Моксель, або Московія. Книга друга - Білінський Володимир Броніславович (читать лучшие читаемые книги .TXT) 📗
Тут археолог О. С. Уваров зіткнувся з необхідністю підтвердження "норманської присутності" серед мерянського етносу. І він ретельно намагався розшукати так звані "норманські сліди". Без цих "слідів" його книгу просто не дозволила б друкувати в ті часи цензура.
Зрештою, археолог дає таке пояснення "норманської присутності":
"...Крім звісток письмових (маються на увазі тик звані катерининські "літописні зводи", — В. Б.), ми маємо ще речові докази про незаперечне перебування Норманів у цих місцевостях. Пригадується, що академік Френ першим висловив переконання, що знаходження африко-арабських монет у стародавніх скарбах з арабськими грішми у прибалтійських країнах і всередині Росії (Росії в ХІІ столітті не існувало! — В. Б.) до придніпровських областей і навіть далі від Володимира на схід, мусить бути приписане Варягам, які занесли їх сюди під час своїх набігів або під час переходів на південь до Візантії" [4, с. 61—62].
Натяжки помітні неозброєним оком. Категоричне твердження, що "африко-арабські" монети завезені в мерянську землю самими лише "варягами", — абсурдне. Адже шлях по Волзі для персів і арабів (і не лише для них) був значно простіший і зручніший, ніж шлях варягів: через Середземне море, через десятки дрібних, ворогуючих між собою європейських князівств і держав і, нарешті, тисячі кілометрів по дикій, заболоченій тайзі. Притім відомо з історичних джерел про постійну присутність у Волзькій Булгарії в X—XII століттях купців зі східних країн. І цілком природно, що саме арабські купці платили за хутра арабськими монетами й арабськими товарами. Не варто також забувати про існування могутнього Арабського Халіфату, до складу якого входили не лише весь Середній Схід, а й вся Північна Африка та навіть деякі території Європи. Нагадаю читачам: у 922 році Муктвдир-Халіф на прохання булгарського царя Алмуша прислав експедицію арабів у Булгар для прийняття Ісламу. Саме з тією делегацією прибув знаменитий арабський історик Ібн-Фадлан, на якого часто посилається у своїй книзі граф О. С. Уваров.
Треба також мати на увазі, хоч би як це здавалося дивним великоросам та їхнім холуйським поплічникам з інородців, що праці графа О. С. Уварова висвітили ще одну, дуже істотну правду: мерянська земля та її народ упродовж VIII—XII століть не мали ніякого зв’язку з Великим Київським князівством. Це може видатися парадоксальним, однак це — правда.
Зверніть увагу: розкопавши в споконвічній мерянській землі тисячі могильних курганів, граф О. С. Уваров не виявив жодної київської монети. Хоча ми знаємо, що в Києві ще за часів великого князя Володимира Святого (980— 1015) чеканили срібні монети. Навіть візантійських монет на всій мерянській землі виявлено лише три. Тобто і візантійські монети через Київ не потрапляли в мерянську землю, хоча зв’язки Києва з Візантією в IX—XII століттях були дуже інтенсивні. Подумайте, чи не дивно: є монети баварські й саксонські, є монети богемські і страсбурзькі, є монети німецької імперії, англосаксонські, булгарські, бухарські, самаркандські, вірменські, багдадські. Але немає ні єдиної монети київської!
І це в ті часи, коли, відповідно до великоросійської міфології, мерянська земля була повністю заселена слов'янами, що прийшли з Київського князівства, і складала разом із Києвом єдину державу.
Чи не дивно?
Тут ми зустрічаємося з найбільшою історичною "чорною дірою". Російські так звані "професори історії" завжди мовчанкою обходили подібні парадокси своєї історії.
Раніше московська влада, чи царська, чи більшовицька, могла закрити людині рота. Сьогодні настав час розвінчування російських історичних парадоксів і відвертої брехні. Весь "доважок брехні" з тієї "науки" повинен бути виметений чистою мітлою і викинутий на смітник історії!
До речі, ось як О. С. Уваров пояснив відсутність у мерянській землі візантійських монет:
"...Ми мусимо взагалі зазначити, що, судячи з незначного числа знайдених візантійських монет і з незначної порівняно кількості предметів візантійського виробництва. Меряни не мали прямих торговельних зносин із Грецією... Іншим способом ми не можемо пояснити, що знайдено лише три візантійські монети, тоді як східних і західних найшлося більше трьох сотень" [4, с. 88].
Російські історики, запускаючи "доважок брехні", пояснювали практично все. Однак мені здається, що навіть вони неспроможні пояснити цей незаперечний факт своєї історії: немає в могилах мерян IX—XVI століть жодної київської монети! А ми "трубимо" про єдність київської і мерянської земель із далекого IX століття!
Чи не смішно?
Дотримуючись логіки великого археолога О. С. Уварова, ми маємо підстави розвинути його думку: відсутність монет Київського князівства свідчить про незаперечну відсутність зносин, як торговельних, так і політичних, між Великим князівством Київським і мерянською землею в XIII століттях. Справді, інакше ми це явище пояснити не можемо.
Гадаю, ми маємо підстави зробити подібний висновок. Позаяк граф О. С. Уваров цілковито проігнорував очевидний факт. Як його ігнорували й десятки інших російських істориків.
Настав час припинити брехливі балачки при "московську філію Київської Русі”. Її ніколи не існувало.
Не будемо зупинятися на всіх "доважках брехні", виявлених у книзі археолога О. С. Уварова. Відзначимо лише доволі істотні, з якими нам доведеться стикатися в процесі досліджень.
Про дрібні "фоли" говорити не станемо. Позаяк російська історія без них ніколи не обходилася. Отже, перший "доважок брехні" — твердження О. С. Уварова, нібито арабські історики Ібн-Фадлан та Ібн-Даст не розрізняли київських слов'ян від мерян "Залешанской землі". Цей відвертий "доважок брехні" дозволив О. С. Уварову автоматично перенести твердження давніх арабських істориків (і не лише їх), мовлені на адресу русів-слов’ян, на племена фінського етносу. Слід гадати, що цей "доважок брехні" походив із його концепції походження Московії, Для О. С. Уварова подібний "національний дріб’язок" не мав істотного значення, тому що, згідно з його "теорією", все історично цінне в Московію принесли Нормани (Варяги).
Наступний істотний доважок брехні", запущений ученим у свою книгу. — так зване "ближнє сусідство на західному рубежі мері з вятичами, кривичами і словенами”. Ми ведемо мову про ключові, істотні доважки брехні" в книзі археолога. Не маємо права замовчувати цю облуду російської історії, яку О. С. Уваров запозичив, не піддавши глибокому аналізу.
Отже, поговоримо про перший "доважок брехні". Археолог О. С. Уваров пише:
"Ми маємо свідчення арабських письменників X століття про те, що Руси приходили в Булгари для торгівлі: тут мусимо лише зауважити, що під ім'ям Русів або руських купців арабські письменники, імовірно, розуміли всіх осіб, не розрізняючи народностей, які приходили до них з північно-західних місцевостей, населених або слов'янськими, або іншими племенами. Таким чином, напевно, і Мерян... сприймали араби за справжніх русів" 14. с. 75].
Як бачимо, облуда в російську історичну науку запущена ґрунтовно, на довгі роки. Сподівалися — навічно. І навіть невтямки О. С. Уварову, що меряни, будучи плем’ям фінського етносу, відрізнялися від слов'ян, хоч київських, хоч новгородських, не лише зовнішніми рисами обличчя й будовою тіла, а головне — мовою. І тут відмінності між ними досить істотні. Тому будь-який купець або сам розмовляв мерянською (фінською) мовою, або залучав мерянського перекладача. За мовою можна було поплутати мерю з весю, мордвою або муромою, але не зі слов’янами.
Ця облуда очевидна й нетямущому.
Не обмежуся, однак, цим елементарним спростуванням "доважку брехні". Процитую археолога, бо ж на наступних сторінках він сам себе спростував:
