Шосте Правило Чарівника, або Віра Занепалих - Гудкайнд Террі (читать книги онлайн бесплатно серию книг .txt) 📗
У натовпі пробіг гомін. Брат Нарев посміхнувся, вузькі губи розсунулися, від чого щоки запали ще більше. Він був схожий на усміхнений череп. Очі його були такими ж темними, як і його балахон. Сонце зайшло, передавши естафету десяткам факелів, які висвітлювали нерівним помаранчевим світлом масивні колони в іншому кінці площі, а слабке місячне світло омивало фізіономії похмурих чиновників. Повітря, насичене ароматами натовпу, стало прохолодним.
— Громадяни Ордена, сьогодні ви побачите, що відбувається зі злом, коли воно стикається з чеснотою Ордена, — продовжив брат Нарев. Ніккі здалося, що від його голосу стіни тріснуть.
Він підняв кістлявий палець, подаючи сигнал стоячим позаду чиновників гвардійцям. Гвардійці поволокли Річарда вперед. Ніккі скрикнула, але її голос загубився серед натовпу.
Ту вперед виступив брат Ніл, волочачи здоровенну кувалду.
Озирнувшись по сторонах, Ніккі побачила поблизу кілька сотень озброєних до зубів гвардійців. Ще один стрій відсікав натовп від площі. Брат Нарев не бажав ризикувати. Ніл з ввічливою посмішкою і шанобливим поклоном простягнув кувалду братові Нареву.
Брат Нарев здійняв кувалду над головою, немов переможно підкинутий меч.
— Зло, де б воно не знаходилося, має бути знищено! — Він махнув кувалдою в сторону статуї. — Це творіння зла, створене бунтівником, який ненавидить своїх побратимів — людей, щоб вплинути на слабкодухих. Він не привніс нічого, що могло допомогти людям, нічого, що служило б процвітанню доброчесності людства, нічого, що могло б послужити уроком і підтримкою для людей. Він пропонує лише вульгарні і святотатські зображення, щоб спокусити довірливих і слабкодухих серед нас.
Юрба мовчала в подиві і розчаруванні. Судячи з того, що чула Ніккі, перебуваючи з натовпі, багато хто вважав, що ця статуя — якийсь новий дар Ордена народу. Якийсь великий дар, якась яскрава надія. І тепер люди були вражені почутим і розгублені.
Брат Нарев підняв кувалду.
— Перш ніж тіло цього злочинця повисне на шибениці за його злочинні діяння проти Ордена, він побачить, як його мерзенне творіння знищать під радісні крики доброчесного народу!
Коли останні промені сонця зникли за обрієм, брат Нарев у світлі смолоскипів підняв вище важку кувалду. Кувалда на мить здригнулася на апогеї замаху, а потім важко впала вниз. Натовп дружно ахнула, коли метал голосно брязнув по нозі мармурового чоловіка. Відлетіло кілька крихітних уламків. Удар заподіяв на диво мало шкоди.
І в повислої абсолютній тиші пролунав регіт Річарда, що сміявся над безсилим ударом брата Нарева.
Навіть зі свого місця Ніккі бачила, як аскетична фізіономія брата Нарева почервоніла. А Річард продовжував реготати на всю горлянку. У натовпі пробіг шепіт. Люди повірити не могли, що хтось може сміятися над членом Ордена, та ще над самим братом Наревом.
Брат Нарев не міг цьому повірити. Десятки гвардійців, які наставили на Річарда піки, не могли цьому повірити.
А в напруженій тиші регіт Річарда розносився по всій площі і далі, луною відбиваючись від мармурових колон. На обличчя брата Нарева повернувся оскал смерті. Взявши кувалду за верх, він простягнув її Річарду рукояткою вперед.
— Ти сам зруйнуєш своє мерзенне створіння!
Слова «або помреш на місці» вимовлені не були, але всі це і так зрозуміли.
Річард прийняв руків'я кувалди. І зробив це з такою витонченістю, немов це прикрашений самоцвітами меч.
Хижий погляд Річарда відвернувся від брата Нарева і обійшов натовп. Річард зробив кілька кроків до східців. Брат Нарев підняв палець, подаючи гвардійцям сигнал взяти піки напоготів. Судячи з усмішки Нарева з Нілом, вони не думали, що натовпу цікаво почути, що там буде говорити грішник.
— Вами правлять дрібні нікчемності. — Голос Річарда загримів над натовпом.
Натовп дружно ахнув. Поносити Братство — швидше за все зрада, і вже безумовно — єресь. — У чому мій злочин? — Вголос запитав Річард. — Я дав вам побачити красу, посмів дотримуватися переконання, що ви має право побачити її, якщо захочете. Більше того… Я заявив, що ваше життя належить тільки вам і нікому більше.
По натовпу прокотився гомін. Голос Річарда зріс і був ясно чутний всім.
— Зло не є велике єдине ціле, а незліченна безліч аморальних вчинків, скоєних нікчемними людьми. Живучи під владою Ордену, ви поміняли багатство бачення на сірий туман посередності. Прагнення творити і рости на безмозкі стагнацію і повільне загнивання. Сміливість вчинків на тьмяну апатію.
Натовп слухав стиснувши губи і опустивши очі. Річард змахнув у них над головах кувалдою, яку тримав з спритною грацією. Як королівський клинок.
— Ви проміняли свободу навіть не на миску юшки, а гірше: на пустопорожні словеса інших, які говорять, що ви заслуговуєте повної миски юшки, зробленої кимось іншим.
Щастя, радість, звершення, досягнення… це не якісь там зручності, які можна поділити на всіх. Хіба сміх дитини можна поділити чи розподілити? Ні! Він викликає лише ще більше радості та сміху.
У натовпі почувся сміх. Задоволений сміх.
Брат Нарев насупився ще сильніше.
— Досить твоєї бунтівної балаканини! Знищ свою гріховну статую. Зараз же!
— О? — Схилив Річард голову набік. — Загальне збіговисько Ордена і Братства боїться слухати те, що може сказати одна нікчемна людина? Ти так боїшся якихось там слів, брат Нарев?
Темні очі швидко глянули на натовп, подалися вперед в прагненні перемогти в поєдинку.
— Ми не боїмося слів. Чеснота на нашій стороні і переможе. Прорікай свої святотатства, щоб усі могли зрозуміти, чому добропорядні люди повстануть проти тебе.
Річард посміхнувся натовпу, але заговорив з грубою прямотою:
— Життя кожної людини належить тільки їй. Життя окремого індивідуума може і повинна належати тільки йому, а не суспільству чи комірцй, інакше він всього лише раб. Ніхто не має права відмовляти іншій людині в праві прожити життя так, як він хоче, або силою віднімати те, що створив хтось інший, тому що це не що інше, як злодійство, щоб жити за чужий рахунок. Це злочин проти людства, якщо у людини тримають ножа біля горла і вказують, як йому слід прожити його життя. Ніяке суспільство не може бути вище тих окремих індивідуумів, з яких складається, інакше ви віддаєте пальму першості не людині, а будь-якому рішенню, яке спаде на думку цьому суспільству, причому величезною ціною незліченної кількості життів. Розумність і раціональність — ось єдиний сенс справедливих законів. А безглузді бажання, якщо дати їм волю, стають жорстокими господарями.
Підміна розуму вірою дозволяє цим людям за допомогою сили поневолювати вас. Вбивати вас. У вас є сила самим вирішувати, як вам жити. А ці дрібні нікчеми — всього лише жалюгідні таргани, якщо ви так вирішите. У них немає влади керувати вами, окрім тієї, що ви самі їм даєте!
Річард вказав кувалдою на статую.
— Це життя. Ваше життя. Щоб прожити його так, як ви самі виберете. — Він змахнув кувалдою в сторону статуй на стінах. — А це те, що пропонує вам Орден: смерть. — Ми вже достатньо наслухалися твоєї єресі! — Заверещав брат Нарев. — Негайно знищ свою гидоту, або помри!
Піки націлилися.
Річард спокійно обвів безстрашним поглядом гвардійців, потім ступив крок до статуї. Серце Ніккі скажено забилося. Вона не хотіла, щоб статую знищили. Вона занадто гарна для цього. Цього просто не може трапитися. Вони не можуть забрати цю красу.
Річард скинув кувалду на плече. Витягнувши руку до статуї, він звернувся до натовпу в останній раз:
— Ось, що Орден забрав у вас, — вашу людяність, вашу індивідуальність, вашу свободу жити так, як вам хочеться.
Річард швидко торкнувся кувалдою чола.
Блиснувши сталлю, кувалда зметнулася в могутньому замаху. Ніккі чула, як свистить повітря. Здавалося, вся статуя здригнулася, коли кувалда з гучним тріском вкарбувалася в основу.
В коротку мить тиші Ніккі почула ледь помітний звук, потріскуючий шепіт самого каменю.
А потім статуя з гуркотом обвалилася, розсипавшись на частини і здійнявши хмару білого пороху.
