Тінь попередника - Ешкилев Владимир (читать хорошую книгу TXT) 📗

— Мені потрібен певний час для того, щоб осмислити почуте і побачене, — відповів після недовгого мовчання Теслен.

— Авжеж, Обраний, — погодилася рудоволоса Знаюча. — Тут, у скарбниці, є зручні кімнати для відпочинку і релаксації. Я дам наказ, і тобі принесуть їжу й виведуть на демонстраційний планшет додаткову інформацію про «Літопис Ісцловс». Заздалегідь прошу вибачення. Їжа у нас не така різноманітна й вишукана, як у Шекані.

— Не страшно. Старому солдатові не звикати, — посміхнувся адмірал.

Зала нарад Ради директорів компанії

«Еттлі Касмік Індастріз»,

планета Альфа Альфа (4КВ20:8),

зоряна система Альдебарану.

28 семпрарія 416 року Ери Відновлення

— Комісаре Марков, ви напевно вирішили, що, дізнавшись про ваші надзвичайні повноваження, ми тут усі вклякнемо перед вами і будемо на вас молитися? Адже так?

Ніко Калаус, голова Ради директорів «Еттлі Касмік», не зміг подолати роздратування і зламав сигару. Справжню, земну, ручної роботи. Вартістю у місячну зарплату тіронійського детектива першого класу. Уламки сигари розсипались полірованою поверхнею величезного стола, за яким сидів голова Ради.

Марков віддав нечутний наказ кіборґові-«павуку», що його супроводжував, і за долю секунди ситуація в залі кардинально змінилася. Тепловий промінь, спрямований «павуком», акуратно зрізав голову охоронцю-андроїдові. Людиноподібному роботові, замаскованому під секретарку Калауса. Там, де щойно мружило виразні очі личко симпатичної дівчини, здувся пухир гарячої піни. Обезголовлене тіло затрусилося в судомах, скрикнула юна Міла Дасалман — одна з трьох присутніх членів Ради. Видовище справді було не з приємних. Безголовий робот, не припиняючи бридко сіпатися, спробував вийти з-за столу. Але, замість цього, сповз на підлогу, в калюжу власної псевдо-крові. Ноги андроїда розсунулися, зобразивши щось вельми непристойне.

— Отже, ви порушили ще один імперський закон, Калаусе, — завважив тіронієць, ігноруючи конвульсії робота та істерику Міли. — Від двісті вісімдесят восьмого року Ери Відновлення, як вам відомо, заборонено виготовляти і зберігати людиноподібних кіборґів. Якщо ви й далі продовжуватимете хамити представникові влади та чинити опір слідству, я уповноважений імператором застосувати до вас і ваших колеґ, — рух головою в бік Міли, — фармакологічні засоби впливу. А потім затримати вас як активних учасників антидержавного заколоту.

— Це протизаконно, — тихо але чітко вимовив Калаус. — За три століття існування «Еттлі Касмік» ніхто — чуєте, комісаре, ніхто! — не насмілювався погрожувати її власникам тортурами! Такого небаченого, межового неподобства не було навіть за часів Смути, навіть за часів узурпаторів Каоасара і Фалада [60].

— Протизаконно, громадянине Калаусе, приховувати від слідства інформацію й допомагати терористці Шермі Шайнар.

— Ще треба довести, що вона терористка, — втрутився Орман Шайнар. Здавалося, знищення андроїда лише роздражнило офіційного чоловіка Шерми. Його пещене обличчя розчервонілось, ніздрі напнулися, немов хтось вставив алфійському аристократові в ніс невидимі дихальні фільтри.

— Вам ще щось треба доводити, громадянине Шайнаре?

— По-перше, ви не маєте права без рішення суду називати мою дружину терористкою, по друге…

— Ви отримали офіційний висновок представника Верховного прокурора?

— Отримав.

— Тоді про яке ще «рішення суду» ви кажете? Там усе чітко й доказово викладено. Ваша дружина, громадянине Шайнаре, очолює розгалужений і ретельно спланований антидержавний заколот, за яким стоять ґ'ормітські шпигуни. До речі, вже відомі нові факти її участі в підготовці терористичних актів. Тут, на Альфі, оголошена в розшук така собі Дора Віргой, близька приятелька вашої дружини. Ви також, наскільки мені відомо, знайомі з цією жінкою. Так ось, ця ваша приятелька намагалась заразити Перший Арсенал спорами смертоносної фауни. Виконавець визнав, що отримав від неї засоби для теракту та інструкції. Це визнання задокументоване. Сама Віргой щезла. Які вам ще потрібні докази?

— Дора готувала теракт? — здивувалась Міла Дасалман. — О, Боги Отців!

— Міло, мовчіть! — Калаус хотів підвестися, але подивився на випромінювач «павука» і передумав. — Не давайте цьому лягавому жодної інформації! Вони тепер все використовуватимуть проти нас — усе, що ми скажемо…

— А, між іншим, ви ж теж добре знали Дору Віргой, імперська громадянко Дасалман? — Марков навис над кріслом, у якому зіщулилася перелякана Міла.

— 3… знала… І що з того?

— Вона ваша близька подруга?

— Ні, вона…

— А якщо добре подумати?

— Якого біса! На що ви натякаєте? Я не спала з нею!

— Ви й без того тісно спілкувалися з Дорою. Отже, кажучи юридичною мовою, ви, громадянко, входили до вузького кола конфідентів небезпечної терористки і ґ'ормітської шпигунки.

— Але до чого тут я, комісаре? Я не розумію… — кирпате личко альфійської багатійки помітно поблідло. — Ми були знайомі через Шерм… через громадянку Шайнар. Дора світська дівчина, вона відвідувала салон Шайнарів. Його всі відвідували.

— Дурепо, — прошипів Орман. — Яка ж ти тупа мавпа!

— Ти сам ідіот кончений! — крикнула на нього Міла. — Казали тобі, цурку, не зв'язуйся з цією клонкою.

— Я щойно викликав адвокатів, комісаре, — заявив Калаус. — Ви брутально порушили попередні домовленості щодо характеру нашої бесіди.

— Ви їх викликали, так, — зло посміхнувся Марков. — Але увійти сюди вони не зможуть. Пункт «ді» Надзвичайного декрету «Про запобігання протизаконній діяльності». Це навіть не імперські, а ваші, альфійські закони. Вам зачитувати, Калаусе, пункт «ді» декрету, схваленого парламентом Альфи? Звинувачувані в тероризмі, заколоті й державній зраді, згідно з цим пунктом, не мають права на адвокатський захист аж до того часу, коли вони почнуть активно і суттєво допомагати слідству. Вам усе зрозуміло, Калаусе? Не формально допомагати, а суттєво! Я ж поки що жодної допомоги не відчуваю. Навіть навпаки.

— То ми тепер усі терористи! — Орман Шайнар спробував зобразити знущальний сміх. Вийшло це в нього зовсім неоковирно, замість сміху з горла вирвалося щось середнє між бульканням і пищанням. Марков скривився. Калауса пересмикнуло від огиди.

— Ви, — продовжив імперський комісар, — за підозрою є активними посібниками викритих небезпечних заколотників. І допитувати вас я маю право, згідно з даними мені імператором повноваженнями. Або ви негайно виявляєте добру волю до співробітництва зі слідством, або ж мої кіборґи тут і зараз введуть вам до судин нанороботів, що контролюють кров'яний тиск і синтезують «коктейль правди». Ці наноро…

— Ви, напевне, забули, Марков, але я вже дванадцять років як член Імперського Сенату від Альфи Альфи, — нагадав Калаус. — Ви кажете, що імператор дозволив піддати тортурам сенатора? Якщо так, то Ойзеле ще пошкоджують про це.

— Згідно з імперськими законами, сенатори не мають імунітету, якщо їм висунуто звинувачення за шістдесят п'ятою статтею. Мали би знати.

— Я не про закони, Марков, не про закони… Терпінню нашої громади є межа.

— Ви погрожуєте особисто імператорові? Я вас правильно зрозумів?

— Ідіть до біса, Марков! — Калаус заплющив очі, усім своїм виглядом демонструючи своє презирство до імперського комісара.

— Це треба розуміти як прелюдію до співробітництва? Чи, може, навпаки, як демонстрацію злочинного невизнання імперської влади?

Калаус не відповів.

— Чого ви від нас хочете, комісаре? Сформулюйте ті конкретні вимоги, з якими вас відправив сюди імператор, — Міла Дасалман намагалася перебрати роль лідера. Вона зовсім недавно зайняла батьківське місце в Раді директорів, і тепер їй дуже кортіло продемонструвати всім присутнім, що вона зовсім не перелякане дівчисько, а підставово володіє п'ятнадцятьма відсотками акцій найбагатшої приватної компанії на планеті. Мілі було дуже соромно, що вона не змогла стриматись і ганебно заверещала, коли «павук» без попередження відкраяв голову андроїдові. Шляхетним альфійкам не личить демонструвати свої почуття таким чином.