Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз - Гудкайнд Террі (читать книги бесплатно полностью без регистрации .txt) 📗
— Я повинна поговорити з вами, з усіма трьома, — перебила його Келен. Поклич Тоссідіна. Командир, збери своїх людей. У мене і до них є розмова.
Але поки вам доведеться трохи почекати. Я затримаюсь тут ненадовго. І поставте для мене намет. Мені треба поспати кілька годин.
Келен відвела Чандалена в сторону, а Пріндін пішов за Тоссідіном. Коли всі троє зібралися, вона знову заговорила:
— Люди Тіни володіють магією…
— Зовсім ні, — заперечив Чандалов.
— Ні, володіють. Ви просто не вважаєте це магією, тому що для вас це вроджена властивість, щось природне. І ви не знаєте життя інших народів.
Але ваші люди вміють розмовляти з духами померлих предків. Це і є магічний дар. Вам здається, що так і повинно бути, але в інших народів такого немає. Чари, магія — не якась могутня потойбічна сила, а просто спосіб існування деяких людей та інших створінь.
— Інші люди теж можуть розмовляти з духами предків, якщо захочуть, заперечив Чандален.
— Дуже небагато. Але для більшості людей розмовляти з духами — значить чаклувати. Ти і я знаємо, що в цьому занятті немає нічого страшного, але нам не переконати в цьому інших людей. Для них це зло, і тут нічого не змінити: так вже їх виховали.
— Але духи предків допомагають нам, — сказав Пріндін. — Вони ніколи не завдавали нам зла. Келен поклала йому руку на плече.
— Я знаю. Ось чому я допомагаю вам триматися в стороні від інших, щоб ви могли жити по-своєму. Є люди, хоча їх небагато, які так само, як і ви вміють розмовляти з духами предків. Це — їх магічний дар, як і у вас. Існують на світі інші люди і інші створіння, які теж мають магічні властивості, інші, ніж у вас, але для них їх здатності і властивості так само важливі, як ваша — для вас. Ви зрозуміли мене?
— Так, Мати-сповідниця, — відповів Тоссідін. Пріндін кивнув. Чандален пробурчав щось собі під ніс.
— Але справа тут не в тім, — продовжувала Келен, — називаєте ви це магією чи ні. Справа в тому, що інші люди вважають вас чаклунами. Багато хто боїться магії, вважаючи, що всі, хто займається магією, — злі люди. Тому вони вважають злими і небезпечними вас. — Келен вказала туди, де за горами знаходився табір Імперського Ордена. — Наші з вами вороги, які вбили всіх жителів Ебініса, об'єдналися заради того, щоб правити всіма народами Серединних Земель. Вони не хочуть, щоб кожний народ слідував своїм звичаям, вони хочуть всім нав'язати один закон — їх закон.
— Але чому вони хочуть правити людьми Тіни? — Запитав Пріндін. — Адже у нас немає нічого такого, що могло б їм знадобитися. Ми нікому не заважаємо.
— Вони бояться чарівництва і хочуть, щоб ми більше ніколи не розмовляли з нашими предками, — тихо сказав Чандален.
Келен схопила його за руку.
— Ти маєш рацію. Але цього мало. Вони вважають, що винищити вас — їх обов'язок перед тими духами, яких вони шанують. Вони вважають своїм обов'язком знищувати всіх, хто наділений магічним даром, оскільки вони вірять, що магія — завжди зло. А таких, як ви, вони теж вважають чаклунами. — Келен подивилася Чандалену в очі. — Якщо їх не винищити всіх до єдиного, то вони рано чи пізно прийдуть до людей Тіни і знищать їх так само, як вони знищили Ебініс.
Всі троє довго стояли в задумі. Келен чекала. Першим заговорив Чандален:
— Отже, вони будуть вбивати всіх, хто, як люди Тіни, не хоче пускати до себе чужинців, хто вважає за краще, щоб його залишили в спокої?
— Так. Я говорила з ними. Ці люди схожі на божевільних. Схоже, що вони потрапили під владу злих духів, як бантаки або Джакопо. Наші вороги не слухають голосу розуму. Вони впевнені, що ми виконуємо волю злих духів. І всі погрози цих одержимих — не порожні слова. Ти бачив знищений місто, ти знаєш, що його захищало сильне військо. Як бачиш, це — не порожні погрози. Мені слід потрапити в Ейдіндріл, щоб зібрати військо для війни з Імперським Орденом. Мабуть, члени Ради вже цим займаються, але я повинна сама переконатися, що робиться все необхідне, що сили всіх Серединних Земель будуть об'єднані для цієї війни. Я повинна розказати їм це, щоб вони правильно оцінили реальність загрози. Але поки що тут немає нікого, щоб битися з Орденом, не рахуючи цих хлопців.
Гірше того, знайдуться люди, які приєднаються до військ Ордену зі страху або заради вигоди. А це посилить ворога. Тому багато людей загинуть, перш ніж з Ейдіндріла надішлють війська, щоб розгромити Імперський Орден. Цим хлопцям, галейцям, доведеться вступити в бій, поки вороги не знищили безліч ні в чому не винних людей. Ці хлопці самі пішли на війну, щоб захистити свій народ, інші народи Серединних Земель, подібно до того, як ви захищаєте свій народ. Ми повинні їм допомогти. Ми не можемо допустити, щоб це військо вбивць вільно розгулювало по всіх Серединних Землях, роблячи свою чорну справу і вербуючи нових союзників. Тому ми повинні зараз розпочати бій разом з галейцями, навчити їх боротися, щоб вони не були такими безпорадними, як зараз. Ми повинні допомогти їм виграти перший бій, і тоді вони знайдуть упевненість в собі. Після цього ми спокійно відправимося в Ейдіндріл.
— А ти викличеш свій грім, щоб допомогти нам? — Запитав Чандалов.
— Ні, — тихо сказала Келен. — Вночі я вже намагалася, але невдало. Мені важко пояснити тобі, в чому тут справа, але мені здається, причина невдачі в тому, що я раніше викликала до життя цю особливу магічну силу заради Річарда, а в інших випадках вона мені непідвладна. Мені дуже шкода.
— Але тоді як же тобі вдалося вбити стільки воїнів? — Здивувався Чандалов.
Келен торкнулася рукою його кістяного ножа.
— Таким же способом, яким твій дід навчав твого батька, а він — тебе. Я робила не те, чого вони чекали від мене. Я не прийняла їх умови бою. Вони люблять пити, але коли вони нап'ються, то гірше міркують і повільніше рухаються.
Тоссідін показав пальцем у бік табору.
— Ці люди, — сказав він, — теж люблять випити. Ми забороняємо їм пити, але деякі здорово зляться на нас. Вони вважають, що мають право пити.
Келен похитала головою:
— Ці воїни також вважають, що можна ось так просто взяти та й напасти на ворога, навіть якщо у того військо в десять разів більше. Ми повинні навчити їх, що треба робити, а чого не треба.
— Вони не хочуть нас слухати, — образився Пріндін. — Вони постійно сперечаються з нами, кажуть: «так завжди робилося» або «так треба». Ці люди визнають тільки те, чому їх колись навчили.
— І все ж нам доведеться навчити їх, — сказала Келен. — Вони повинні засвоїти саме ті методи боротьби, які принесуть перемогу. Тому ви й потрібні мені. Якщо ви зараз мені не допоможете, то багато людей, не виключаючи і ваших одноплемінників, незабаром будуть безжально винищені.
Нависло мовчання. Нарешті заговорив Пріндін:
— Ми допоможемо тобі. Ми з братом виконаємо твоє прохання.
— Спасибі, Пріндін, — посміхнулася Келен. — Але в цій справі рішення залежить не від тебе, а від Чандалена.
Брати крадькома подивилися на Чандалена, який, в свою чергу, спрямував на Келен погляд, сповнений шаленого обурення.
Нарешті, важко зітхнувши, він сказав:
— Ти — дуже вперта жінка. Через твою впертість тебе можуть убити, якщо ми втрьох не залишимося тут, щоб навчити тебе уму-розуму. Ми підемо разом з тобою вбивати цих злих людей.
Мати-сповідниця зітхнула з полегшенням:
— Дякую тобі, Чандален! Тепер я піду до галійців і розповім їм, з чого почати. — Зачерпнувши долонею сніг, вона стала очищати обличчя від засохлої крові. — Вам вдалося хоч трохи поспати цієї ночі?
— Трохи вдалося, — кивнув Чандалов.
— Добре. Після розмови з ними мені самій треба буде трохи поспати. А ви поки можете розповісти галійцям, як їздити без цих возів. Навчіть їх бути сильними, подібно вам. Увечері ми почнемо вбивати ворогів.
Чандален знову кивнув:
— Так, сьогодні ввечері.
40
Келен вилізла на дах воза. Галійці вже стояли строєм і чекали її промови. Попереду — командир Райан і його помічники. Келен задумливо дивилася на зовсім юні лиця навколо себе. Невже їй доведеться кинути в бій цих хлопчиків?
