Жменя вічності - Авраменко Олег Евгеньевич (серии книг читать бесплатно .TXT) 📗
— Зараз ми де? — запитав я.
— Майже двадцять кілометрів нижче рівня моря. Тому кабіна ґравікара герметична і в ній працюють кондиціонери — зовні, м’яко кажучи, спекотно й задушливо. Хоча ви цього не помітили, але, спускаючись сюди, ми минули кілька шлюзів, призначення яких — відгородити так звану „поверхневу“ частину Катакомб від не надто комфортних умов їх глибинної частини.
— Вражає, вражає, — пробурмотів Аґатіяр. — Це просто рай для партизанів… До речі, ґуру, твоє кодове ім’я Ей-другий означає, що ти друга особа в керівництві?
— Саме так.
— Запитувати, хто такий Ей-перший, не варто?
— Поки що ні. Та, гадаю, ти з ним ще зустрінешся.
— А хто такий Ар-Ті… який там його номер? Як я зрозумів, він мешкав неподалік від мене.
— Він і працював поруч з тобою. Його звати Арчібальд Ортеґа.
— Арчі?! — вигукнув Аґатіяр.
— Атож, він. Твій юний ґеній. Для тебе він той, ким був для мене ти.
Потім Шанкар повернувся до Рашелі:
— Дівчинко моя, весь цей час я думав про твій фільм. Я й досі приголомшений, я… втім, облишмо емоції. Ти донька великого та мужнього народу, перед яким я схиляю голову. Проте одного не можу збагнути: як вам вдалося вистояти впродовж цих років? Як витримує ваша економіка?
— Так, нам дуже важко, — погодилася Рашель. — Майже третина нашої промисловості працює на оборону, а військові витрати становлять понад двадцять відсотків федерального бюджету. Але ми тримаємося. У нас ефективна ліберальна економіка, повна свобода підприємництва і розумна система соціальних ґарантій. Як вчили нас у школі, це найгнучкіша, найдинамічніша, най…
— Стривай, Рашель. Ти сказала „двадцять відсотків“?
— Десь так. А в окремі роки, буває, доходить до двадцяти п’яти.
— Але ж цього замало! Нехай вас три мільярди, нехай у вас ліберальна економічна система, яку я теж вважаю найефективнішою, проте… Вам же доводиться утримувати величезний флот! Я дещо знаю про Терру-Ґаллію: вона розташована усього в шести десятках парсеків від Землі і є однією з найстаріших людських планет. До початку війни ваш реґіон освоювали протягом тринадцяти сторіч, і у вас крім каналів першого роду має бути багато досліджених каналів другого. Я не наважусь назвати навіть приблизну цифру, треба подивитися в довідник…
— Я дивився, — втрутився Аґатіяр. — Ще в себе вдома, щойно почув назву Терра-Ґаллія. В останньому довоєнному випуску „Ґалактичного реєстру“ зазначені координати шести тисяч восьмисот сімдесяти двох досліджених каналів у системі Дельти Октанта, а радіус її дром-зони — понад чотирнадцять мільйонів кілометрів.
— Отож-бо, саме про це я й кажу. Майже сім тисяч каналів для вторгнення, розкиданих серед кількох секстильйонів кубічних кілометрів космічного простору. І об’єднана міць дев’яти цивілізацій, спрямована проти одної-єдиної планети. — Він замовк, напружено міркуючи. — Я, певна річ, не військовий стратеґ, а вчений-фізик, але за моїми приблизними підрахунками для повної блокади дром-зони ваші військово-космічні сили повинні мати на озброєнні принаймні п’ять тисяч загороджувальних станцій, стільки ж, якщо не вдвічі більше, важких крейсерів та лінкорів, і до сотні тисяч швидкісних, високоманеврених кораблів середнього класу. І це не кажучи про особовий склад — щонайменше двісті мільйонів… — Шанкар похитав головою: — Але ж це неможливо! Навіть якщо я помиляюся в два чи три рази, все одно таку військову машину неспроможна прогодувати жодна, навіть найефективніша ліберальна економіка.
— Ви помилилися на цілий порядок, сер, — сказала Рашель. — А подеколи навіть на два. Особовий склад наших космічних сил — вісім мільйонів. Наш флот складається з восьми десятків загороджувальних станцій і двох з половиною сотень лінкорів, дредноутів і крейсерів важкого класу. Точна статистика середніх і легких кораблів мені невідома, але навряд чи їх більше десяти тисяч.
Обличчя Шанкара залишалося незворушним, проте його очі виказували глибокий подив та недовіру.
— І такими силами вам вдається стримувати Чужих?!
— Так, сер. Зазвичай для оборони нашої системи досить і двох десятків станцій із сотнею важких кораблів, але ми мусимо тримати резерв на випадок затяжної атаки. Ну і, звичайно, щоб застрахуватися від диверсій. Час від часу невеликим ґрупам чужинців удається прорватися в наш простір, і вони, як ви розумієте, прагнуть завдати нам удару з тилу. А п’ятдесятники, прибравши людської подоби, проникають на Терру-Ґаллію, збирають секретну інформацію і влаштовують диверсії. Тому в кожній нашій державній установі, на кожному підприємстві, у багатьох громадських місцях і навіть у приватних будинках стоять спеціальні детектори, призначені виявляти замаскованих п’ятдесятників. Крім того, нас з дитинства навчають розпізнавати їх візуально — по ході, жестам, міміці.
— Тому ти відразу впізнала п’ятдесятника в метро? — запитав я.
— Атож, — відповіла Рашель. — І дуже злякалася. Першою моєю реакцією було здійняти тривогу. Потім я згадала, де знаходжусь, і ще дужче злякалася. Подумала, що він зараз мене схопить…
Від цих спогадів вона мерзлякувато зіщулилась і міцно пригорнулася до мене.
Шанкар задумливо покусував губи.
— Знаєш, Рашель, тут щось не так. З фраґментів бою, що записані на твоєму диску, важко судити про реальні втрати обох сторін, але в мене склалося враження, що в тій м’ясорубці ви перемолотили величезні сили Чужих. А ті чомусь вперто атакували по одному напрямку, замість завдати розсіяного удару по всій дром-зоні. Адже саме так завжди велися війни. Що ти на це скажеш?
Рашель кивнула:
— Власне, на початку війни так і було. Чужі проривалися в нашу систему одночасно багатьма каналами, наші космічні сили вступали з ними в бій і перемагали, але й самі зазнавали великих втрат. Ми б напевне програли цю війну, якби наші вчені не зробили відкриття, що захистило нас від таких розсіяних ударів. На жаль, це відкриття запізнилося, щоб врятувати решту людства.
— І що ж це за відкриття? — нетерпляче запитав Шанкар. — Невже ви навчилися закупорювати гіперканали?… А втім, ні, дурниці. Тоді б вам взагалі не довелося воювати. Ви б просто перекрили всі канали першого роду й досліджені — другого, а самі користалися б лише нововідкритими й невідомими Чужим.
— Так, сер, — підтвердила Рашель. — Ми не вміємо перекривати канали, ми лише навчилися переорієнтовувати їх.
— Цебто, — знову втрутився Аґатіяр, — ви можете довільно змінювати розташування зони входу-виходу для будь-якого каналу?
— Саме так. І звужувати теж — практично до половини кубічного кілометра. Але не більше. Якби ми могли стиснути їх до кількох кубометрів… ну, тоді, як ви розумієте, це було б рівнозначне повному блокуванню.
— О боги! — пробурмотів Шанкар. — Як це вам вдалося?
— Не знаю, сер. Це наш найбільший секрет. Чужинські аґенти намагаються вивідати його, але безуспішно. Подейкують, що всі втаємничені вчені та інженери живуть і працюють у неприступному бункері, про розташування якого відомо лише членам уряду. Може, це й правда. — Рашель знизала плечима. — Я знаю тільки те, що знає решта ґаллійців: усі канали дром-зони зосереджені в одному місці й перебувають під надійною охороною наших військ.
— Усі канали? — перепитав Шанкар. — Абсолютно всі?
— Тепер уже усі. Певна річ, першого та другого роду. Спочатку були переорієнтовані лише досліджені гіперканали, але незабаром Чужі почали застосовувати таку тактику: під час чергової атаки їхні невеликі швидкісні кораблі виривалися з району бойових дій, ховалися в глибинах космосу, а згодом повертались і намагалися непомітно прослизнути через недосліджені канали другого роду. Зрозуміло, що таким чином ці канали ставали дослідженими, і Чужі могли атакувати через них. Ми, звісно, тримали дром-зону під пильним наглядом, розкидані всюди детектори визначали, по якому каналу відбувся перехід, і тоді його негайно звужували й переміщали до решти досліджених. Але років сімдесят тому наша служба контролю проґавила одного з розвідників, і це ледь не призвело до катастрофи. Після того випадку уряд вирішив взяти під охорону абсолютно всі канали другого роду. Ми мусили вдатися до величезних енерґетичних витрат, зате тепер нам не загрожує напад з тилу. Та й аґентам Чужих стало складніше повертатися назад.
