Кулінарні фіґлі - Матиос Мария Васильевна (электронные книги без регистрации TXT) 📗
і сімейні труси чомусь відпочивають на шворці на балконі,
і пульс у нього дещо поспішний, і погляд,
і комусь ледь чутне в телефонну трубку «сьогодні».
А Ви так невинно, без дрижаків у голосі і закочування очей:
– А у нас сьогодні обідає Макар Леонідович [5]!У Вашого ж, звичайно, відпадає щелепа з несподіванки: це ж завтра він неодмінно похвалиться отому своєму заступникові – найбільшому хвалькові у світі В. І., що у Вас обідав сам М. А.
Ви грайливо нібито недочуваєте чоловікових розпитувань, як таке можливе, що сам М. А.навідається до Вас у гості, знаючи, що Ваш чоловік поки що нізащо не проміняє обід із Макаром Леонідовичем навіть на саму Наомі Кемпбел.
Поки що не проміняє.
Отож робіть усе, щоби поки щоне перетворилося в уже.Такий обід із такоюлюдиною – та де для нього, як нові ворота для барана.
Але хто, окрім Вас, винахідлива Ви моя рятівнице сім'ї, повинен знати, що М. А. ні сном ні духом не здогадується, що Ви – сексуальна спекулянтка, бо використали його ім'я у благородних сімейних цілях, вигадавши історію можливого його обіду із Вашим чоловіком.
М. А. – це фетиш.
Це приманка, як Рейд для таргана.
Але про це ні слова.
Навіть мені.
І без паніки.
Ви просто тримаєте в закутках свого невтраченого від ревнощів і підозр глузду одну-єдину, як рідна Україна, думку: у Вас сьогодні обідає М. А., і Ви, щоб здивувати його,а не охололого до Вас чоловіка, готуєте селянський обід.
Ви вдягаєте на себе
вишиту дрібним, але яскравим хрестиком блузу,
коротку – до пупа – спідничку у зборки чи в складки,
тонкі чорні панчохи на ажурному поясі,
мініатюрний фартушок – і в такому вигляді готуєте грубий селянський обід для власного чоловіка.
Що таке грубий чи, пак, здоровий селянський обід, Ви вже приблизно знаєте із репліки мого сільського сусіда, ощасливленого батьківством у 72 роки.
Але нагадую ще раз: до золотобокої Кулеші-мамалигиВи подаєте у глиняних мисках наступне: квашену капусту з бужениною чи копченими ребрами. Бажано, щоб капуста тушилася в духовці, тоді її смак нагадуватиме смак уст зрілої жінки: напитися не нап'єшся, і одірватися не одірвешся.
Окремою стравою подавайте товчену квасолю з підсмаженою цибулею, січеними грибами і часником із майонезом.
У солодкий узвар із сушених груш і слив також можна додати кілька ложок вареної (цілої) квасолі.
Скажу Вам, що останній наїдок – солодкий узвар із квасолею – страва різдвяна. Але для будь-якої жінки Різдво тоді, коли вона відчуває, що її чоловік – таки її, а не чийсь інший. Ви сьогодні просто зобов'язані зробити собі таке свято.
Що ще має бути під час селянського обіду?
Обов'язково
домашній сир із сметаною,
бринза,
домашнє, трохи солене масло.
Та Ви, я бачу, добра таки боягузка, коли замість того, щоб зосередитися на обдумуванні різноманітності меню, вдалися в паніку з приводу своєї маленької брехні стосовно Макара Леонідовича.
Господь з Вами! Щоб отак побиватися через якусь дурничку?
Хіба Ви не читали колись мого оповідання «Ніколи не розказуйте про космос»? А якщо читали, то добре знаєте, що магнітофон, так-так, саме Ваш домашній магнітофон і стане Вашим адвокатом у подальшій розмові із чоловіком, який, напарфумившись до обіду з М. А., час від часу зиркає на годинник?!
Ви ж, напередодні умовивши приятельку – програмісту з місцевої фірми змонтувати на магнітофоні нібито останні вісті одного із маловідомих інформаційних каналів, спокійненько вмикаєте нібито радіо саме в той момент, коли чоловіка від нетерплячки «Та де той М. А.?!»починає трусити, як під час падучої хвороби. А там – голосом Вашої приятельки – повідомлення про надзвичайну і повноважну зустріч шановного М. А. Із надзвичайним і повноважним посломоднієї із африканських країн чи щось подібне.
Ви обоє одночасно сплескуєте руками «Ну, треба ж таке!», швиденько викладаючи на стіл глиняні полумиски із паруючими стравами, звабливо фойдаєте спідницею перед самим його носом, а в цей момент – телефонний дзвінок.
Дайте чоловікові самому підійти до трубки. А звідти – переінакшений сексуальний голос тієї ж самої Вашої приятельки-програмістки, який із жалем від імені М. А. вибачається перед Вашим чоловіком за раптову і непередбачену зустріч із послом.
Облизавшись, чоловік, звичайно, наляже на обід, а Ви не жалійте йому ані мамалиґи, ані лагідних слів.
Кажу Вам, кукурудзяна мука – це дуже помічна справапід час сімейного похолодання. Та ще у парі із спідничиною до пупа…
Але ж я Вам не казала, що кукурудзяна крупа надається лише для кулішу! А отой славнозвісний гуцульський десерт – бануш, без частування яким із гір не поїхав ані один тверезий, ані хмільний у дупель гість?!
Вас лякає незвична назва? А Ви візьміть перший-ліпший сучасний жіночий журнал, де подаються ексклюзивні кулінарні рецепти, і Вам потемніє в очах одразу, як тільки Ви дочитаєте до кінця рецепт бодай однієї страви, для якої Вам довелося б скупити третину якогось східного базару в пошуках екзотичних приправ та інгредієнтів, рекомендованих журнальними кухарями.
Я впевнена: Ви одразу вхопите кошик для продуктів і побіжите на найближчий продуктовий базар… за домашньою сметаною для банушу. Тільки обов'язково беріть густу і жирну сметану.
Влийте її в чавунний казанок, посоліть і доводьте до кипіння. Як тільки сметана почне кипіти, вкиньте жменю – другу кукурудзяної муки. І, не перемішуючи, дайте їм трохи покипіти разом.
Кипіння удвох буває дуже і дуже смачним,одначе… І не тільки кипіння сметани із кукурудзяною крупою.
Тоді дерев'яним кулішерем вимішуйте суміш безперервно, аж поки бануш «не пустить» масло.
Ось він звідки – знаменитий вислів «купатися, як у маслі». Готовність банушу визначають по тому, чи вже відстає він від дна і скаче по стінах чавунчика так, як на гуцульському весіллі столи від наїдків, чи ще ні.
А вже коли Ви вивернете цю духмяну паруючу золотоверху страву на таріль, дивіться, щоб таріль був глибокий, бо прибуватиме масло із банушу, як весняні води у Черемош чи Тису. Чоловіки люблять бануш навіть без нічого.
Але не полінуйтеся – і покладіть своєму мисочку гУспянки,а як не знайдете на базарі гуслянки, а самі – не подужаєте її зробити (рецепт подається далі),покладіть хоча би скляночку кефіру. Чи тієї ж бринзи. Вгамовує будь-який, навіть найбільший сексуальний голод.
Бракує ще якоїсь смачної штучки? А що – можна. Швидко, дешево і смачно.
Беріть яйце, добре збийте його, посоліть і вилийте тонким-тоненьким шаром у середньої величини сковороду. Смажте, як млинець. Яєчний. Із двох сторін. На середину викладіть натертої бринзи або соленого сиру. Загорніть у вигляді рулету або конверта. Рулет розріжте на двоє. Конверт подавайте, як найновішу новину: відразу і цілком. Збоку покладіть корейської моркви. Ви забули купити її на базарі?
Зараз зробимо її вдома самі. Безплатно.
Отже, пікантна морква –
це 1 кг натертої на великій тертці моркви,
чорний і червоний перець,
сіль,
2 столові ложки оцту, 2 сирі порізані цибулі,
1,5 головки дрібно нарізаного і пропущеного через часникодавку часнику.
А далі – справа техніки. Кип'ятите півстакана олії і заливаєте моркву. Додаєте 1 г коріандру – і, прошу дуже, – в холодильник. Хай охолоджується. До яєчних млинців пікантна морква смакує приблизно так, як тараня до пива.
Сподіваюся, це Вас переконало, що в холодильнику завжди має бути якщо не корейська, то Ваша – пікантна – морква?
Отже, кажу Вам: кілька таких грубих селянських обідів – і Ви вже подумуватимете, як би це перевести свого чоловіка на якусь кашку, чи що…
Запевняю Вас: якщо Ви слухаєте мене бодай через раз, і годуєте чоловіка так, як я Вам рекомендую, Ви ніколи не знатимете дороги до аптеки за… віагрою.
