Українські традиції - Ковалевський О. В. (читать книги полностью без сокращений txt) 📗
Зібравши численне військо, він вирушив на південь, завоював місто Корсунь в Криму і вимагав від грецьких імператорів Василя і Константина руки їхньої сестри, царівни Анни. На випадок відмови він погрожував завоювати Царгород. Греки погодились видати заміж свою сестру за Володимира, але за умови, що той прийме християнську віру.
Князь Володимир відповів: «Мені й так полюбилась віра ваша, присилайте мені сестру вашу, а я поверну вам Корсунь».
В цей час Володимир захворів, зір почав швидко слабнути. Царівна, прибувши до Корсуня, порадила Володимирові, аби позбутися хвороби, негайно охреститися. І справді, при хрещенні в церкві святого Ап. Якова Володимир прозрів тої хвилини, коли Корсунський єпископ поклав на нього руку. Володимир сказав: «Тепер побачив Бога істинного!» При цьому благодатному знаменні багато бояр і воїнів прийняли хрещення. З прийняттям віри Христової Володимир одержав ім'я Василя – ім'я старшого грецького імператора.
За християнським законом, він обвінчався з царівною Анною, повернув грекам Корсунь і в супроводі кількох грецьких єпископів та священиків повернувся до Києва.
По приїзді в Київ Володимир відпустив усіх своїх численних жінок, похристив синів на тому місці в Києві, яке й нині називається «Хрещатиком», знищив ідолів, а найважливішого з них, Перуна, звелів скинути в Дніпро.
1 серпня 988 року він наказав усім киянам приходити хреститися. Освятивши молитвою води Дніпра, духовенство разом з першим митрополитом Київським охрестили велику кількість людей, що зібрались на березі великої річки, яка стала духовною купеллю нашого народу.
Володимир поширював і утверджував християнство в інших містах Київської Русі, будував церкви, в тому числі і Десятинну в Києві, в яку переніс мощі своєї бабусі св. Ольги з Миколаївського монастиря. У Васильєві, нині Василькові, побудував церкву Преображення Господнього; в своєму рідному селі Берестові – церкву Первоверховних апостолів Петра й Павла. Він піклувався про духовенство, зводив духовні школи. Проявляв велике милосердя, дозволяв бідним приходити в його палац. Хто ж не міг прийти – надсилав їжу та одяг до їхніх домівок.
На 63-му році життя, 15 липня 1015 року, Володимир помер у своєму селі Берестові. Коли він помирав, біля нього не було його синів. Відчуваючи, що скоро помре, він послав гінця за сином своїм Борисом, князем Ростовським, та усиновлений ним небіж Святополк, який перебував тоді в Києві, підступно вбив князя.
Тіло князя Володимира було покладено в мармурову гробницю поряд з гробницею княгині Ганни, в Десятинній церкві. 15 липня встановлено празник в пам'ять його, як святого Апостола рівного, який землю Руську просвітив святим хрещенням. Це свято встановлено, очевидно, за великого князя Ярослава.
В 1635 році митрополит Київський Петро Могила, оглядаючи руїни Десятинної церкви, відкрив гробницю Св. Володимира і побачив чесну голову Рівноапостольного Князя. Тепер вона зберігається в Києво-Печерській лаврі, у соборному Успенському храмі, в срібній раці, поблизу іконостасу.
Тропар свята: Уподобився ти купцеві, що шукає цінної перли, славновладний Володимире, що сидиш на високому престолі матері городів – богобережного Києва. Досліджуючи і посилаючи до царського городу, щоб пізнати православну віру, знайшов ти неоціненний жемчуг – Христа, що вибрав тебе, як другого Павла, і отряс сліпоту у святій купелі, разом душевну і тілесну. Тому празнуємо твоє успіння ми, люди твої. Моли, щоб спаслися душі наші.
Святого славного пророка Іллі
(20 липня ст. ст. – 2 серпня нов. ст.)
Пророк Ілля жив приблизно в 900-х роках до Р. X. Народився в місті Фесфії Галаадській, в коліні Левііном, в племені Аарона, від батька Саваха. В той час царем ізраїльським був Ахава, який одружився на ідолопоклонниці Єзавель. Ваал був найшанованішим богом Єзавелі, і вона підмовила Ахава поклонятися Ваалові нарівні із золотим телям. Ахав збудував храм Ваалові у місті Самарії, де він мешкав. При царському дворі було багато пророків, які умовляли народ поклонятися Ваалові. На землі Ізраїльській були люди, які не поклонялись ідолам. Таким пророком, що мешкав на землі Ізраїльській, був Ілля. Він не поклонявся ідолам і переконував народ повернутися до справжнього Бога. Бог часто йому з'являвся і показував йому, що має відбутися. Ілля багато молився. В Першій книзі Царів сказано: «І станеться – будеш ти пити з потоку, а крукам наказав Я годувати тебе там». І він пішов, і зробив за Господнім словом, і пішов, й осівся при потоці Керіті, що навпроти Йордану. А круки приносили йому хліба та м'яса вранці, і хліба та м'яса ввечері, а з потоку він пив (Пер. Кн. Царів, XVII, 4—6).
Ілля просив людей покаятись і повірити в Єдиного Бога. Але вони не послухались Іллі. Тоді Бог покарав їх. Протягом багатьох місяців не було ні дощу, ні роси вранішньої на траві, палюче сонце знищило всю рослинність, хліб на полях зів'яв, дерева не вродили ніякого плоду. Висох і струмок, де жив Ілля. Бог звелів йому йти до міста Сарепти, де мешкала бідна вдова. Народ, який там мешкав, не знав Бога і поклонявся ідолам.
Ілля знайшов вдову і поселився в неї. Він розповів їй про Бога, бо досі вона поклонялась ідолам. Велике горе спіткало вдову. Захворів її син і помер. Вона була у відчаї і думала, що Бог покарав її. Жінка звернулась до Іллі з гіркими докорами. Ілля сказав: «Дай мені свого сина!» Жінка принесла мертве дитя. Ілля заніс його до своєї кімнати і почав молитися до Бога, кажучи: «Господи, Боже мій! Невже ти зробив зло вдові, де я живу, невже ти умертвив її сина?» Після того Ілля нахилився над підлітком і зробив це три рази, закликаючи Бога: «Господи, Боже мій! Поверни душу підлітка назад!» Хлопчик ожив. Ілля приніс хлопчика і віддав його матері, сказавши такі слова: «Поглянь, син твій живий!» Відтоді вдова почала вірити в одного Бога.
Ілля довгий час жив у бідної вдови, а Ахав і Єзавель шукали його повсюди, щоб знищити. Ілля сумував, що голодує народ, він почав благати Бога послати дощ, аби зросити поля й луки. Бог почув молитву Іллі й звелів йому піти до Ахава, щоб Ілля помолився і небо зронило дощ, а земля зростила свій плід» (Як. 5, 18).
Прямуючи до Ахава, він зустрів управителя палацу іменем Авдій. Ілля послав його сповістити Ахава, що Ілля прибув на землю Ханаанську. Ахав гостро сказав Іллі: «Чи це ти, що бентежиш Ізраїль?» Ілля відповів Ахавові: «Не я бентежу Ізраїль, але і ти, і твій дім є причиною нещасть, тому що ви не слухаєте наказів Божих і служите Ваалові». Тоді Ілля сказав Ахавові: «Збери на гору Кармел народ і всіх пророків Ваалових». Ахав виконав прохання Іллі. Він велів узяти теля, розрубати його надвоє, накласти хмизу – і нехай пророки викличуть вогонь з неба. Пророки Ваала довго кричали, молились, благали, але вогню не було.
Тоді Ілля зробив жертовник, поклав теля, облив водою і почав благати Бога і став молитись: «Господи, Боже Авраамів, Якова і Ізраїля! Нехай пізнають цього дня, що Ти єдиний Бог в Ізраїлі і що я – раб Твій. Почуй мене, Господи, почуй мене!» Вогонь злетів з неба і спалив і жертву, і дрова, і навіть каміння, а вода в рові висохла.
Побачивши це, люди здивувались, вони впали долілиць і сказали: «Господь – це Бог! Господь – це Бог!» Тепер вони побачили, що Ваал не був справжнім богом. Пророки Ваала були покарані, а люди почали вірити, що коли Бог послав на землю вогонь, то він пошле й дощ. Ілля почав молитись і знав, що Бог почує його молитву і пошле на землю дощ. Пішов дощ, який наповнив висохлі ставки, освіжив зів'ялу траву і напоїв спечені на сонці ниви.
Цар Ахав розповів дружині Єзавелі про все, що сталося, але вона мала намір убити Іллю. Почувши це, Ілля вирушив у пустелю, де став жити самотою. Одного разу Ілля помолився й ліг під кущем. Уві сні ангел доторкнувся до нього і сказав: «Вставай, поїж!» Ілля прокинувся і побачив коржа та глечик з водою біля себе. Ілля з'їв хліб і випив воду. Він знову заснув, але ангел розбудив його та й каже:
«Вставай і поїж, тому що далека дорога чекає на тебе». Ілля знову поїв і попив і вирушив у дорогу, в пустелю. Сорок днів він не мав потреби в їжі. Він пробув у пустелі сорок днів на самоті, аж поки не підійшов до гори. Там він знайшов печеру, ліг та й заснув. Коли він перебував у печері, то почув голос Божий, який запитав його: «Чому ти тут, Ілля?» Ілля розповів: «Народ ізраїльський зруйнував жертовники Божі і вбив пророків Господніх, залишився я один, та й моєї душі шукають». Бог наказав йому вийти з печери на гору. Тоді Бог спричинив великий і сильний вітер, гора затремтіла, як під час землетрусу, потім з'явився вогонь. Бог таким чином показав свою могутність, щоб Ілля знав, що Господь сильний і захистить його.
