Історія України-Руси. Том 9. Книга 1 - Грушевський Михайло Сергійович (мир бесплатных книг TXT) 📗
Одним з актів вдячности короля за ласку божу, показану йому, мало бути відновленнє уніятського владицтва в Холмі (звідки взято ту чудовну православну ікону, що патронувала польський похід) і загальне скасованнє соромної, на погляд клєрикалів, постанови про поверненнє православних церков забраних уніятами. Рахували їх на 600 28).
Примітки
1) “Дуже добру диспозицію дав свому таборові той зрадник (Хмельницький) — як у вилах сидить, голодом його треба виморювати, і не можна инакше як тільки окопавши його” — лист Войші з 1 липня. Ос. 225 л. 390 об.
2) Акты Ю. З. Р. III с. 466-7.
3) Очевидно, і тут ми маємо компіляцію таборових реляцій з тих днів, і можливо, що основу знов таки становлять листи А. Мясковского; напр. історія останнього дня, 10 липня, буквально відповідає “копії листу” “р. М. s. t. (остання буква мабуть помилена) do kla i. mci z obozu d. 11 iulii” в збірці Осол. 225 л. 407-410 (кінчаючи серединою 355 сторінки друкованого тексту), а місцями сходиться з реляцією виданою в Ojcz. Spominki II c. 78.
Другу таку збірку обозових реляцій з днів 5 до 10 липня — не знати наскільки перероблену збирачем чи видавцем, бо джерело не показане — видано в Starozytnosci Polskie А. Ґрабовского т. І с. 315. Гарна колєкція таких листів міститься в збірках бібл. Оссоліньских 225 (старий ориґінал офіціозного походження, як я думаю) і 2286 (нова копія, списана — за відомостями бібліотеки — з ориґіналу віляновської бібліотеки); деякі з них дають ширший текст супроти поданого в Staroz., напр. лист з 9 липня Staroz. 324-7 се оден з листів Бжостовского — в ркп. 225 він має інтересний кінець, котрого нема в Staroz. — можливо коротший він вийшов від самого кореспондента, а не скорочений збирачем. Так само лист 17 липня, с. 329-30, се теж реляція Бжостовского, ширша в Осол. 225 л. 411, ніж в Staroz.
4) “В понеділок (козацький табор) вчинив сильну вилазку, комонником і піхотою, і добре побився з нашими, не без шкоди наших... Потім в ночи, на світанку, тихенечко напавши на потомлених людей що лишилися в шанцях, вибили кільканадцять, а инші зі сну, не знаючи против кого боротися, пустилися через річку вплав, і якби полк п. Губальда не поспів на ратунок, неприятель забрав би і шанці і гармати” — лист Свєжовского з обозу, 5 липня, Ос. 225 л. 395 об.
“Здобути їx ледве чи можливо за такою їx оборонністю, такою чуйністю і відвагою — така вона що всі кінні й піші, чернь і старшина — голову на голові положать. Оден другого стереже: ані старшина ані чернь утікати не може, бо навзаєм стережуть себе”. Тамже, лист з 36 липня, л. 396.
5) “Гетьманом вибрали Джяджялія, потім його скинули, тому що щастя не має, а взяли Хмелєцкого шляхтича — котрого рідний брат у війську короннім, старий жовнір” — лист Бжостовского з 9 липня, Осол. 225 л. 405. Сього Хмєлєцкого потім бачимо вістуном берестецького нещастя у Хмельницького нижче с. 309. В 1652р. він був полковником звягельським (Сівськ. ст. 145 л. 259); його називано одним з контр-гетьманів.
6) Лист з 10 липня (мб. Войші): “Сьогодня рано дано знати, що Джеджелія з гетьманства скинули, а Богуна на його місце вибрали — найбільшого бунтівника, також і Гладкого” (225 л. 506 об.). “Чернь прагнула миру, і сам Джяджялій, субститут Хмельницького, вів до трактатів, а старшина, помітивши се, в ночи в неділю на понеділок, себто 10 липня, скинула Джяджялія з гетьманства, і вибрала на його місце Богуна” — рел. Мясковского 225 л. 407 — Освєнцім с. 352.
Инший лист з того ж дня (Осол. ркп. 2286 л. 170 об.): “Сьогодня дано знати, що Джяджялія malzulem проголосили і скинули з гетьманства, тому що схилявся до згоди, а на його місце вибрали Богуна, що з свого боку того добивався; вже нема між ними більшого бунтівника, як той зрадник Богун і Гладкий”. Подібне в листі з 11 липня тамже л. 171 об.
Потім виникає чутка, що Джалалия ще раз вибрано гетьманом на місце Богуна. В листі Войші до королевича з-під Козина 15 липня: “Богуна козаки стяли, а на його місце знову взяли Дзядзюля, побивши кистенями — але трудно щось певне сказати, бо нарід зрадницький” — 225 с. 411. В реляції з Бродів 18 липня, з оповідань ченців, мабуть почаївських, котрих обмовлено, що вони переховують у себе старшину: “оправдувалися, що не переховували нікого, що правда — вступали до нас на набожество, як утікали; Дзядзялія гетьманом вибрано, оповідали” — 2286 л. 176.
7) Лист Бжостовского з 9 липня, див. вище с. 291 прим. 3.
8) Осол. 225 л. 405.
9) Volum. legum III с. 177.
10) Освєнцім с. 350, Starozytnosci I с. 323: сі два тексти, в сій частині дуже подібні між собою, дуже цінно оден другого доповняють.
11) Освєнцім чи його джерело переказує писану відповідь — котру нібито бачив, або чув сам — бо завважає, що підписано під нею “військо в. к. м. Запорозьке і чернь уся”, а підписи Джалалия не було, хоч він справував за гетьмана. Але завважав при тім, що відповідь була приблизно така дословно як він переказує, так що видко — записував її зміст з памяти. Поданий ним зміст вповні відповідає тому, що про сю декларацію оповідали козацькі полковники — Акты Ю. З. Р. III с. 467. Коротке Переповідженнє в Осол. 2286 л. 169.
12) Сі слова належать до Хмельницького, як то ясно видно з дальшого, хоч через незручну стилізацію Освєнціма на перший погляд виглядає так, мов би се мова про Виговського; через маленьку зміну конструкції я зробив се яснішим, ніж дає се текст Освєнціма. Сей текст показує, що військо, принаймні в зносинах з Поляками, під сю хвилю трактовало Хмельницького не як відсутного, а скиненого з уряду гетьмана.
13) Staroz. І с. 326, Освєнцім с. 351.
14) Так пише він його імя.
15) З 9 на 10 н. с. липня, коли то з козацького табору чули ті сурми і кітли.
16) Реляція Мясковского в Оссол. 225 л. 407-8; II перерібка — чи другий варіянт, чи комбінація з якоюсь иншою реляцією у Освєнціма с. 352. Відміни сих двох текстів власне можуть бути почасти роботою самого Освєнціма, почасти можуть походити і з якоїсь иншої редакції самого Мясковского, що писав на кілька адрес, спільно з иншими подібними кореспондентами обозовими.
17) Див. вище с. 285.
18) Білгород віст. стовб. 1651 р. с. 138.
19) Тамже с. 182.
20) Вона датується тут 23 с. с. червня, то значить теж неділею, тільки попередньою — се потверджує вище висловлений мною здогад, що в рахунку зайшла помилка на оден тиждень.
21) Акти Ю. З. Р. III, с. 468.
22) Освєнцім с. 346.
23) Оден з дневників — Staroz. І с. 329, каже, що за годину перед утечею в польськім обозі було якесь посольство з заявою, що козаки годяться на всі умови і просять тільки милосердя. Коли се не помішаннє з попереднім посольством, то могла бути якась секретна депутація — вияв тої незгоди (розни), про яку говорять деякі реляції з козацької сторони.
24) Освєнцім с. 353.
25) Сього убитого Поляки називають то патріярхом царгородським” то єрусалимським, мішаючи з Паісієм: “обманець, що найбільше Русь бунтував” — 2286 л. 171-2. Річи по нім забрані описуються так: митра, ризи, хрести, свічник, ампулки (ковчежці), ясписовий хрестик — “взяв то підросток пана Сарбєвского старости грабовецького — казав перед королем, що він в болоті тому біскупові голову стяв; з надписи на тій інфулі або митрі доходять, що то був епископ з Греції, що дав Хмельницькому благословеннє на ту війну” — Ос. ркп. 3564 л. 259.
Що до патріяршого післанця з благословенною шаблею, мовляв взятого в неволю чи під Берестечком, то мабуть тут помішано шаблю привезену турецьким послом Хмельницькому, коли він стояв під Животовим, з котрим небудь грецьким духовним, що мовляв привіз благословеннє від патріярха. Очевидно, вплинула тут асоціяція благословенного папою меча, котрим оперезав короля нунцій, виправляючи його на війну. Так очевидно з'явилася намальована Костомаровим в паралєлю сій історичній сцені сцена лєґендарна — як то митроп. коринтський підперезав Хмельницького мечем, що патріярх посвятив “на самім гробі Господнім” і т. д. — с. 394 останнього видання.
