Тінь попередника - Ешкилев Владимир (читать хорошую книгу TXT) 📗

— Серед Знаючих, Обраний, є такі, яким дозволено розмовляти з Космосом, чути голоси, які виходять з його темного підсподдя, від Сил невідомих і пам'ятаючих. Ці Знаючі кажуть, що наші предки магонійці давно вже пішли у небуття. Їхнє переселення не було щасливим. На відміну від давнішого за часом переселення оріонітів, яке також можна назвати втечею. За нашими даними, оріоніти тепер живуть дуже далеко від зірок Поясу Гулда, і зустріч з ними у нашої «раси Б» ще попереду.

— Вороги таки знайшли магонійців?

— Ми, звісно, можемо лише здогадуватись, як воно було насправді. Можливо, люди Магонії передчували біду. Їхні Знаючі вміли бачити майбутнє. Тому й створили на Землі резервне гніздо «раси Б». У позаминулому столітті одна із прозорливих сестер, котра довго й плідно розмовляла з Силами Космосу, створила поему. В ній, окрім іншого, є така сюжетна лінія: магонійці навмисно відволікають увагу ворогів на себе, на своє переселення, щоб ті до нашого змужніння не знайшли і не знищили потаємне земне гніздо.

— Красиве припущення. І не без сенсу. Дивно, що їм усе ж вдалося відвернути від нас увагу ящерів, чи хто там з ними воював… Ми йдемо далі, Преподобна сестро?

— Так, йдемо, — Сайкс неохоче зняла руку з прозорої стіни і жестом запросила Теслена пройти крізь райдужну мембрану, яка закривала прохід до наступного приміщення.

У новій кімнаті на стінах світилися таблиці з колонками і лініями дивних символів. Для освітлення тут використовували синьо-блакитний сегмент спектра. Відділені колонадою, під кристалічним панциром лежали циліндри, на вигляд керамічні.

— Це, напевне, викопні носії інформації, — здогадався адмірал.

Сестра Гітела, яка досі мовчки супроводжувала Теслена і Сайкс, підтвердила:

— Це знаменитий «Літопис Ісцловс».

— Істлоу? Назва місцевості?

— Наші вчені-лінґвісти, — продовжила Гітела під контролюючим поглядом Сайкс, — вважають, що у сучасній земній фонетиці ім'я літописця звучало б близько до «Ісцловс». Знаючі присвятили майже три століття розшифровуванню «Літопису». Перші покоління дешифрувальників подолали неймовірні труднощі, коли намагалися вжитись у спосіб мислення і системи образів іншого людства. Вони працювали під стимуляторами і під гіпнозом. Деякі втратили здоров'я і скороченням життя заплатили за крихти здобутих знань. Для моделювання семантичних полів перекладу ще в часи Сіоранів учені Знаючі створили унікальний позитронний мозок, котрий був на два порядки продуктивнішим, аніж супремус сучасного крейсера. На ньому опрацювали більш як сто лінґвістично-математичних моделей тексту Ісцловс. Під час розкодування ми встановили, що мова магонійців у чомусь подібна до земних діалектів з мовної групи банту. Дуже-дуже далека подібність, але деякі кореневі лексеми схожі. На сьогодні розкодовано вже вісімдесят шість відсотків змістового наповнення «Літопису». Це справжня енциклопедія. Завдяки їй ми й дізналися про три цикли зародження і розвитку розумного життя в Галактиці і про шість рас, які вийшли на простори Великого Космосу. А також про сьому, далеку расу, яка жила в галактиці М31 [59] у ті часи, коли в нашій підходив до завершення перший цикл, а Повзучі Отці мандрували всією Галактикою. Частину знань про цикли і раси магонійці отримали від наших попередників-оріонітів.

— То вони все ж зустрічалися?

— Скоріше ні, аніж так. Магонійці, як ми тепер думаємо, випадково натрапили на сховище знань, яке древня «раса А» залишила для своїх наступників-гуманоїдів. Оріоніти передбачали, що вони не єдині й не останні гуманоїди в нашій Галактиці. І не помилилися.

— А що ви ще знаєте про оріонітів?

— Їм випав важкий, навіть фатальний жереб — протистояти Ґ'ормі у часи її найвищої могутності. Оріоніти жили в кінці першої чверті Третього циклу на кількох планетах в Агрегаті Оріона. Вони були самотньою гуманоїдною цивілізацією, а навколо швидко стверджувались і процвітали колонії ящерів. Щось спровокувало конфлікт… Навколо старих червоних сонць Оріона й досі обертаються мертві планети, свідки тривалих руйнівних битв поміж «расою А» і ящерами. «Літопис» містить описи тих війн і біологічної зброї, яка досконаліша за всі досягнення нашої біотроніки. В цій галузі ми не досягли навіть базового рівня оріонітів.

— Ящери у тій війні використовували знання Повзучих. Вам щось відомо про бойове використання ґиргів проти оріонітів?

— Ні, невідомо. Є дані лише про вірусні атаки та цілеспрямоване провокування масових деменційних мутацій.

— Мені також цікаво дізнатися про останні епохи Магонії і створення таємного гнізда на Землі.

— Остаточний занепад материнської планети почався з падіння на неї астероїда. Чому цю катастрофу не змогли відвернути, ми не знаємо. На Магонії почалася вікова зима, інтенсивні виверження полярних вулканів і, як наслідок, повна деґрадація тваринного й рослинного світу. Магонійці пішли під землю, в глибинні поселення, які обігрівались теплом планетарної мантії. В одному із таких поселень ми зараз перебуваємо. Вони стали неприступними фортецями під час нашестя ґиргів. Біля двох століть тривала відчайдушна боротьба за виживання. Населення планети скоротилося з трьох мільярдів до двохсот мільйонів. Більшість підземних міст спорожніли. Навіть після часткового відновлення біосфери та розігріву екваторіальної зони магонійці продовжили харчуватися синтетичною їжею і жити в штучній атмосфері підземних міст. Переселення магонійців на невідому нам планету почалося у двісті вісімдесятому році від часу падіння астероїда. А земне гніздо вони почали створювати за сто років до переселення. До Землі магонійці відправили три великих кораблі. На одному з них була спеціальна капсула з генетичним матеріалом, на другому — обладнання для інкубатора, здатного працювати кілька тисячоліть в автономному режимі. Третій корабель привіз на Землю велику групу магонійських генетиків і таємничий предмет, значення якого для нас є не зовсім зрозумілим. У «Літописі» цей предмет названий «жезлом Сили». Можливо, це був подарунок першим лідерам майбутнього земного людства. А одна з наших сестер вважає, що «жезл Сили» виготовили навіть не магонійці, а оріоніти. Що це своєрідний гібрид між «естафетною паличкою» та «містичним серцем» ланцюга гуманоїдних цивілізацій.

— Це цікава інформація, — оцінив адмірал.

— Безперечно, хоча й досі ми не знаємо нічого конкретного про оріонітський «жезл Сили». Який він на вигляд? Які його функції? Чи його було загублено в минулі тисячоліття? Чи, навпаки, його зберегли до наших часів невідомі Обрані? Як би там не було, але магонійські генетики знайшли на Землі тубільну гуманоїдну расу. Примітивну, але життєздатну. Це були так звані неандертальці. З одного боку, вони несли в собі певну потенційну небезпеку для інкубатора і, відповідно, для земної гілки «раси Б». З іншого — багатий генетичний ресурс неандертальців допоміг адаптувати нащадків магонійців до життя в отруйній для них кисневій атмосфері Землі. Магонійці також знайшли на Землі дуже давні залишки ґ'ормітської колонії. Це були руїни великого міста ящерів. Магонійцям не вдалося достеменно встановити, від чого загинули ящери-колоністи і чому керуюча ієрархія Ґ'орми не відновила земної колонії. Ісцловс свідчить, що руїни міста ящерів були використані для будівництва інкубатора. Його захистили від хижаків і неандертальців акустичними бар'єрами, щоб дати новому людству час і можливість досягти чисельності над критичне значення у три тисячі особин. Інкубатор мав надземну й підземну секції, роботизовану лабораторію для вивчення змін у земній біосфері та енергетичну станцію. Позитронний мозок керував роботою інкубатора після того, як генетики Магонії залишили Землю. Ми вважаємо, що інкубатор був у Східній Африці, на північ від озера Вікторія. Це був «земний рай» людства. Спогади про нього збережені у найдавніших священних текстах месопотамської та близькосхідної цивілізацій. Маємо також дані про існування резервного інкубатора в районі сучасної Ефіопії. Причиною резервування, за даними літописця, став сильний землетрус, який ще за часів перебування генетиків на Землі частково пошкодив перший інкубатор… Я не втомила тебе, Обраний?