Сушко Р., Левицький М. - Хроніка нищення української мови. - 2012 - Сушко Роман (книги онлайн полные версии .txt) 📗
2012 (15 серпня) - Дмитро Табачник заявив, що в цьому навчальному році з 2 мільйонів 60 тисяч закуплених міністерством підручників - 1 мільйон 900 тисяч (себто понад 92 відсотки) - російською мовою.
2012 (16 серпня) - Чечетов Михайло, депутат від Парти' регіонів висловися вкрай зневажливо про національні меншини (окрім російської), назвавши їх купками людей, які чисельно не дотягують до особливого статусу для їхніх мов, хоч у ході «боротьби» за «закон» відбувалася спекуляція правами меншин. І хоч Конґрес національних громад України ці слова вже назвав цинізмом і ошуканством з боку нинішньої влади, проте не для меншин і тим паче не для гармонізаци' українського законодавства з європейським, під «диригуванням» Чечетова протягувалася провокація Ківало-ва-Колесніченка. Це робилося для того, щоб особи, котрі органічно не сприймають українську мову, українську культуру й Україну як державу, отримали правовий механізм нищення України.
2012 (21 серпня) - У пресі появилася інформація, що донецькі чиновники від освіти, спираючись на «новий статус» російської мови в області, роблять посилені зусилля, щоб, незважаючи на Закон про середню освіту, ліквідувати українські школи й українські класи в змішаних школах. Наглядним прикладом тих тенденцій називається намагання закрити єдиний 10-й клас української гімназії' «Гармонія» в Донецьку.
2012 (27 серпня) - Росія устами Посла Російської Федерації' в Україні Михайла Зурабова заявила, що по-бандитськи прийнятий мовний «закон» Ківалова-Колесніченка дає їй право ще глибше втручатися в українські справи. Вона, за словами посла, братиме максимально активну участь у практичній реалізації в Україні цього «закону».
Післямова
Матеріал цієї книжки опрацьований на основі Вікіпедії, Енциклопедії' українознавства, Енциклопедичного словника Брокгауза й Єф-рона, Енциклопедії' історії' України, архівів упорядників, доступної в інтернеті праці доцента кафедри україністики Українського інституту підвищення кваліфікації керівних кадрів освіти Богдана Козярського та ряду інтернетних сайтів.
Ми свідомі, що в цій сумній хроніці безуспішних спроб знищити українську мову віддзеркалені далеко не всі випадки денаціоналізацій-ної політики щодо України всіх московських та російських правителів. Це виросло б у фундаментальну наукову працю, що зроблено іншими людьми. Зокрема в монографії' Василя Лизанчука та Миколи Рожика «Історія російщення українців», яка в 2011 році побачила світ у Львівському національному університеті імені Івана Франка.
Укладаючи цю хроніку, ми не «плачемо над своєю долею», як це часто насмішкувато заявляють люди невеликого розуму, а хочемо в короткій формі, спираючись на джерела, показати, що русифікація як України, так і всіх народів, уярмлених імперією, ніяк не була самочинним, природнім процесом, як це намагаються доводити апологети імперії, а цілеспрямованою державною політикою всіх російських режимів, починаючи від виокремлення російських правителів з-під залежності ханів і підпорядкування київської митрополії' Московському патріархові в 1685 році, закінчуючи нинішнім режимом Путіна.
Переважна більшість викладених тут фактів перевірена за декількома джерелами. Проте не виключено, що в окремих матеріалах, на які ми посилаємося, залишилися суто механічні помилки в датах. Проте вони не міняють загальної картини війни з українською мовою та з українською культурою тих, хто головною метою ставить підкорення інших задля розширення ареалу своєї влади.
Хроніку з коментарями уклали:
Роман Сушко та Мирослав Левицький.
Київ, серпень 2012.
Бібіографія
Список викорстаної літератури:
Без мови немає нації. Упоряд.: Л. Голота, Є. Букет. — К.: Український пріоритет. К. 2011. — С. 112.
Білінський В. Країна Моксель, або Московія. — К: В-во ім. Олени Теліги, 2009. — 376.
Большая сетесткая энциклопедия. DVD-ROM. 2002.
Глущенко. В. А. А. Шахматов и украинская культура. Мовознавсто. Вип. 16, 2009. http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Sfil/Mova/2009_16/st_0.pdf Хижняк З., Маньківський В. Історія Києво-Могилянської академії. — К: Видавничий дім «КМ Академія». 2003. — С. 186
Єфремов С. Історія українського письменства. Електронна бібліотека української літератури. КІУС. — С. 538.
Київ. Історична енциклопедія. — 3 Media. 2000.
Лизанчук В., Рожик М. Історія російщення українців. — Львів:
Львівський національний університет ім. Франка, 2011. — С. 412.
Русскій біографическій словарь, http://ru.wikipedia.org/wiki/http:// ш.wikipedia.org/wiki/Русский_биографический_словарь Энциклопедический словарь Ф.А. Брокгауза и И.А. Ефрона, http://dic. academic.ru/contents.nsf/brokgauz_efron/
Encyklopedia multimeadialna PWN. Edycja 1996
Krasinski J. Polska czyli opisanie topograficzno-polityczne Polski w wieku XVI. Warszawa: W drukrani Stanislawa Strabskiego. 1852. — С. 250. http://books. google.com.ua/books?id=vT09AAAAYAAJ&printsec=frontcover&hl=uk&sour ce=gbs_ge_summary_r&cad=0#v=onepage&q&f=false
Інші рекомендовані видання:
Гнатів. Я. Віра батьків. Львів: Апріорі. 2012. — С. 168.
Іванишин. В., Радевич-Виницький Я. Мова і нація. Дрогобич:
Відродження. 1994. — С. 220.
Українська мова в ХХ сторіччі: історія лінгвоциду. За радаркцією Л. Масенко. — К.: Видавничий дім "Києво-Могилянська академія. — С. 400. Тихий О. Мова — народ. К.: Смолоскип. 2007. С. — 416.
Зміст
Хроніка нищення української мови Факти і коментарі
Роман Сушко, Мирослав Левицький
Літературний редактор Оля Погинайко Макет і верстка Інформаційно-аналітичний відділ Народного Руху України
Підписано до друку 30.08.12. Формат 84x108/16 Папір ксероксний.
Ум. друк. арк. 7.3. Тираж 1000 прим., зам. 202, Віддруковано у видавництві друкарні МПП «ТАЛЯ» Смт. Брошнів-Осада, вул. Шкільна, 2 (03474) 46-8-98, 46-4-38
ISBN 978-966-2995-50-3
У книжці «Хроніка нищення української мови» показано на основі документів показано, що русифікація як України, так і всіх народів, уярмлених імперією, ніяк не була самочинним, природнім процесом як це намагаються доводити апологети відновлення імперії, а цілеспрямованою державною політикою всіх російських режимів, починаючи від виокремлення московських правителів з-під залежності ханів й підпорядкування київської митрополії Московському патріархові в 1685 році, закінчуючи нинішнім режимом Путіна.
ББК 63.3
notes
1
Над тими широко відомими також і в часи СРСР Шевченковими словами мали б задуматися всі ті, на чолі з Азаровим, хто нині, або від неуцтва, або від злого умислу репетує, що «даже Шевченко прозу писал на русском», обґрунтовуючи нинішній русифікаторський рецидив.
2
Доступний для народу підручник християнської віри. Його автор багато явищ пояснював природними причинами, обґрунтував тезу про свободу волі людини, здатної «самовластно» робити вибір між добром та злом. Проте таке трактування вільної волі людини не вписувалося в рамки ординського мислення, в якому людина має бути рабом Божим та государевим, а не вільною істотою.
3
Зизаній (Кукіль-Тустановський) Лаврентій - письменник, філолог, церковно-освітній діяч, перекладач родом з Жовківського району на Львівщині. Викладач у братських школах у Львові, Бересті, Вільні (нині Вільнюс); домашній учитель сина князя Костянтина Острозького - Олександра. Від 1612 року протоієрей.
Входячи до складу міси' митрополита Йова Борецького до Москви, Лаврентій Зизаній у 1626 році возив рукопис трактату на прочитання Московською патріархією. Незважаючи на те, що в трактаті була критика засад католицизму й протестантизму, московські читці - богоявленський ігумен Ілля та справщик (цензор) Григорій Онисимов побачили в «Катехізисі» українського духівника та мислителя багато «єресті».
