Ґарґантюа і Пантаґрюель - Рабле Франсуа (е книги .TXT) 📗

Нарешті ще один лікар був оточений гурмою жіноцтва, поділеною двома шпалерами: в одній лаві стояли юні принадниці, привабниці, спокусниці, перелесниці, баламутки, зводительки, ладні кожному услужити, у другій — бабці, беззубі, каправі, зморщені, зчорнілі, тлінні. Пантагрюелю сказали, що лікар відмолоджує і переливає бабів, і вони його мудрацією перекидаються ось такими дівчатьми, тоді як оці дівчата теж уже бабували, а він саме сьогодні їх перелив і цілком воскресив їхню вроду, кшталти, гожість, зріст і ставність п'ятнадцятиліток-шістнадцятиліток, окрім п'ят, нині коротших, ніж замолоду. Ось чому, відмолоділі, вони ще й такі згодливі з мужчинами і одразу ноги задирають.

Бабці дуже побожно очікували кожна своєї випічки і все наглили лікаря і водно торочили, що для ґрисьок це ж горе, коли врода вже не та, а на втори ти слаба. І ливарник мав багату практику і гонорар чималий. Пантагрюель запитав, чи не змолоджує він переливанням і стариків; йому відповіли, що ні; а втім, мужчина може відмолодіти, живучи вкупі з перелитою жінкою, бо від неї підчепить п'ятий різновид пранців, так зване облуплення, або ж грекою офіазис [494], за якого люди міняють волосся і шкіру, як міняють її щороку змії, і тоді, буцімто до аравійського фенікса, до нього повернеться молодість. Ось він, правдивий живчик юности. Завдяки йому хирний дід робиться молодим, життєрадісним, як це, коли Еврипіду вірити, сталося з Іолаєм, або, з ласки Венери, з прекрасним Фаоном, якого так кохала Сафо, з Тифоном — заходами Аврори, з Есоном, який завдячував цим Медеї, а також з Ясоном, який, за свідкуванням Ферекіда і Симоніда, був нею переінакшений і відмолоджений, а зарівно, за Есхілом, і з мамками славного Бахуса, і не тільки з ними самими, а й з їхніми мужами.

Розділ XXII

Як прислужники Квінти поралися і як пані цариця призначила нас абстракторами

Потім я побачив, як багато хто з названих прислужників вибілює чорнюків, лише потерши їм животи дном кошика.

Інші трьома лисячими парами в одному ярмі орали піщаний берег моря, жодної зернини не втрачаючи.

Ще інші мили дахівку і стирали з неї фарбу.

А ті добували з води шмерґель (у вас він називається пемзою), для цього довго товкли її в мармуровій ступі і змінювали її субстанцію.

А ті стригли ослів і мали довгорунне руно.

А ті збирали з терника виноград, а з парила фиґи.

А ті доїли цапа і дійво зливали в решето, спосіб дуже економний.

А ті мили голови ослам і митель після миття не викидали.

А ті ловили сітями вітер, а з вітром і здоровенних раків.

Я бачив, як молодий сподизатор змисно добував зі здохлого віслюка бздо і продавав його по п'ять солей за лікоть.

Інший гноїв сехаботів. Ото була ласощ!

Але Панурґ почав страшенно ригати, побачивши, як ахащдарпанин гноїть цілий шаплик людської сечі у кінському гної, змішаному з цілим розливом християнської дрисні. Тьху, який нечема! А панський пушило нам розтлумачив, що таким дистильованим плином він напуває царів і великих князів і протягає їм віку на добру туазу, а то й на цілі дві.

Інші ламали ковбасу об коліно.

А ті обдирали вугрів із хвоста, а вугри кричали лише потому, як уже були обдерті, не те що меленські вугри.

А ті знічев'я творили щось велике, а велике зводили в нічев'я.

А ті різали ножем вогонь, а воду черпали решетом.

А ті клепали місяць із чавуна, а з молока хмари.

Ми бачили, як дванадцять прислужників бенкетували у затінку дерев і пили з гарних і вбирущих сосудів вино чотирьох гатунків, вино холодне, чудове, на всі смаки, і нам пояснили, що це вони, як заведено тут, піднімають погоду і що саме так піднімали в оні дні погоду Геркулес укупі з Атлантом.

А ті по своєму ліжку простягали ніжку, і ця справа здалася мені дуже гарною і корисною.

А ті клали зуби на полицю і в цей час не любили ходити до вітру.

А ті на великій клумбі старанно вимірювали стрибки бліх, та ще й твердили, що без таких вимірів важко буде заряджати царством, вести війну, порядкувати над республіками, і посилалися при цьому на Сократа, який перший звів філософію з неба на землю, з нетрудженої розваги обернув її на корисну і зисковну справу і половину своїх досліджень, як засвідчує квінтесенціал Арістофан, присвячував цим блошиним скокам.

Я бачив, як два гіборима, стоячи на вежі, чатували, — нам сказали, що вони охороняють місяць від вовків.

У кутку саду я зуспів чотирьох людей, вони про щось сперечалися і ладні були вже чубитися; поцікавившись, за яку онучу збили бучу, я дізнався, що вони вже чотири дні обговорюють три важливі метафізичні аспекти, розв'язання яких обіцяло їм кози в золоті. Перший аспект торкався тіні завідського осла: другий — ліхтарного диму; третій — козячої вовни: вовна це чи не вовна. А потім нам заявили, що вони не бачать нічого дивного в тому, що два суперечливі судження можуть бути правдивими за модусом, формою, фігурою, а також у часі. Тоді як паризійські софісти радше побусурманяться, ніж такий постулат визнають.

Ми й досі уважно стежили за діями цих людей, аж це зі своїм шляхетним почтом постала перед нами пані цариця, уже при світлі ясного Геспера [495]. Ми від її появи затрепетали, і перед очима нам замереіщїло. Помітивши наш трепет, цариця сказала нам так:

— Людську думку змушує блукати в безоднях здуміння не верховенство наслідків, викликаних, безперечно, природними причинами, завдяки мудрації вправних майстрів, а новина досвіду, проймаючи при цьому почуття людей, тоді як вони не уявляють, наскільки стає легка сама справа, коли ясність судження поєднується у них зі старанним вивченням. Отож, опануйте себе і відкиньте всякий страх, як видно, навіяний вам діяннями якогось мого прислужника. Дивіться, слухайте і споглядайте по своїй уподобі все, що є в моєму домі, і мало-помалу ви скинете з себе кормигу невігластва. Таке моє бажання, а щоб ви переконалися в його щирості, а зарівно і в шані до тої жадібної цікавости, яку я бачу у ваших серцях, нині я конфірмую вас у чині і званні моїх абстракторів. Гебер, мій первий табахим, перед вашим відплиттям занесе вас до списків.

Ми мовчки і шанобливо виявили їй свою вдячність і зголосилися урядувати на цій почесній посаді.

Розділ XXIII

Як цариці подавали вечерю і як вона їла

Закінчивши рацею, цариця звернулася до своїх двораків і сказала:

— Стравохід, цей вселюдський посол, що живить усі наші органи, як нижчі, так і вищі, наглить нас поживою надолужити втрачене від дії тепла на підставові рідини. Сподизатори, хасаними, неємоніми і перашими! Вам зостається лише застелити столи і уставити їх усіма традиційними одмінами страви. Що ж до вас, шляхетні преґусти, а зарівно і вас, ласкаві маситери, то мудрація ваша, суголосна запопадливості і рвії, мені добре відома, я ще не встигаю віддати розказ, як ви вже виконуєте свою службу, ви слуги невсипущі. Я вам тільки нагадую про ваші обов'язки.

Сказавши цеє, вона ретирувалася на якийсь час із кількома дворками, — нам сказали, що цариця пішла брати ванну, цей звичай був поширений у старожитніх не менше, ніж у нас миття рук. Столи були хутенько порозставлювані і дорогими убрусами застелені. За ядлосписом пані не їла нічого, опріч небесної амброзії, і не пила нічого, опріч божественного нектару. Зате сеньйорів і фрейлін, а заодно і нас частували стравами вишуканими, смаковитими і дорогими, які самому Апицію не снились.

Насамкінець вечері, як ще давався взнаки їстовець, подавали бите-різане в такій кількості, що його насилу можна було прикрити тією золотою тацею, яку Питій Бітинський підніс царю Дарію. Серед цього битого-різаного було чимало всяких зуп, салат, фрикасе, раґу, смаженої козлини, яловичини смаженої, воловини вареної, м'яса смаженого на рашпері, великих шматків солонини, карбонаду, божественної квашенини, пирогів, кускусу по-мавританському, сирів, кремів, желе і різних сортів овочів. Усе здалося мені напрочуд смачним, але я ні до чого не торкнувся, бо був уже ситий по саму зав'язку. Тільки додам, що серед іншого побачив паштети, у тісті запечені, річ досить рідкісну, і ці запечені в тісті паштети були в горщику. А на дні горщика лежали наготовлені для гри кості, карти, таро, люетти [496], шахи і тавлії, вкупі з чашечками, по вінця наповненими екю з сонцем.