Шосте Правило Чарівника, або Віра Занепалих - Гудкайнд Террі (читать книги онлайн бесплатно серию книг .txt) 📗
Річард минув основний натовп і вийшов на дорогу до кузні. Він хотів прихопити з собою Віктора і спуститися з ним на площу до статуї до того, як Орден почне освячення. Віктор напевно чекає приходу Річарда з величезним нетерпінням.
Дорога була заповнена людьми. І всі виглядали щасливими, жвавими і смакуючими видовище. Їх поведінка дуже відрізнялося від звичайного поведінки мешканців Старого світу. Може, свято, навіть на зразок нинішнього, все ж краще, ніж всі інші сірі будні.
Приблизно в півмилі від кузні на дорогу вискочив розлючений брат Ніл і викинув руку в сторону Річарда.
— Ось він! Взяти його!
Стражники пробралися крізь натовп і по команді Ніла приготували зброю. Коли вони оточили його, першим інстинктивним бажанням Річарда було втікати. Він миттєво оцінив сили противника і прикинув варіанти атаки. Потрібно всього лише вихопити меч у одного з цих недотеп, і тоді він покладе їх усіх. Подумки він вже все це виконав. Залишилося тільки провести операцію в життя.
Стражники мчали до нього на всіх парах. Народ у них на шляху розступався, деякі скрикували від переляку.
Однак залишалася ще проблема Ніла. Ніл — чарівник. Але і з цією загрозою Річард цілком міг впоратися — необхідність підстьобувала його чарівний дар. Необхідність і злість. Чого-чого, а вже злості в ньому зараз було більше ніж достатньо для виконання даного завдання. Та частина його, яку зазвичай використовував Меч Істини, ця дивовижна чорна лють, вже гуркотіла в ньому.
Тільки от Ніккі сказала, що якщо він вдасться до магії, Келен помре. Але звідки вона дізнається?
Дізнається рано чи пізно.
Річард покірно стояв, дозволивши стражникам грубо схопити його за руки. Інші схопили його спереду за сорочку.
Та яке, по суті, це має значення? Якщо він стане пручатися, Келен помре. Якщо вони стратять його, Ніккі залишить Келен в живих.
Але йому зовсім не хотілося назад в ту чорну яму. Підлетів Ніл і потряс кулаком під носом Річарда.
— Що за справи, Сайфер?! Чого ти хотів цим добитися?!
— Можу я поцікавитися, про що йде мова, брат Ніл? Фізіономія Ніла стала багряною.
— Статуя!
— Як, вона вам не сподобалася?
Ніл з усіх своїх силоньок увігнав кулак Річарду в живіт. Тримаючі Річарда стражники заіржали. Річард приготувався до удару і напружив м'язи живота, але все одно отримав під дих досить відчутно. Він все ж зумів досить швидко відновити дихання.
Нілу, схоже, сподобалося розмахувати кулаками, і він ударив Річарда ще раз.
— О, ти заплатиш за своє святотатство, Сайфер! Цього разу ти заплатиш сповна! Ти зізнаєшся у всьому, перш ніж ми з тобою покінчимо! Але спершу ти побачиш, як знищать створену тобою мерзоту! — Ніл, сповнений свідомості своєї переваги і власної правоти, махнув рукою стражникам. — Тягніть його вниз!. І не соромтеся розштовхувати натовп!
До середини ранку надії Келен на те, що коваль все ж з'явиться на роботі, зникли.
— Мені дуже шкода, — засмучено мовив Каміль, дивлячись, як вона нетерпляче карбує кроки у кузні. — Я не знаю, чому Віктор не прийшов. Я думав, він прийде. Правда, думав!
Келен нарешті зупинилася і поплескала стривоженого хлопчину по плечу.
— Я знаю, Каміль. Але з урахуванням сьогоднішньої урочистої церемонії і того, що твориться у статуї, навряд чи нинішній деньок можна вважати звичайним.
— Дивись, — окликнула Кара. Келен побачила, що Морд-Сіт дивиться вниз, на палац. — Гвардійці з піками відтісняють натовп з площі.
Примружившись, Келен подивилася вниз.
— У тебе зір гостріший, ніж у мене. Я нічого не бачу. — Вона кинула роздратований погляд на кузню. — Але чекати тут більше нема чого. Пішли перевіримо, може, нам вдасться спуститися вниз і подивитися ближче, що там відбувається. Тільки не починай війну з натовпом, гаразд? — Торкнула вона руку Кари.
Кара розчаровано скривила губи. Келен повернулася до юнака, який потупившись колупав ногою землю. Він був явно засмучений тим, що не зміг їм допомогти знайти Річарда.
— Каміль, ти можеш дещо для мене зробити?
— Звичайно! А що треба?
— Ти міг би почекати тут, на той випадок, якщо Річард раптом з'явиться? Або коваль? Якщо коваль прийде, то раптом йому щось відомо?
Каміль, почухавши потилицю, подивився вниз, на палац.
— Ну гаразд. Мені б не хотілося, щоб Річард, якщо раптом заявиться сюди, упустив вас. Що йому передати, якщо побачу? Келен посміхнулася. «Що я люблю його», — подумала вона, але вголос сказала:
— Скажи, що ми з Карою тут і пішли вниз шукати його. Якщо він все ж з'явиться, мені б не хотілося втратити його.
Нехай чекає тут, ми повернемося сюди.
Келен вважала, що їм вдасться спуститися вниз, але, схоже, така ж думка виникла у всіх. Ціла вічність пішла на один тільки спуск із пагорба. Чим ближче вони підходили, тим тісніше ставав натовп. У якийсь момент Келен зупинилася зовсім. Було досить важко навіть триматися поруч з Карою. Схоже, всі в натовпі бажали пропхатися до площі.
І народу ставало все більше.
Незабаром Келен зрозуміла, що вони з Карою опинилися в пастці, затиснуті з усіх боків людьми.
Тема для розмови у всіх була одна: статуя.
Було вже далеко за полудень, коли Ніккі зуміла проштовхатися до площі. Кожен дюйм давався важко. Вона виявилася досить близько, щоб бачити людей навколо статуї, але ближче підібратися не змогла. Як вона не старалася, просунутися хоча б на дюйм не було ніякої можливості. Як і вона, всі інші теж хотіли підійти ближче. З усіх боків її здавили так, що вона й рукою ворухнути не могла. І така безпорадність кілька лякала. Ніккі вдалося вивільнити одну руку, щоб трохи краще зберігати рівновагу. До неї дійшло, що в такій ситуації падіння означає смерть.
Якби тільки в неї була її могутність!
Це через власну нахабство вона позбулася своєї могутності. Втім, натомість вона знайшла життя. Але це коштувало Річарду з Келен свободи. Ніккі не могла повернути собі магію, просто обірвавши пута. Це вбило б Келен. Ніккі не хотіла жити ціною життя іншого. Тепер-то вона розуміла, що жити ціною життя інших це і є справжнє зло.
Ніккі шукала Річарда, але не знайшла. І коваля, пана Кассела, з Іцхаком теж розшукати не вдалося. Як тільки вона відшукає Річарда, то скаже йому, що була не права, і тоді вони зможуть покинути Алтур-Ранг. Їй так хотілося бачити вираз його обличчя, коли вона скаже, що везе його назад до Келен і що збирається зняти закляття.
Єдине місце, де залишалося його шукати, було біля статуї. Він міг бути там. Але як Ніккі не намагалася, пробитися туди їй не вдавалося. А тепер, як вона зрозуміла, їй взагалі навряд чи вдасться вибратися з багатотисячного натовпу. Навколо палацу зібралося більше півмільйона людей.
А потім Ніккі побачила, як на площу виходить брат Нарев з учнями, всі в коричневих балахонах. У дальньому кінці площі юрмилися кілька сотень офіційних осіб Ордену, прибулих на церемонію освячення. Всі — важливі персони.
Будь у неї її могутність, вона вбила б їх усіх прямо там.
І тут Ніккі вгледів позаду чиновників Річарда, оточеного стражниками. Вся центральна частина площі була забита рішуче налаштованими гвардійцями.
Вперед виступив брат Нарев. Суцільні кути під балахоном. Його темні очі з-під густих брів чіпко огляділи асамблею. Натовп перебував в шумному, схвильованому стані. Брат Нарев виглядав незадоволеним, втім, він завжди був незадоволеним. Задоволення, говорив він, є гріх.
Він підняв руки, закликаючи до тиші.
Коли натовп заспокоївся, він заговорив своїм низьким скрипучим голосом, голосом, що переслідував Ніккі з того самого дня у неї вдома, коли вона була ще дитиною, голосом, якому вона дозволила управляти своїм розумом, тим голосом, який разом з голосом її матері думав і вирішував за неї.
— Громадяни Ордена. На сьогодні ми запланували для вас особливу подію. Сьогодні ми демонструємо вам, як виглядає спокуса… І більш того, — кістлява долоня вказала на статую, — саме зло.
