Кінець світу. Том 2. Пiсля… - Базів Василь (книги онлайн бесплатно TXT) 📗
Немає підстав стверджувати, цей процес — висхідний і прямолінійний. Періодичне проведення тотальних боєнь, що їх вчені культурно поіменовують світовими війнами, а також невблаганне поширення стихійних планетарних епідемій призводили до колосальних втрат. Приміром, у II–III століттях епідемічні хвороби скоротили населення Китаю і Середземноморського басейну на 25 відсотків.
Скажімо, одна лише бубонна чума прорідила європейські народи протягом XIV століття, скоротивши їхню чисельність із 79 до 60 мільйонів. Пошесть цієї ж чуми, а також нашестя монголів призвели до зменшення населення Китаю із 115 до 75 мільйонів у тому ж столітті. Що вже говорити про десятки мільйонів жертв новітніх світових воєн, тоталітарних експериментів та масових голокостів у наш час, де вже фігурує багатостраждальна українська нація.
Шалений темп зростання розпочався із XVIII століття, коли із 1750–го по 1850 рік населення планети зросло на 80 відсотків, уперше перетнувши мільярдний рубіж. Починаючи із 1885 року ми впевнено вийшли на 80–мільйонне планетарне сімейне поповнення — по одній об’єднаній Німеччині щороку.
Для збільшення людства на один мільярд з 1959 року досить було самовіддано потрудитися на репродуктивній ниві невтомним землянам якихось 20 літ, але вже далі усі попередні рекорди полетіли шкереберть — для мільярдного поповнення було досить уже 8 років, хоча від першого до другого мільярда йшли 75 років, і це був вражаючий рекорд. Поки новонароджений землянин досяг шкільного віку, чисельність подібних йому поповнилася на цифру із шістьма нулями, — так, як це трапилося, принаймні, протягом 1979–1987 років. А абсолютно рекордною поки що є п’ятирічка 1985–1990 років.
Сьогодні людство набрало стабільного темпу, а саме — поповнення особового складу на трьох землян щосекунди (це не народжуваність, а саме природний приріст).
XXI століття тільки розпочалося, а от у XX, здавалося б, такому кривавому, що відбувалося?
Роки | Загальна | Приріст | Середньорічний |
чисельність | приріст | ||
1900 | 1630 | ||
1950 | 2524 | 894 | 18 |
1955 | 2759 | 235 | 47 |
1960 | 3027 | 268 | 54 |
1965 | 3343 | 320 | 64 |
1970 | 3702 | 316 | 63 |
1975 | 4081 | 379 | 76 |
1980 | 4442 | 366 | 73 |
1985 | 4847 | 400 | 80 |
1990 | 5282 | 435 | 87 |
1995 | 5686 | 405 | 81 |
2000 | 6091 | 404 | 80 |
А тепер дозвольте підвести вас до думки, що оті приголомшливі темпи народжуваності людства — то ще не біда. Навіть не півбіди. Творець, тримаючи у долоні ці мільярди дорослих ембріонів, що плодяться в геометричній прогресії, має підстави турбуватися не кількістю всезростаючих гомінідів, а якістю — взаєминами між ними. Суть не в тому, що людство множиться, а в тому, що за своїм особовим складом воно стає іншим.
Ми з вами, українці, належимо до білої раси. Не зле, що є у нас свої расисти, які вважають нас арійцями. Так от, доповідаю вам, що ця раса, безумовно, найбільш продуктивна і розвинута (не в образу іншим), — вона зникає.
З демографічної точки зору, широко прийнятим є поділ людства на три групи, у яких процеси популяції протікають по–різному. Отже, у першу групу виділяється «золотий мільярд» (точніше — 1,2 мільярда). Другий світ — це нові індустріальні країни, включно з Китаєм та Індією, сюди ж входять і пострадянські держави, зокрема Україна (2,5 мільярда), і третій світ — практично той самий, що й виділявся в окрему групу при біполярній системі, — тобто країни, що розвиваються, а точніше, відсталі і слаборозвинені країни (3,3 мільярда).
Якщо загалом у світі кількість народжень на 1000 чоловік становить 23, то по групах цей показник відповідно становить — 12, 23, 36. Незважаючи на коротку тривалість життя і значно вищу смертність, третій світ відтворюється все–таки із значним випередженням як середняків, так і особливо «золотого мільярда». За оцінками експертів ООН, здебільшого саме за рахунок цього ресурсу прогнозується доведення чисельності людства у 2050 році — до 9,4 мільярда, у 2100–му — до 10,4, у 2150–му — до 10,8 мільярда. Загалом Земля, за підрахунками більшості вчених, може прогодувати 15 мільярдів. До цієї фатальної цифри у розрізі століть не так уже й далеко.
Але кількісна інтрига все–таки віддалена, в той час як якісна уже нині проявляється вельми симптоматично.
Регіони | 1950 | 2000 | 2050 |
Розвинуті країни | 32,2 | 20,0 | 13,0 |
Країни, що розвиваються | 67,8 | 80,0 | 87,0 |
Африка | 8,8 | 13,2 | 19,8 |
Азія | 55,6 | 60,7 | 58,2 |
Європа | 21,7 | 12,1 | 6,8 |
Латинська Америка і Карибський басейн | 6,6 | 8,5 | 8,6 |
США і Канада | 6,8 | 5,0 | 4,1 |
Океанія | 0,5 | 0,5 |
Таблиця більш ніж промовиста. Уже сьогодні половина населення Землі — це китаєць або індієць. Прогнозується, що завдяки вищезгаданій політиці Індія у майбутньому випередить Китай і вийде на перше місце. (Як відомо, офіційний Пекін поставив стратегічну мету — знизити темпи приросту до 1 відсотка у 1980 році. Тим не менше, населення Китаю у 2000 році становило 1,3 мільярда. І все ж це, очевидно, більш сповільнені темпи, ніж попередні).
Цивілізаційний лідер людства останніх століть — Європа — кожні 50 років скорочується майже удвічі. У процентному відношенні європейців на планеті стане утричі менше на середину нинішнього століття в порівнянні із серединою минулого, ХХ ст. У рядках, у яких спостерігається динаміка зростання, провідною рушійною силою є ісламський світ.
Варто бодай пунктирно зупинитися не тільки на середньостатистичній, а й на якісно–віковій характеристиці сучасного людства, оскільки тут відбуваються разючі промовисті зміни. Справа у тому, що когорта сеньйорів, тобто людей похилого віку, зростає значно вищими темпами, ніж людство у цілому, — на 2 проценти практично щороку. Пояснюється це тим, що якщо у 1950 році середня тривалість життя на Землі не дотягувала до піввіку і становила 46 років, то у 2050 році ця цифра становитиме 76 років. Це означатиме, що медіальний вік зміниться із 25 на 38 років.