Життя з Алісою поза дзеркалом - Бойчук Богдан (бесплатные серии книг TXT) 📗
Я не раз уже заходив до Гільди в тяжкі хвилини життя. Тож вона точно знала «протокол»: відразу роздягнула мене й повела до ванни. Я був безмежно вдячний їй за це, бо за цілу ніч поневірянь у корчмі й на брудному коридорі в мене просякнуло багато неприємних запахів, і треба було вимочувати їх з тіла і вивітрювати з одягу, що Гільда й робила. Підозрюю, що в цьому ритуалі Гільда брала до уваги й свої гігієнічні звички: вона любила приємні запахи парфумів і чистоту. Коли я достатньо вимочився, Гільда витерла мене шорстким рушником і повела до ліжка.
Я шанував Гільду за те, що вона дуже тонко відчувала спроможності й неспроможності своїх мужчин. Тож у ліжку вона дозволила мені відразу заснути, а взялася до мене щойно перед полуднем, коли я нарешті пробудився.
Гільда була темпераментна жінка. Коли розпалювалася, то їй не було стриму. Не було також меж Гільдиній винахідливості: вона спершу кинулася верхи на мене, тоді потягнула мене на себе, відтак лягла животом униз, і я був зобов'язаний брати її задок. Вона мала ще вибагливіші й вишуканіші прийоми, але мені соромно говорити про них. Я кожної миті дякував Богу, що, після доброго сну, міг вдоволяти Гільдині вимога.
Гільдине тіло було ніжне й приємне на дотик. Всі лінії тіла були ідеально виведені, всі заокруглення були пругкі і втримані у відповідних малого формату формах, а плоский живіт дозволяв візуальні подорожування в нижніх смугах… Правда, я любив більші, м'якші й розлізліші форми в жінок. Але, будучи філософом, я прийняв настанову, що треба любуватися всякою красою. Особливо, коли нема вибору.
Ми кохалися в ліжку ціле пополуднє. Нарешті Гільда наситилася і змилосердилася наді мною. Вискочила з ліжка, прийняла ванну й почала варити вечерю. Приготувала своє «спеціаліте» — налисники з м'ясом у грибному соусі. Наївшися досхочу, я поцілував Гільду в уста й пішов до корчми.
Отже, день мій почався ідеально, але кінчався катастрофічно. Після другої пляшки я купив для компаньйонів третю, а сам пішов додому. Я вирішив поговорити на тверезий розум із Алісою й вигнати її з мешкання. Вона нічим не підходила мені! Робила, що хотіла й коли хотіла, а це розбивало мою щоденну рутину й не дозволяло мені концентруватися на глибших виявах буття. Так жити неможливо. Правду сказати, Гільда далеко ідеальніше підходила б мені, якби вона тільки мала монументальніші пропорції тіла! Та, на жаль, ідеальної жінки на світі нема. Принаймні випадок, я на таку не натрапляв.
По дорозі додому думки пхалися мені в голову, і я ніяк не міг впорядкувати їх. З одного боку, шкода мені було позбуватися Аліси, — вона мала таке зворушливе тіло, що я діставав задоволення, з якого боку до неї не брався. Але характер у неї був препаскудний — вона тільки й думала над тим, щоб мене розлютити. А може, вона не робила того зумисне. Може, її природна поведінка дратувала мене безнастанно, а вона була безневинна. Так чи так, жити з нею неможливо. Зрозуміло, що вона сьогодні не чекає на мене у вітальні. Вона або сидить на кухні й вижидає, щоб накинутися на мене, як яструб, або спить преспокійно й має мене десь…
Коли я зайшов до мешкання, — всюди світилося. Як я передбачував, Аліси у вітальні не було. Я пішов на кухню — і там її не було. Я тоді побіг до спальні, але ліжко було застелене. Невже вона покинула мене? — майнула думка, і жаль стиснув мені горло. Зневірений, я поплентався до лазнички, щоб викупатися й піти до ліжка. Я був виснажений після всіх сьогоднішніх переживань. Зайшовши до лазнички, я ледь не покотився на підлогу! Гола Аліса розкішно лежала у ванні і спокусливо усміхалася до мене. Але, замість радіти, я розкричався:
— Що ти тут робиш?
— Чекаю на тебе, — сказала байдуже.
— Як ти знала, що я прийду сьогодні раніше?
— В мене сильно розвинене шосте чуття.
— Тобто яке?
— Інтуїція.
— А чи інтуїція не каже тобі, що нормальна жінка повинна накинутися на мене з кулаками, кричати, докоряти. Чи інтуїція не каже тобі, як мені догоджати, коли роздягати, коли вести до ванни? Чи та твоя розвинена інтуїція не говорить тобі, що мене не можна дражнити, бо тоді я вибиваюся з колії й не знаю, як перебути день і що з собою робити?
Вона начеб не чула мене і спитала невинно:
— Чи Гільда гарніша за мене?
— Звідки ти знаєш про Гільду? — бовкнув я недоречно.
Вона цілком обеззброїла мене. І справді, звідки вона знала, що я був у Гільди? Слідкувала за мною? Але ні, це неправдоподібне. Вона ж учора замкнулася й пішла спати.
— Чи вона ліпша за мене в коханні?
— Ліпша! — сказав я, щоб досолити їй.
Аліса тільки піднесла розкинені ноги, оперлася ними об бильця ванни й, усміхаючись лукаво, глянула на мене. Це мене так зворушило й розпалило, що я втратив голову й поліз до неї у ванну, забувши стягнути черевики.
5. Моя коханка Аліса знаходить кохання
Мене найбільше турбує те, що Аліса ввесь час випадає з мого логічного, роками випробуваного й закономірно встановленого графіка. Вона робить, що хоче й коли хоче і залишає мене дослівно завислим у повітрі. Я розмахую руками й ногами — це вже не дослівно — а їй і на думку не спаде, що таке невизначене становище може бути нестерпним для мене. Мені здається, що в неї є два основні мотиви, які керують її поведінкою: брати якнайбільше приємностей із життя і робити мені якнайбільше неприємностей.
Їй, наприклад, забаглося вчора йти на Майн купатися. Нічого неприємнішого для мене не могла видумати. По-перше, я не люблю показувати на людях своє схоже на вітряк тіло; по-друге, я не вмію плавати, — то як буду залазити в таку велику ріку, як Майн? Та Алісу мої недомагання й невигоди не цікавлять. Для неї найважніже похизуватися своїм голим тілом, полежати на пісочку й поплавати. Тобто скористатися всіма благами природи й мати якнайповніше задоволення. А я можу сконати на гарячому сонці — і їй то зовсім байдуже!
Коли я спитав її, чому вона вибрала такий неприродний вид розваги, вона відказала, що літо дуже жарке і найкращий спосіб охолодитися — це залізти в воду. Що надворі спекота — це правда. Але можна напустити холодної води у ванну й охолодитися далеко краще, ніж на ріці. Або піти до якоїсь кнайпи в підвалі й у приємному холодку попивати холодне пиво і гуторити. Але мені ні разу не пощастило ще переконати Алісу. Вона каже, що ми з дня на день пережовуємо те саме і від наших балачок у корчмі можна збожеволіти. А хіба від її забаганок не можна з'їхати з глузду! В додатку, вона ще й філософує, мовляв, природа омолоджує тіло й заспокоює нерви. Попробувала б та природа омолодити моє тіло!
Та мої мудрі слова не доходили до Аліси. Вона пішла до крамниці й купила собі купелевий стрій, — бікіні. Ліфчик прикривав тільки кінчики цицьок, а вузенький трикутничок між ногами був зовсім недостатній, і її густе волосся вилазило з-під нього. Якщо вона покажеться в такому вигляді на пляжі, то всі мужчини летітимуть у воду охолоджувати члени. Та й мій зірвався, як ніколи, і ми кинулися на підлогу й безтямно кохалися цілий вечір, не можучи заспокоїти його. Я прийшов до корчми щойно по десятій — такого досі ще не бувало. Отак Аліса перевертала мій щоденний порядок, і я не міг усьому тому давати раду.
На другий день я був змушений таки піти з нею на пляж. Бо, якщо не пішов би, то таке бурхливе кохання, яке ми вчора відтовкли, ледве чи повторилося б знову. На пляжі було повно людей, головно молодих. Одні купалися, інші лежали на сонці й засмагали, а ще інші виробляли всякі непристойності під кущами. Отак-то молоді люди легковажно витрачали дорогий час. Краще сиділи б у корчмі й розвивали свої філософські спроможності.
Аліса відразу кинулася в воду, а я стягнув сорочку й штани, присів під кущиком і нишком любувався дуже красивою дівчиною, яка лежала неподалік від мене. Вона була вистроєна згідно з найостаннішим криком моди: не мала на собі нічого, крім вузеньких трусиків. Підглядаючи її, я мусив міняти свої естетичні настанови. Тугі середніх розмірів груди, які виставляла на показ ця дівчина, завершені гострими паленіючими сосками, мали своєрідну красу й притягали мою увагу. Проти своєї волі, мушу признатися, що та півгола дівчина збуджувала мене, і я з найбільшою приємністю досидів би під тим кущем до вечора, втискаючи між ноги члена. Та Аліса, як звичайно, знівечила мій піднесений настрій. Вона плавала, стрибала, виправляла всякі фокуси, аж її ліфчик зсунувся з грудей. Це її нітрохи не спантеличило, вона розреготалася й попливла вгору проти течії. За нею пустився вплав гарний молодий блондин. Вони пливли назад уже разом і гуторили. Невдовзі почали дуріти, хляпатися водою, ганяти одне за одним, реготати, аж Аліса нібито схитнулася і полетіла головою вниз. Юнак підхопив її ззаду за груди й притиснув до себе. Ліфчик, зрозуміло, зсунувся знову. Я був певний, що й трусики злетіли під водою.
