Фізіологія жіночої депресії - Андрусів Вікторія (читаемые книги читать TXT) 📗
Питаєте, що стало поштовхом до моєї творчості?
Хто його знає… Може, той стан одвічної самотності, який переслідував мене з дитинства, спонукав брати олівець і звірятися аркушеві паперу, а не живій істоті, яка вчасно не опинилась поряд?
А може, та далека бабчина Східниця зі своїми п’янкими пахощами хвойного лісу і «нафтусі»? З сивовусим вуйком Дмитром, тіткою Марисею, Юрчиком, Ромчиком та дурнуватою Олькою?
З старим на горі цвинтарем, де під кожним кущем червоніють суниці, та ніхто їх не збирає, бо на цвинтарі не можна… З двома хрестами, на яких усміхнені дідусь і бабуся дивляться на нас, немовби й не вмирали…
Їхнє життя зупиниться на мені – наймолодшій з тих, хто їх пам’ятає, бо мій Іванко вже їх не знав.
Одне, що я дізналася напевно: немає більшої в житті радості, ніж дарувати людям те, чого не може дати хтось інший, чим наділив тебе Господь. Не так важливо, що це буде – чи майстерно вистругана з дерева дитяча іграшка, чи теорема Піфагора, чи зварений мамою смачнючий борщ, чи соната Бетховена, зіграна серцем, чи зліплений дитячими руками з піску палац…
А чи слово, мовлене душею…
