Свіччине весілля - Кочерга Иван Антонович (версия книг .TXT) 📗
Не дiстанусь тобi з доброї я волi.
Тiкає. Чiп за нею.
К о л я н д р а
Чи бачили! Кохайся пiсля цього.
Т е т я н а
Чи я ж тебе, мiй любий, пiдвела?
К ол я н д р а
(спiває).
Ти ж мене пiдманула,
Ти ж мене пiдвела,
Дала менi вечеряти,
Та не дала ложки!
Хор пiдхоплює пiсеньку, дехто танцює.
VI
К а п у с т а
Та що я, католик чи бусурман,
Щоб на весiллi та не танцював!
(Iде на середину й починає притупувати).
Ану-бо, хехи! До роботи час!
Ой, казала менi мати,
Щоб музику не кохати,
Бо музика-ледащиця
Цiлий тиждень волочиться.
У недiлю весь день грає,
В понедiлок пропиває,
А в вiвторок весь день п'є,
А в середу жiнку б'є.
В с i
До танцiв! Всi до танцiв! Починай!
Починаються рiзноманiтнi танцi, серед яких вiдрiзяються танцi окремих цехiв.
Б i л е й ч о р н е
Сподобалась ковалю
Дiвка-теслярiвна,
Нi, тебе я не люблю -
Я тобi не рiвня.
Не займай мене, мугир,
В тебе руки в сажi,
А я бiла, наче сир,-
Ти мене замажеш!
Не дивись, теслярiвно,
Чи бiле, чи чорне,
А дивись, моя люба,
Чи добре пригорне.
Де не взявся сiрий вовк -
От так веремiя!
Теслярiвна ковалю
Кинулась на шию.
Ой, рятуй мене мерщiй,
Хлопче мiй моторний! -
Вже забула, що у нього
Руки в сажi чорнi.
Не дивись, теслярiвно,
Чи чорне, чи бiле,
А дивись, моя люба,
Яка в ньому сила.
VII
Раптом за дверима чути галас, тривогу й брязкiт зброї. Танцi порушуються, i в палату вривається озброєний загiн драбiв з Ольшанським, Козекою, i Козелiусом на чолi. Позаду виглядає Ш а в у л а.
К о з е к а
А, незаконне зборище! Свiчки!
Ш а в у л а
(ззаду).
Свавiлля! Бунт! Вони мою персону
Словами непристойними кляли.
К о з е к а
Всiм розiйтись! Гасити зараз свiчi!
А за вогонь та збори незаконнi
Вину сплатить негайно - двадцять кiп
На кожен цех, а разом - двiстi сорок.
Ш а в у л а
(ззаду).
Та за мою персону двадцять кiп.
Свiчка виривається на середину.
С в i ч к а
Тобi нехай заплатять навiть тридцять -
Цiна то Юди - зради серебро!
П е р е д е р i й
Свавiлля це! Як смiєш ти сюди
На мирне свято драбiв наводить!
В с i
Доволi вже знущання! К чорту драбiв!
Ч i п
(хапає дзиглик).
Всiх потрощу! Всi забирайтесь геть!
П р i с я
(чiпляється за йою плечi).
Василечку! Василечку мiй любий!
К о з е к а
А! Бунт! Свавiлля! Дверi на замок!
Мечi з пiхов! Нiкого не пускать!
С в i ч к а
(побачивши Ольшанського).
То, значить, ось який звичай князiвський -
Мов татарва, вдиратись до людей.
Меланка поривається до Свiчки, але Капуста, Тетяна та iншi жiнки її затримують.
М е л а н к а
Iване, любий!
К а п у с т а
Заспокойся, доню,
Гаразд все буде... буде все гаразд...
О л ь ш а н с ь к и й
Коротка ж в тебе пам'ять, майстре Свiчко!
Хiба забув, як всiх нас запросив
До себе на весiлля, в час такий,
Як все Подольє свiчками засяє?
Де ж молода?
(Пiдходить до Меланки).
О, яка ж краса...
(Бере її за пiдборiддя).
Iди до нас, красуне бездоганна,
На честь твою я запалю вогнi
Вiд Золотої брами до Почайни,
По цiлому Подолью i Горi!
Таку красу чи можна ж вшанувати
При цих свiчках в оцiй мiзернiй хатi!
Свiчка кидається до Ольшанського i вiдштовхує його од Меланки.
С в i ч к а
Дивися, княже, щоб на честь її
Твого палацу я не запалив!
О л ь ш а н с ь к и й
(вихоплює меча й нападає на Свiчку).
Зухвалий кмет!
Товаришi миттю заслоняють Свiчку i вiдштовхують Ольшанського.
В с i
Товаришi! На помiч!
Гасiть свiчки! Хапайте лави!
Свiчка розпихає всiх i виходить на середину.
С в i ч к а
Тихо! Товаришi! Не в кулацi, а в правдi
Тепер повинна бути наша мiць.
(До Чопа, що вхопив велику лаву).
Облиш цю лаву, Чопе, мусим ми
Словами нашу правду довести.
Ч i п
Що там словами - києм по макiтрi,
Второпають вони куди мерщiй.
(Проте ставить лаву).
С в i ч к а
То слухай же, вельможний каштеляне,
I осмники, i писар, що прийшли
Насильством наше свiтло загасить.
I ти послухай, Юдо...
Ш а в у л а
Бачте, знов
При всiх мою персону ображають!
С в i ч к а
То знайте ж i затямте всi собi,
Що всi права та вiльностi громадськi
Затвердив нам князiвський привiлей
I маємо тепер ми право свiтла,
I годi вже дурити вам людей.
В с i
Так! Так! Пiд три чорти! Доволi глуму"
Гвалтiвники! Гнобителi! Кати!
О л ь ш а н с ь к и й
Ти помилився, майстре! Привiлей
Ваш з'їли мишi.
Ш а в ул а
Я ж казав!
С в i ч к а
Брехня! Ця грамота у нас.
(Виймає з-за пазухи папiр).
I ось її перепис,
А справжню ми сховали,- i мечем
Зумiємо її ми захистить.
Козелiус вихоплює у Свiчки папiр.
К о з е л i у с
Так ось яка це миша, що вночi
Державнiї папери утягла.
(Розглядає нашвидку папiр).
Я вказую на нього, як на татя,
Державного злочинця. Накажи
Його схопить негайно.
О л ь ш а н с ь к и й
(до варти).
Взять його!
Варта наближається до Свiчки, Меланка з криком поривається до нього, жовнiри її одштовхують. Цеховики кидаються на визвiл - починається бiйка.
М е л а н к а
Iване! Любий! Геть, гвалтiвники!
Не смiєте його ви!
К о з е к а
Геть сама!
З пiхов мечi! Берiть його! В залiза!
С в i чк а
Меласю, рiдна... ластiвко моя...
(Хапає важкий дзиглик -до Козеки).
Торкнись її хоч пальцем - розтрощу
Я голову тобi на сто шматкiв!
Жовнiри виймають мечi. Кiлька жовнiрiв насiдають на Свiчку i зв'язують йому руки.
Д i в ч а т а
Ой, лишенько! Тiкаймо! Боже ж мiй!
К а п у с т а
Меласю, доню... заспокойся, рiдна...
П е р е д е р i й
Товаришi! На визвiл! Не дамо
Товариша на згубу!
В с i
Бийте їх!
До зброї, цехи!
О л ь ш а н с ь к и й
А, свавiлля! Бунт!
Хапайте всiх!
С в i ч к а
Товаришi! Назад!
Не треба бiйки! Боронiть дiвчат!
Меласю боронiть мою, благаю!
Вiзьми її, Капусто.
Ч i п
Годi вже. Доволi слiв. До зброї, кожум'яки!
Трощiть катiв! Кияни, до київ!
Хапає велику лаву й суне на драбiв. Прiся чiпляється за нього й затримує.
П р i с я
Василечку, Василечку, не йди!
Тебе заб'ють. Я все... я все тобi!..
Тебе я поцiлую!
Ч i п
(виривається).
Геть! Не рiвня
Палкому кожум'яцi бондарiвна!
За мною, цехи! Кожум'яка йде!
