Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз - Гудкайнд Террі (читать книги бесплатно полностью без регистрации .txt) 📗
Він посміхнувся.
— Прости мене, сестра Маргарита. — Від його погляду по спині у неї пробігли мурашки. — І ще дещо, сестра Маргарита.
— Що?
Він потягнувся і витер сльози з її обличчя.
— Я нічого не знаю про твою смерть. — Вона полегшено зітхнула. — Але я знаю дещо дуже важливе, що пов'язано з тобою. Це стосується битви з Володарем тьми.
— Якщо це допоможе мені нести в світ світло Творця, скажи, що ти знаєш.
Він задумався, дивлячись кудись повз неї, в простір.
— Прийде час, і дуже скоро, коли ти зіткнешся з дечим, і тобі знадобиться відповідь на питання. Не знаю, на яке питання, але, коли тобі знадобиться відповідь, прийди до мене, і тоді я буду знати. Цього ти теж не повинна говорити нікому.
— Спасибі, Натан. — Вона легенько торкнулась його руки. — Хай благословить тебе Творець.
— Ні, дякую, сестра. Від Творця мені більше нічого не треба.
Вона здивовано подивилася на нього.
— Це через те, що ми замкнули тебе тут? На його губах заграла легка посмішка.
— Бранці бувають різні, сестра. Що стосується мене, Його благодать мені не на благо. Єдине, що може бути гірше дотику Творця, це дотик Володаря тьми. Та й то не впевнений.
Вона відняла руку.
— Все одно я буду молитися за тебе, Натан.
— Якщо ти так дбаєш про мене, звільни мене.
— Пробач, я не можу цього зробити.
— Точніше, не хочеш.
— Розумій, як знаєш, але тобі доведеться залишитися тут.
Він нарешті відвернувся. Маргарита попрямувала до дверей.
— Сестра? А ти не могла б прислати мені жінку? Щоб вона провела зі мною ніч або дві?
В його голосі була така біль, що Маргарита мало не розплакалася.
— Я думала, ти вже вийшов з того віку. Він повільно повернувся до неї.
— У тебе є коханець, сестра Маргарита.
Вона похитнулася. Як він дізнався? Він не дізнався, він здогадався. Вона молода і гарна собою. І звичайно, її повинні цікавити чоловіки. Він просто здогадався. Але, з іншого боку, жодна сестра не знає всіх його можливостей. Він єдиний чарівник, кому вони не можуть довіряти до кінця, оскільки не знають всього ступеню його могутності.
— Ти прислухаєшся до пліток, Натан? Він посміхнувся.
— Скажи мені, сестра Маргарита, ти вже визначила для себе той день, коли станеш занадто стара для любові, навіть якщо мова йде про одну коротку ніч? Будь ласка, скажи мені точно, сестра, коли ми втрачаємо потребу в любові?
Хвилину вона стояла мовчки, збентежено опустивши очі.
— Я сама піду в місто, Натан, і приведу тобі жінку. Навіть якщо мені доведеться заплатити зі своєї кишені. Не обіцяю, що вона тобі здасться прекрасною, — не знаю, які твої смаки, — але, можу поклястися, вона буде не дурна, адже, по-моєму, ти цінуєш розум більше, ніж хочеш показати.
— Спасибі, сестра Маргарита.
— Але, Натан, ти повинен пообіцяти мені, що не розкажеш їй жодного пророцтва. Він схилив голову.
— Зрозуміло, так, сестра Маргарита. Слово чарівника.
— Я серйозно, Натан. Я не хочу розділяти з тобою відповідальність за загибель людей. У тій війні загинули не тільки чоловіки, але й діти, і жінки. Я не можу нести такий тягар.
Він підняв брови.
— Навіть якщо одна з тих жінок, що залишилися би в живих, народила би хлопчика, який би виріс і став кровожерливим тираном, який замучив би і вбив десятки тисяч ні в чому не винних людей, і в тому числі — дітей і жінок? Так, сестра? Навіть якби у тебе був шанс відітнути цю гілку жахливого пророцтва?
Маргарита застигла, не в силах поворухнутися. Нарешті вона змусила себе заговорити.
— Натан, — прошепотіла вона, — ти хочеш сказати…
— Спокійної ночі, сестра Маргарита. Він повернувся і вийшов у відокремлений маленький садочок, на ходу накинувши на голову чорний капюшон.
6
Крижаний вітер бив в обличчя, забирався холодними пальцями під одяг. Келен була рада, що у вчорашній метушні перед відльотом не забула хоча б перев'язати волосся. Вона обхопила руками Річарда і, заплющивши очі, притиснулася обличчям до його широкої спини. О добрі духи, ну чому перш, ніж повернути, дракону обов'язково треба перекинутися в повітрі?
Невідома сила щільно втиснула її в червону луску. Річард крикнув, щоб вона подивилася вниз. Келен трохи розплющила очі, але, побачивши землю не внизу, а над головою, тут же заплющила очі знову. Просто дивно, як вони до цих пір не звалилися!
Річард говорив, що те ж саме відбувається, якщо сильно розкрутити відро з водою — вода не виливається, навіть коли відро перевертається вверх дном, — але Келен ніколи такими дурницями не займалася і сильно сумнівалася, що це правда.
Дракон ще раз зробив мертву петлю, і Сіддін, який сидів на колінах у Річарда, заверещав від захоплення. Келен знову відкрила очі і зрозуміла, що мав на увазі Річард: село Племені Тіни була прямо під ними.
Скарлет різко махнула величезними крилами і по крутій спіралі полетіла вниз. Келен ледь не знудило. Вона ще міцніше вчепилася в Річарда, а той розмахував руками і щось радісно кричав, як хлопчисько. Несподівано для себе Келен теж весело розсміялася. Та вона готова кожен день літати на драконі, лише б бачити його щасливим! Вона підняла голову і поцілувала Річарда в шию. Він, не обертаючись, простягнув руку і погладив її по коліну.
Келен пригорнулася до нього і відчула себе трохи краще.
На прохання Річарда Скарлет приземлилася в самому центрі села. Косі промені сонця яскраво висвітлювали обмазані глиною рудуваті хатини. На вогнищах готувалася їжа, і в повітрі лунав апетитний запах. При вигляді дракона жінки кинулися врозтіч, а чоловіки, поспішно озброївшись, утворили навколо площі щільне кільце.
Келен розуміла, в чому справа: в минулий раз на червоному драконі прилетів Даркен Рал. Він прилетів сюди в пошуках Річарда, а не знайшовши його, почав вбивати всіх підряд. На місці жителів села Келен б теж злякалася.
Звичайно ж, вони ще не знали, що Даркен Рал мертвий, а Річард ухитрився подружитися з драконом. Спочатку він ризикнув життям, щоб врятувати яйце Скарлет, потім дракониха віддячила йому за це, і в кінці кінців вони стали друзями. Правда, час від часу Скарлет періодично нагадувала Річарду, що коли-небудь з'їсть його, але Річард у відповідь тільки сміявся, і Келен сподівалася, що це вони так жартують.
Сіддін вже знемагав від нетерпіння. Він щось швидко заторохтів на своїй мові. Річард, природно, не зрозумів ні слова, але кивнув і з посмішкою погладив хлопчика по голові. Вони міцніше вхопилися за нарости на лускатої спині дракона, і Скарлет пішла на посадку. Келен з побоюванням подивилася вниз, на мисливців: може, перш, ніж пустити в хід отруєні стріли, вони все ж подивляться, кого саме привіз дракон?
Зметнулася пилюка, піднята могутніми крилами. Скарлет приземлилася, і Річард, посадивши хлопчика собі на плечі, став на весь зріст. Коли пилюка вляглася, Скарлет опустила голову, щоб мисливці могли розгледіти її пасажирів. Сіддін посміхався у весь рот і радісно розмахував руками. Вражені, мисливці повільно опустили луки, і Келен зітхнула з полегшенням.
Вперед виступив високий сивий старий. На ньому була довга сорочка і штани з оленячої шкіри. Це був вождь племені, Птахолов. На його смаглявому від засмаги обличчі читалося неприховане здивування.
Через спини мисливців визирали здивовані обличчя дітей і жінок. Волосся жінок, за звичаєм, були вимазані свіжим брудом.
— Це я! — Крикнув Річард. — Я повернувся! З вашою допомогою ми перемогли Даркена Рала! І ще ми привезли назад сина Савідліна і Везелен!
Поки Келен перекладала. Птахолов уважно дивився на неї. Потім його обличчя осяяла широка усмішка.
— Ми раді вітати тих, хто повернувся з миром до свого народу!
Скарлет лягла на землю, і Річард проворно зісковзнув вниз по її могутньому плечу. Однією рукою він притримував Сіддіна, а іншу подав Келен, допомагаючи їй спуститися. Вона була щаслива знову відчути під ногами тверду землю.
