чула, проте виявити нездатна, бо на сеанс збирається вузьке коло знайомих. Адже неможливо увірватися в квартиру так, аби стриптизерка не встигла накинути на себе халатик.
