Шосте Правило Чарівника, або Віра Занепалих - Гудкайнд Террі (читать книги онлайн бесплатно серию книг .txt) 📗
— Звичайно, ні! — Вступив у розмову Іцхак. Темні очі повернулися на нього, і він тут же зірвав свій червоний капелюх. — Про це не може бути й мови! Ми анітрошки не сумніваємося, що ви прекрасно виконуєте свій обов'язок. — Ти хто? — Запитав Захисник Ніккі.
— Я — дружина Річарда Сайфера, Захисник Мускін. Я вже була тут. І заплатила збір за побачення з ним. Ви мені пояснили щодо штрафу.
Чиновник кивнув.
— Тут проходить багато народу.
— Послухайте, — заговорив пан Касселл, — у нас є гроші на штраф. Якщо ми можемо виплатити його зараз і забрати Річарда Сайфера сьогодні, то це було б добре. Завтра деякі з тих, хто пожертвував сьогодні грошей на штраф, можуть не захотіти цього зробити.
Коваль поклав на стіл ще чотири золотих. Темні очі Захисника Мускіна залишалися байдужими.
— Усі гроші належать народу. Нужда велика. Ніккі сильно підозрювала, що нужда осяде в його власних кишенях і що він просто хоче ще. Немов у відповідь на її уявне звинувачення Захисник Мускін відсунув від себе вісім золотих — цілий статок по будь-яких оцінках.
— Гроші вносяться не тут. Нам вони ні до чого. Ми — покірні слуги Ордена. Сума штрафу буде вказана у квитанції, але вам доведеться передати гроші одному з міських комітетів для роздачі нужденним.
Ніккі здивувалася, що помилилася в оцінці цієї людини. Він дійсно чесний чиновник. Так це ж все міняє! Надія зросла. Може, врешті-решт буде не так вже й важко звільнити Річарда.
Позаду неї, за низькою перегородкою, плакали жінки, волали діти. Ніккі з труднощами могла дихати через той сморід. Вона сподівалася, що чиновник прискорить справу, щоб зайнятися іншими справами з групкою гвардійців, що чекали зі стосами папірців у руках, коли він звільниться.
— Але ви робите помилку, — додав Захисник, — якщо вважаєте, що грошима можна домогтися звільнення людини. Орден не турбує життя окремої людини, оскільки нічиє конкретне життя, по суті, не важливе. Я схильний підказати вам притримати ці гроші, поки ми не провіримо, звідки у когось могла з'явитися така велика сума. Думаю, що ця людина може являти собою загрозу громадському порядку, раз їй надають таку могутню підтримку. Жодна людина не краща будь-якої іншої. Те, що він може віддати стільки грошей, щоб позбавити себе від справедливого покарання, лише підтверджує мої підозри, що йому є в чому зізнаватися.
Рипнувши стільцем, він відкинувся на спинку і втупився на них.
— Схоже, ви троє думаєте інакше. Гадаєте, що він кращий інших.
— Ні, — недбало кинув коваль, — просто він наш друг.
— Орден — ваш друг. Нужденні — предмет вашої турботи. Не ваша справа — піклуватися про когось більше, ніж про інших. Така неналежна поведінка — святотатство.
Вся стояча перед столом трійця мовчала. Позаду них плач, крики, гарячкові молитви за тих, хто томився внизу, не вщухали ні на секунду. Схоже, що б вони не говорили, це лише ще більше налаштовувало цю людину проти них.
— От якби в нього була професія, тоді інша справа. Орден дуже потребує вкладу фахівців. Дуже багато ховаються в тіні, коли повинні прагнути внести якомога більший внесок. Обов'язок тих, хто володіє можливостями…
І тут Ніккі осінило.
— Але в нього є професія! — Випалила вона.
— І яка ж? — Запитав Захисник, незадоволений тим, що його перебили.
Ніккі зробила крок вперед.
— Він — найбільший…
— Велич — омана грішників. Всі люди однакові. Всі люди грішні по натурі. Всі люди повинні долати свою мерзенну сутність, безкорисливо присвячуючи своє життя допомозі іншим. Тільки безкорисливі діяння дозволять людині отримати винагороду у світі іншому.
Кулаки пана Касселла стиснулися. Він подався вперед. Якщо він зараз почне сперечатися, то справа стане непоправною. Ніккі досить чутливо штовхнула коваля ногою, сподіваючись таким чином заткнути його і дати висловитися їй, поки не пізно. Зробивши крок назад, Ніккі схилила голову, змушуючи таким чином коваля відступити.
— Ви дуже мудрі, Захисник Мускін. Всі ми отримали від вас цінний урок. Будь ласка, вибачте нещасній дружині її дурниці. Я — проста жінка і розгубилася в присутності настільки мудрого представника Братства Ордена.
Здивований Захисник промовчав. Ніккі грала цими словами не одну сотню років і відмінно знала їм ціну. Вона своїми словами зарахувала цю людину, всього лише дрібного чиновника, до вершків Ордена — самого Братства, — чого йому не досягти ніколи. Такі люди сплять і бачать, як стати членами Братства. І для цієї людини те, що його вважали володарем такого високого статусу, — все одно що бути дійсно його володарем. Для таких людей видимість — це все. Тільки видимість має значення, а не справжні досягнення.
— Так яка ж у нього професія? — Ніккі знову схилила голову.
— Річард Сайфер — нічим не примітний скульптор, Захисник Мускін.
Обидва стоячі поруч з нею чоловіки недовірливо витріщилися на неї.
— Скульптор? — Перепитав Захисник, явно розмірковуючи над почутим.
— Безликий майстровий, і його єдине бажання в житті — в один прекрасний день мати можливість зобразити в камені низькість людства, щоб таким чином допомогти іншим зрозуміти необхідність жертвувати собою заради інших і Ордена, і таким чином він сподівається заслужити нагороду в світі іншому.
Коваль швидко прийшов у себе і додав:
— Як вам, можливо, відомо, багато скульпторів, що працювали в Притулку, виявилися зрадниками — хвала Творцеві, їх вчасно розкусили, — так що скульпторам є багато роботи, яку потрібно зробити на славу Ордена. Брат Нарев може вам це підтвердити, Захисник Мускін.
Темні очі Захисника Мускіна перебігали з одного на другого.
— Скільки у вас грошей?
— Двадцять дві золоті марки, — відповіла Ніккі. Підтягнувши реєстраційну книгу, Захисник вмочив перо в чорнильницю й заніс в реєстр розмір штрафу. Потім написав наказ на листку паперу і протягнув ковалеві.
— Віднесіть це в доки, вниз по вулиці, — вказав він. — Я відпущу арештованого після того, як ви принесете мені на цьому папері печатку робочої клітинки, на підтвердження, що штраф виплачений тим людям, хто заслуговує їх найбільше, — тим, хто потребує. Річард Сайфер повинен бути позбавлений всіх своїх коштів, нажитих неправедним шляхом.
Річард заслуговує їх куди більше, отруйно подумала Ніккі. Він їх заробив, а не інші. Ніккі подумала про всі ті ночі, якими він працював без сну, голодний. Вона згадала, як він кривився, лягаючи спати, тому що у нього боліла спина. Річард заробив ці гроші, тепер вона це знала. А ті, хто їх отримає, не зробили абсолютно нічого, хіба що бажають їх отримати і заявляють, що мають на це право.
— Так, Захисник Мускін, — вклонилася Ніккі. — Дякую вам за мудре і справедливе рішення.
Пан Касселл тихесенько зітхнув. Ніккі довірчо нахилилася до Захисника.
— Ми доставимо вашу справедливу постанову негайно, — шанобливо всміхнулася вона. — Оскільки ви так справедливо обійшлися з нами в даному питанні, чи можу я попросити ще про одну послугу? — Оскільки з його подачі Орден загріб нечувану суму, що зарахується йому в плюс, Ніккі не сумнівалася, що чиновник налаштований цілком милостиво. — Взагалі-то це скоріше чисто жіноча цікавість.
Той випустив стомлений зітхання.
— Ну, що ще?
Ніккі нахилилася настільки низько, що відчула витікаючий від чиновника кислий запах поту.
— Ім'я того, хто повідомив на мого чоловіка. Того, хто справедливо передав Річарда Сайфера правосуддю.
Ніккі знала, що Мускін думає, ніби людей охочіше беруть у Братство, якщо вони допомагають збирати великі суми на користь нужденних. І її питання — для нього суща дрібниця, оскільки голова його зайнята приємними думками.
Присунувши стос якихось паперів, Мускін прийнявся їх переглядати.
— Ось, — промовив він нарешті. — Про Річарда Сайфера повідомив молодий солдат, який вступив добровольцем до армії Імперського Ордена. Його звуть Гейда. Повідомлення надійшло багато місяців тому. Для торжества правосуддя потрібен час, але Орден завжди стежить за тим, щоб в кінці кінців правосуддя здійснилося. Саме тому нашого великого імператора і називають Джеган Справедливий.
