Іміджмейкер із Москви - Джангіров Дмитро (электронную книгу бесплатно без регистрации TXT) 📗
– …полностью утратив человеческий облик, он начал грязно приставать к официанту с неприличными предложениями. Прибывший наряд милиции задержал дебоширящего извращенца. К удивлению блюстителей порядка, задержанный оказался кандидатом в депутаты Богданом Степановичем Сливкой…
Намагаючись внести свою частку у чорнопіарний продукт, Артурчик догідливо поцікавився у шефа:
– Нестор Евграфович, может, написать: «к неописуемому удивлению блюстителей порядка»?
– Неописуемое удивление будет у самого Богдана Степановича, когда завтра утром он прочтет эту новость в «Городских Ведомостях»! И вообще, Артур, не мешай творить! – відповів іміджмейкер і продовжив диктувати:
– …Как сообщил нашему корреспонденту начальник патруля старший сержант Иванов… Нет, лучше – Петренко -…нарушитель общественной нравственности размахивал залитым пивом кандидатским мандатом и, ссылаясь на свою неприкосновенность, требовал, чтобы понравившегося официанта немедленно доставили к нему на дом… Записал? Внимательно вычитай и распечатай.
Асистент переглянув набраний текст:
– Так… Та-ак… Хорошо… Очень хорошо… Гениально! Ага! Нестор Евграфович, вы уверены, что в этом городе есть бар «Голубая устрица»?
Нестор Євграфович на хвильку замислився:
– Да-а, звучит, пожалуй, несколько экзотично… С учетом региональной специфики исправь на «Блакитну жабу»! – розпорядився він. Раптом у двері постукали, і до кімнати з криком «Товарищ Боженко! Вы уже видели?!» ввалився вкрай схвильований Симорозенко. Іміджмейкер зобразив подив:
– Что такое!?…
Кандидат від комуністів тряс перед його обличчям якоюсь газетою:
– Специальный выпуск «Вечірнього Міста»!! – знемагаючи від обурення, нарешті заволав гість.
Іміджмейкер зобразив ще більший подив:
– Как! Вы читаєте ЭТУ ГАДОСТЬ?! – скривився він.
Симорозенко, протягуючи газету, продовжував кричати:
– Конечно, нет! Но сегодня ЭТУ ГАДОСТЬ бросили во все почтовые ящики моего округа!!
Нестор Євграфович прочитав уголос назву обведеної олівцем статті:
– «Червоний олігарх». – Это про кого? – здивовано запитав політтехнолог.
Симорозенко нервово махнув рукою:
– Читайте дальше!
І Нестор Євграфович прочитав:
– Учора ввечері так званий борець за права трудящих Микита Симорозенко сказав дружині, що йде на зустріч з партактивом заводу «Червоний Арсенал». А сам, як завжди, вирушив у найфешенебельніше казино нашого міста «Американська мрія». Там він замовив коктейль «Скарби Ротшильда» за двісті п'ятдесят долярів, програв у рулетку ще півтори тисячі, після чого спустився у стріп-бар. Відома стріптизерша Роксана Мальованка (сценічне псевдо – Лу-лу) повідомила нашому кореспонденту, що Микита Ілліч – їхній давній і добрезнаний клієнт. Спеціально для нього дівчатка-стріптизерки розробили супереротичний номер «Ленін і пєчнік».
Іміджмейкер гидливо жбурнув газету на крісло:
– Какая гадость! Никита Ильич, да кто поверит такому низкопробному вранью?!
– Моя жена уже поверила и пообещала меня убить! – похмуро і приречено промовив Симорозенко.
Асистент з максимальним співчуттям домагався уточнення:
– Из-за вашей тяги к эротическому искусству?
– Да при чем тут стриптизерши?! Она требует вернуть в семью пропитые и проигранные деньги! – похиливши голову, пояснив кандидат від комуністів.
Іміджмейкер – також з глибоким співчуттям – запитав бідолаху-Симорозенка:
– Но ведь жена-то знает, что вы были дома?
Симорозенко лише нервово махнув рукою:
– Весь ужас в том, дорогие товарищи, что вчера вечером я действительно проводил партактив «Красного Арсенала»! – сказав він.
Чимось приємно здивований, Артурчик, раптом весело кинув:
– Ну надо же, как угадали!
– Кто угадал?! – з підозрою запитався Симорозенко.
Нагородивши помічника виразним поглядом, Нестор Євграфович перебрав розмову у свої досвідчені руки:
– Ну, эти – подлые национал-провокаторы! – промовив він і урочисто виголосив: – Товарищ Симорозенко! Конечно, мы знали, что враг хитер и коварен! Но мы не думали, что он дойдет до такой низости! Придется и мне тряхнуть стариной! Заказывайте стотысячный тираж нашей газеты «Товарищ коммунист»! Избиратели… Да что там избиратели – ваши конкуренты содрогнутся, узнав всю правду о себе!! Как говорил Железный Феликс – на их черный пиар ответим нашим красным пиаром!!
Не встигли за Симорозенком зачинитися двері, як Підвальський увів до номеру іміджмейкера обіцяного напередодні журналіста. Нестор Євграфович з вигляду гостя одразу ж зрозумів, що цей папараці – не з бідних, оскільки одягнений він був – як для журналіста – дуже пристойно. Безперечно – цей працівник ЗМІ був непогано «засвічений» на інформаційному ринку, такий собі шанувальник і регулярний відвідувач усіляких презентацій та інших збіговиськ з фуршетами, де регулярно і без жодних комплексів вечеряв. До того ж, судячи з кольору його носа та доволі каламутних очей, він не мав звички нехтувати можливістю скуштувати дармових презентаційних напоїв, а то й прихопити зі собою пляшечку-дві для похмілля та підтримання належного і звичного стану. Іміджмейкер навіть посміхнувся, вловивши ледь відчутний запах алкоголю, і пересвідчившись у правильності своєї думки.
– Привет, ребята! Прошу любить и жаловать – Вадим Наумович Жрец из еженедельника «Столица-Ньюс». Краса и гордость Центра гуманных технологий! – пафосно представив журналіста у властивому йому стилі шоумен.
– Здравствуй, Мишенька! Здравствуйте, Вадим Наумович! – привітався політтехнолог, і гості розсілися по кріслах.
Першим заговорив Жрець:
– Давно мечтал познакомиться с корифеєм политтехнологии…
– Очень хорошо вас понимаю, Вадим Наумович, – підтримав розмову Нестор Євграфович, і вів далі: – Когда я в молодости был простым журналистом, то и сам любил пообщаться с объектами своих острых и принципиальных публикаций. Артурчик, что там про меня пишет «Столица-Ньюс»?
Асистент приніс і розставив на столі тацю з чотирма філіжанками кави та пляшкою азербайджанського коньяку, розкрив свою папку і, пошарудівши в ній аркушами, запитав:
– Они про вас регулярно пишут. Что читать?
– Самое свежее, – сказав іміджмейкер. Асистент узяв верхній примірник:
– Вот, во вчерашнем номере – как раз редакционная колонка господина Жреца. Читать полностью? – запитав він у шефа.
– Достаточно одного названия, – не задумуючись відповів той.
– Кхе-кхе! – відкашлявся Артурчик і урочисто почав декламувати назви статей: – «Бандитский имиджмейкер»…
Жрець, схиливши голову, спробував якось виправдатися:
– Я же старался как можно полнее осветить ваши успехи на российских выборах!! А ваша нынешняя деятельность в нашем городе окружена ореолом таинственности… Вы даже не представляете, как нам, простым независимым журналистам, не хватает… – журналіст не міг добрати потрібного слова.
– Информации?! – допоміг бідолазі іміджмейкер.
Жрець втішено завершив думку:
– Ну да, и информации в том числе…
– Я вижу, мы сработаемся, – задоволено константував політтехнолог і додав: – Сегодня же вечером Артур Андреевич доставит вам конверт… с информацией в том числе.
Підвальський підморгнув Нестору Євграфовичу і, щоб остаточно заспокоїти свого колегу, сказав:
– Не сомневайся, Нестор, Вадим – очень понятливый молодой человек. Уже в следующем номере он разместит твое сенсационное интервью под рубрикой «Тайные вершители судьбы планеты»…
– Только не надо никаких сенсаций. Народ должен знать правду, одну только правду, – помітно розслабившись, попросив іміджмейкер… – Возьмем, к примеру, предпоследние выборы в Израиле. Представляете ситуацию: Барак прет, раввины хасидов по синагогам обманывают, бывшим нашим НТВ через спутник мозги прочищает! Мы с Ариэлем Шароном всю ночь думали, как привлечь арабских избирателей…
– Ну?… – прагнув почути продовження вкрай заінтригований Жрець.
