Четверте Правило Чарівника, або Храм Вітрів - Гудкайнд Террі (книги бесплатно без онлайн .txt) 📗
— Так чи ні?
Келен сердито зітхнула.
— Я повинна заприсягтися, щоб зупинити магію, вкрадену в вітрів?
— Так.
У душі вона вже присягнулася, тільки Річарду, а не Дрефану. Руки Келен самі собою стислися в кулаки.
— Тоді — так, я клянуся.
— Отже, перед обличчям духів і владою духів ви оголошуються чоловіком і дружиною.
Келен задихнулася від раптового болю. Їй здавалося, що її зсередини розривають на частини. Вона спробувала зробити вдих, але не змогла. Перед її виряченими очима спалахнуло яскраве світло.
Дрефан обійняв її за талію.
— Що таке? Келен, що з тобою?
У неї підкосилися ноги, але він не дав їй впасти.
— Це духи, — сказали одночасно легат і Кара. — Вони обмежили її владу. У цьому шлюбі вона повинна жити як звичайна жінка.
— Ви не можете цього зробити! — Вигукнув Річард. — Вона буде беззахисна!
Ви не можете відняти у неї її владу!
— Її влада не віднята, але обмежена таким чином, щоб вона не могла використовувати її проти свого чоловіка, Дрефана Рала, — відповіли вони йому хором.
— Тепер ви повинні принести клятву, інакше можливість допомогти вітрам буде втрачена назавжди.
Келен втупилася в землю, відчуваючи порожнечу в душі там, де тільки що була її магія. Вона не чула, що відповів Річард, але, мабуть, він сказав те, що вимагалося, тому що легат оголосив його і Надін чоловіком і дружиною.
Вони взяли не тільки її любов…. але і владу сповідниці в якості плати.
Порожнеча в душі загрожувала задушити її. Келен ні про що не могла думати, її розум був немов укритий щільною чорною завісою.
Дрефан взяв її за руку.
— Тобі краще сісти. Я цілитель і навіть у такій темряві бачу, що тобі недобре.
Келен покірно пішла за ним до лави і сіла.
— У вас буде хороша дружина, — зауважив легат і подивився на кипляче небо. Річард Рал, Дрефан Рал, ходімо зі мною.
— Куди? — Запитав Річард.
— Ми повинні підготувати вас до завершення церемонії.
Келен підняла голову. Навіть в темноті вона бачила, що Річард готовий вибухнути. Його рука лежала на ефесі меча. Дрефан співчутливо погладив Келен по спині.
— Все буде добре. Не хвилюйся, я буду піклуватися про тебе, як і обіцяв.
— Спасибі, Дрефан, — насилу видавила вона. Дрефан залишив її і пішов до Річарда. Вони про щось заговорили. Судячи по жестах, Дрефан намагався остудити гнів Річарда.
Потім легат і Кара повели їх до двох будівель майже біля самого краю обриву, а Надін і Келен веліли чекати в альтанці.
Келен забилася в куток лави. Надін присіла поруч.
Було вже настільки темно, що Келен ледве могла розрізнити її обличчя. Шість сестер пішли до коней.
— Я шкодую, — сказала Надін. — Про твою магію, я маю на увазі. Я не знала, що вони зроблять це з тобою. Тепер ти стала така, як усі.
— Так.
— Келен. — Надін помовчала. — Я не буду брехати тобі, говорячи, ніби шкодую, що вийшла заміж за Річарда, але обіцяю, що постараюся зробити його щасливим.
— Надін, невже ти не розумієш? Ти можеш бути ніжною як пудинг або пекучої немов кропива — йому буде все одно. Яку б біль ти йому ні заподіяла, після того, що трапилося сьогодні, це буде все одно що бджолине жало для мерця.
Надін ніяково хихикнула.
— Ну, я знаю припарку від отрути бджоли. Річард сам побачить. Я буду…
— Ти вже обіцяла мені, що будеш до нього добра. Я це ціную, але в даний час мені щось не хочеться слухати подробиці.
— Я розумію. — Надін помовчала. — У мене і в думках не було, що все так вийде.
— У мене теж.
— Але далі я буду робити так, як я хочу. — Її тон раптово став холодним і мстивим. — Ти виставила мене перед Річардом дурепою, ти позбавила мене радості весілля, але тепер ти в мене нічого не віднімеш.
— Мені дуже шкода, Надін, якщо ти думаєш, ніби я…
— Тепер, коли він мій, я маю намір показати йому, яке задоволення жінка може доставити чоловікові. Він сам побачить. Він сам переконається, що я не гірше тебе. Ти думаєш, у мене не вийде? Ще як вийде! — Вона нахилилася до Келен. — Ще до світанку я змушу його стогнати від захвату. І тоді ми побачимо, хто з нас краще і чи так вже сильно він без тебе тужить. Коли ти будеш там з його братом, слухай уважно, і ти почуєш, як я буду верещати від насолоди. Він насолоди, яку подарує мені Річард. Не тобі — мені!
Келен впустила обличчя в долоні. Духам мало було встромити в неї ніж, вони вирішили ще й повернути його в рані. Повернулися Кара і легат.
— Час, — сказали вони хором.
Келен встала і залишилася стояти на негнучких ногах, чекаючи, коли їй скажуть, що робити далі. Легат повернувся до Кари.
— Скоро почнеться гроза. — Він подивився на чорне небо. — Я повинен відвести моїх дружин подалі від цієї гори. — Він узяв Кару за руку. — Вітри говорять з тобою так само, як і зі мною. Ти можеш про них подбати?
— Так. Справу майже зроблено. Я її завершу, — сказала Кара.
Без довгих слів легат побіг у темряву. Кара сильними пальцями вхопила Келен за руку.
— Іди зі мною, — сказала вона крижаним голосом вітрів. Келен вперлася.
— Кара, прошу тебе. Я не можу.
— Ти можеш і будеш, інакше чума вб'є ще багатьох. — Келен відступила.
— Ні, ти не розумієш. Я не можу. У мене місячний цикл. Він ще не закінчився. Я не можу… Очі Кари спалахнули грізним світлом.
— Це не заважає тобі виконати подружній обов'язок. Справа ще не завершена. Ви всі повинні зіграти свою роль — отримати задоволення. Сьогодні вночі. Чи ти хочеш, щоб чума продовжувала лютувати?
Кара привела Надін і Келен на край скелі. Келен насилу розуміла, що відбувається. Кара відвела Надін в будівлю праворуч від дороги, потім повернулася за Келен і повела її в будівлю зліва.
Вони увійшли в дверний проріз. Келен розгледіла в темряві силует Дрефана і прямокутники колишніх вікон. Дрефан стояв, поклавши руку на ефес свого меча. За вікнами починався обрив, а за ним — порожнеча на тому місці, де колись був Храм Вітрів.
— Ось ваша дружина, — проголосила Кара, вказуючи на Келен. — Ось ваш чоловік. Вона показала на Дрефана. — Ваш шлюб має бути повним. З цієї хвилини вам забороняється питати. З цієї хвилини вам забороняється говорити. Для цього є причини, але вам їх не потрібно знати. Коріться, якщо ви хочете зупинити смерть. Ви повинні зійтися як чоловік і дружина. Якщо хтось із вас вимовить хоч слово, випробування завершиться, і доступ в Храм Вітрів буде закритий назавжди.
Тільки після того, як ви виконаєте всі вимоги, вітри прийдуть. Тільки після того, як вітри прийдуть — а помилитися в цьому буде не можна, — вам дозволяється говорити один з одним. Не раніше.
Кара повернулася до Келен і допомогла їй зняти сукню. Келен неважко було виконати вимогу щодо мовчання; їй все одно нічого було сказати.
Чорний нічне повітря торкнулося її оголеного тіла. Вона кинула погляд на меч Дрефана. Коли все це закінчиться, вона може заколоти ним себе. А якщо не вийде ним заволодіти — що ж, завжди залишається обрив.
Кара взяла Келен за руку і повела вперед. Вона змусила її стати на коліна і нахилитися. Келен намацала дошки, покриті соломою.
— Твій чоловік чекає тут. Іди до нього. Кара вийшла, і її кроки затихли в темряві.
Келен залишилася один на один з Дрефаном.
58
Келен підійнялася на дошки, і її рука торкнулася волосатої ноги Дрефана. Вона відкотилася вбік і лягла поруч з ним. На солому було постелено ковдру, і лежати було досить зручно.
Келен перекинулася на спину і втупилася в чорноту. Вона бачила тільки непевні силуети віконних прорізів, і більше нічого. Дихання її було нерівним, серце відчайдушно билося.
Це ще не найстрашніше, сказала вона собі. Не сама жахлива річ у світі.
У всякому разі, це не згвалтування.
Вона відчула, що рука Дрефана лягла їй на живіт. Келен відпихнула її і насилу придушила крик.
«Я не повинна була цього робити», — сказала вона собі. Що таке рука в порівнянні з чумою? Скільки людей, вмираючих від чуми, з радістю помінялися б з нею місцями? Це не найстрашніше в світі, ласкава рука.
