Mybrary.info
mybrary.info » Книги » Проза » Современная проза » Кіт і миша - Ґрасс Ґюнтер (читать книги онлайн без .txt) 📗

Кіт і миша - Ґрасс Ґюнтер (читать книги онлайн без .txt) 📗

Тут можно читать бесплатно Кіт і миша - Ґрасс Ґюнтер (читать книги онлайн без .txt) 📗. Жанр: Современная проза. Так же Вы можете читать полную версию (весь текст) онлайн без регистрации и SMS на сайте mybrary.info (MYBRARY) или прочесть краткое содержание, предисловие (аннотацию), описание и ознакомиться с отзывами (комментариями) о произведении.
Перейти на страницу:

А миша? Впала в зимову сплячку посеред червня. Їй снилися солодкі сни попід грубою ковдрою, бо Мальке погладшав. Не те щоб хтось, доля або, скажімо, автор, анулював або викреслив її, як, наприклад, Расін викреслив щура зі свого геральдичного герба і залишив тільки лебедя. Миша все ще була на гербі і продовжувала залишатися рухливою навіть уві сні, коли Мальке ковтав; бо час від часу Великий Мальке, навіть попри всі свої тепер уже поважні регалії, змушений був ковтнути слину.

Як він виглядав? Те, що фронт змусив Тебе погладшати, не сильно, на товщину двох промокальних папірців, про це я вже згадав. Ти напівсхилився до вікна, а напівприсів на біле лаковане підвіконня. Як і всі, хто служив у танкових військах, Ти носив цю чудернацьку форму, в якій неймовірним чином сполучалися між собою шматки сірої і чорної тканини, сірі галіфе штани прикривали чорні, до блиску начищені халяви чобіт. Чорний кітель здавався надмірно вузьким, попід пахвами навіть збирався у дрібні складочки, Твої руки відстовбурчувались від тіла, як ручки від горнятка, але у ньому Ти виглядав худорлявим навіть попри кілька додаткових кілограмів. На кітелі жодного ордена, хоча у Тебе було два хрести і ще якісь відзнаки, щоправда, жодної медалі за поранення. Пречиста справді старанно берегла Тебе. Зрозуміло, чому Ти не повісив на груди нічого, що могло б відволікти від блямби на шиї, яка повинна була зосереджувати всі погляди на собі. З-під потрісканого і не надто ретельно начищеного ременя визирала тільки зовсім вузька смужка тканини, завтовшки з палець, не більше, такими короткими були кітелі танкістів, їх через це навіть називали мавп'ячими курточками. Цей ремінь і пістолет, який звисав ззаду майже над самою задницею, створювали враження нерухомої напруженості всієї Твоєї постаті, але в той же час намагалися позбавити Тебе цієї напруженості. Сіру пілотку Ти носив не набакир, як було прийнято тоді, та й тепер, а прямо, зі складкою посередині, Ти продовжував дотримуватися власних нахилів до ідеальної симетрії, які були притаманні Тобі завжди, це нагадувало Твій проділ зі шкільних і пірнальних років, коли Ти казав, що збираєшся стати клоуном. Але тепер, коли Твої хронічні проблеми з горлом раз і назавжди були вилікувані шматком металу, Ти вже не носив більше зачіски Спасителя. Ти вистриг собі на голові, чи Тобі вистригли дурнувату щітку завтовшки не більше за сірник, тоді так стригли всіх солдат, а тепер так ходять інтелектуали, курять люльку і створюють враження власної причетності до модної аскези. Але міна Спасителя залишилася. Здавалося, що емблема пілотки припаяна просто до Твого чола, і її орел скидався на голуба — символ священної мудрості. Твоя тонка, вразлива до світла шкіра. Чорні вугрі на масивному носі. Повіки, пронизані тонкими червоними жилками, Ти опустив очі донизу, як завжди. А коли я опинився перед Тобою, задиханий, а опудало кота було в мене за спиною у скляному ящику, Твої очі продовжували залишатися напівзаплющеними.

Перша спроба пожартувати:

— Привіт, унтер-офіцер Мальке!

Але жарт не вдався.

— Я чекаю на Клозе. Він десь на уроці математики.

— О, він точно зрадіє.

— Хочу поговорити з ним про виступ.

— Ти вже був у актовому залі?

— Моя доповідь готова, від початку до кінця.

— Бачив прибиральниць? Вони вже миють лавки.

— Я потім зазирну туди разом із Клозе і обговорю розташування стільців на подіумі.

— Він точно зрадіє.

— Спробую переконати його, щоб зібрали тільки старших учнів, починаючи від восьмикласників.

— Клозе знає, що ти чекаєш на нього?

— Пані Гершінґ із секретаріату сказала йому.

— Ну, він точно зрадіє.

— Я буду говорити дуже коротко, але змістовно.

— Слухай, розкажи, як тобі вдалося все це за такий короткий час?

— Любий Пілєнц, хвилину терпіння. У своїй доповіді я неодмінно торкнуся усіх проблем, пов'язаних із врученням такого ордена.

— Ну, Клозе і зрадіє.

— Я буду просити його не називати мене і не робити вступу.

— Може, Маллєнбрандт?

— Досить буде просто оголосити доповідь.

— Ну, тоді всі точно…

Дзвінок зістрибнув із поверха на поверх і завершив уроку всіх класах гімназії. Тільки тепер Мальке по-справжньому розплющив очі. Його рідкі вії настовбурчилися. Він хотів продемонструвати своєю поставою недбалість, але насправді напружено виструнчився. Я повернувся в півоборота до скляного ящика, спиною відчуваючи напругу. Кіт не був сірим, радше чорним, він стояв на білих лапах, імітуючи рух у нашому напрямку, на шиї у нього був білий «комірець». Кошачі опудала у русі виглядають переконливіше, ніж живі коти. На табличці поряд із опудалом було каліграфічно виведено: домашній кіт. Я почав говорити кудись до вікна, бо після дзвінка залягла якась напружена тиша, миша ожила, і кіт ставав усе важливішим, я пожартував раз, потім другий, згадав його матір, далі тітку, щоб підтримати його, потім батька, батьків локомотив, смерть батька біля Діршау і посмертну батькову медаль за мужність:

— Якби твій батько був живий, він точно зрадів би.

Але я ще не встиг договорити своєї оди на честь батька і відволікти кота від миші, як між нами опинився вчитель вищої категорії Вальдемар Клозе зі своїм високим чистим голосом. Клозе не привітав Мальке, не назвав його унтер-офіцером і орденоносцем, і навіть не сказав: «пане Мальке, я радий вас бачити». Натомість спілкувався з ним досить неуважно, проявивши перебільшене зацікавлення тим, як пройшла моя служба на трудовому фронті, а також красотами природи в Тухлєр Гайде — це все ж таки батьківщина Льонса і таке інше. Потім він проговорив кудись понад пілотку Мальке:

— Ну, бачите, Мальке, вам таки вдалося чогось досягнути. Ви уже побували у школі Горста Весселя? Мій шановний колега, пан директор доктор Вендт, неодмінно зрадіє. Ну, і ви, мабуть, не втратите нагоди зробити доповідь для своїх колишніх однокашників, щоб підсилити їхню віру в нашу перемогу. Міг би я на секунду попросити вас зайти до мене?

І Великий Мальке зі своїми відстовбурченими руками пішов слідом за Клозе, знявши пілотку з наїжаченого волосся і виставивши напоказ свою опуклу потилицю. Гімназист в уніформі іде на серйозну розмову, результатів якої я не дочекався, хоча мені й було цікаво, що після цієї розмови скаже котові уже зовсім не сонна, а навпаки, дуже активна і готова до дій миша. Бо кіт хоча і був опудалом, але все ще підкрадався.

Це був невеличкий і брудний тріумф, я знову опинився на висоті. Але зачекай! Він так просто не здасться, не зможе, не захоче, не зможе захотіти. А я йому допоможу. Поговорю із Клозе. Спробую знайти переконливі слова. Шкода, що вони відправили татуся Бруніса до Штутгофа. Він разом зі своїм старим добрим Айхендорфом у кишені точно підтримав би Тебе.

Але Мальке ніхто не міг допомогти. Можливо, моя розмова з Клозе щось би й дала. Хоча я спробував поговорити з ним, дозволив йому цілих півгодини видихати мені в обличчя м'ятні слова, сидів тихо і покірно:

— Можливо, із загальнолюдської точки зору ви і маєте рацію, пане вчителю. Але чи не можна було б у цьому особливому випадку зробити виняток? Хоча, з одного боку, я чудово вас розумію. Це дуже важливий момент, через який неможливо переступити: порядок у закладі, який перебуває під вашою опікою. Ніщо неможливо повернути назад. Але, з другого боку, він так рано втратив батька…

Я радився із отцем Ґузевскі, намовляв Туллу Покріфке, щоб вона поговорила із Штьортебекером і його хлопцями. Пішов до свого колишнього юнґбанфюрера. Він повернувся з Криту з дерев'яною ногою і тепер займався паперовими справами в обласному управлінні на Вінтер-плятц. Він був захоплений моєю пропозицією і нарікав на бюрократів:

— Звичайно, нехай приходить, щось придумаємо. Я пам'ятаю Мальке. Там було щось серйозне? Але Бог з ним. Забули. Я зроблю все можливе. Якщо треба, підніму на ноги навіть Спілку німецьких дівчат і жіночі організації. Організую зал навпроти, біля поштамту, на триста п'ятдесят місць…

Перейти на страницу:

Ґрасс Ґюнтер читать все книги автора по порядку

Ґрасс Ґюнтер - все книги автора в одном месте читать по порядку полные версии на сайте онлайн библиотеки mybrary.info.


Кіт і миша отзывы

Отзывы читателей о книге Кіт і миша, автор: Ґрасс Ґюнтер. Читайте комментарии и мнения людей о произведении.


Уважаемые читатели и просто посетители нашей библиотеки! Просим Вас придерживаться определенных правил при комментировании литературных произведений.

  • 1. Просьба отказаться от дискриминационных высказываний. Мы защищаем право наших читателей свободно выражать свою точку зрения. Вместе с тем мы не терпим агрессии. На сайте запрещено оставлять комментарий, который содержит унизительные высказывания или призывы к насилию по отношению к отдельным лицам или группам людей на основании их расы, этнического происхождения, вероисповедания, недееспособности, пола, возраста, статуса ветерана, касты или сексуальной ориентации.
  • 2. Просьба отказаться от оскорблений, угроз и запугиваний.
  • 3. Просьба отказаться от нецензурной лексики.
  • 4. Просьба вести себя максимально корректно как по отношению к авторам, так и по отношению к другим читателям и их комментариям.

Надеемся на Ваше понимание и благоразумие. С уважением, администратор mybrary.info.


Прокомментировать
Подтвердите что вы не робот:*