Іміджмейкер із Москви - Джангіров Дмитро (электронную книгу бесплатно без регистрации TXT) 📗
Іміджмейкер у розпачі дивився на юрбище і раптом, зірвавшись від нервового перенапруження, обурено вигукнув:
– Да это просто Хеллоуин какой-то!! Господи! Когда же окончатся эти разборки!?
– Ой, мамочка!!! – зойкнув Артурчик, миттєво змоделювавши в уяві ймовірний розвиток подій у найближчі три-п'ять хвилин.
Політтехнологи спохопилися і не змовляючись рвонули сходами до рятівних дверей літака. Вони відчайдушно розштовхували пасажирів, що підіймалися трапом попереду них. Але навіть у цю мить смертельної небезпеки іміджмейкер з асистентом примудрялися встигати вибачитися перед кожним пасажиром за стусани, потоптані ноги та вибиті з рук валізи – що, власне, віддзеркалювало глибину їхньої інтелігентності та висоту внутрішньої культури. Проте, інші пасажири, здебільшого, були неспроможні оцінити благородні прояви високих внутрішніх якостей Нестора Євграфовича і Артура Андрійовича, оскільки за ними (за іншими пасажирами) ніхто з обрізками труб не гнався. Принаймні цього разу. А тому реакція потенційних попутників політтехнологів на їхні щирі, нехай і лаконічні, вибачення була схожою: від матюків – до тумаків.
Втім, пори все, іміджмейкер з помічником за якихось 12 секунд вже віталися з красу-нею-стюардесою при вході до салону лайнера. Позаду них на трапі сварилися пасажири, частина з яких намагалася зійти на землю за своїми валізами, які попадали з трапу, а інші намагалися, врешті-решт, дістатися заповітних округлих дверей лайнера.
Тим часом Нестор Євграфович з Артурчиком вже швидко вмостилися на свої місця. Затамувавши подих, вони спостерігали через віконце за подіями біля літака, де три групи переслідувачів, злившись в одну і дещо стишивши ходу, рішуче наближалися до трапу.
«Об'єднані ворогуючі групи підтримки», ОВГП… – охрестив, за звичкою, іміджмейкер новоутворену коаліцію. Раптом увагу політтехнологів привернув шафоподібний здоровань – це був один із пасажирів, котрий першим збіг зі трапу і вже відшукав свій багаж, вибитий з його рук іміджмейкером чи асистентом. Побачивши оскаженілий натовп всього за 50 метрів від себе, здоровило миттєво відімкнув одну зі своїх валіз, дістав звідти новенький гранатомет і, зарядивши натренованим рухом заряд, націлив смертоносну трубу на розлючених галасливих і невихованих візитерів.
– Что, догнали, волчары позорные!! Врешь! – проревів озброєний пасажир так, що його почули навіть політтехнологи в салоні літака.
Бандитська зовнішність здорованя та його лаконічна емоційна фраза подіяли одразу. Натовп зупинився і завмер на місці від несподіваного повороту ходу подій. Жодна людина з «Об'єднаних ворогуючих груп підтримки» ні на мить не взяла під сумнів, що цей чоловік не жартує, він таки і справді вистрілить.
– Леху Жмеринского так просто не возьмешь!! Козлы! Считаю до двух: раз!… – попередив і, налаштовуючи приціл, одразу ж почав відлік озброєний гратометом пасажир.
Натовп одностайно і лише за одну секунду прийняв єдиноправильне рішення – нещодавні переслідувачі хаотично розсіялися льотним полем, а потім дружно повернули в напрямку будівлі аеропорту. Трохи поцілившись для певності, здоровань спокійно спакував зброю у валізу і піднявся на борт лайнера. Широко посміхаючись стюардесі та намагаючись їй сподобатися як мужчина, він допоміг красуні задраїти люк. Іміджмейкер з асистентом нагнулися до проходу і визирнули в тамбур, де гранатоносний пасажир осипав справді дуже вродливу стюардесу вишуканими компліментами.
– Профессионал, Артурчик, – он во всем профессионал! – сказав Нестор Євграфович асистентові, приємно вражений ще одним різновидом професійних навиків здорованя, просто необхідних кожному сучасному чоловікові, тим паче – діловому і заможному.
Іміджмейкер підійшов до свого мужнього рятівника, простягнув йому руку і щиро подякував:
– Большое спасибо вам, милостивый государь. Мы видели в окно, как мужественно и дипломатично – без единого выстрела – вы отменили разборку.
На фізіономії могутнього чолов'яги відбилася суміш задоволення собою і поваги до політтехнологів. Допомагаючи собі пальцьовкою, він запитав:
– А что, это ВАС такая конкретная бригада пасла?! Ну вы и круты-ые!
Остаточно позбавилися від відчуття небезпеки політтехнологи лише тоді, коли літак злетів у повітря. Іміджмейкер з асистентом і здоровань сиділи у сусідніх кріслах. Здоровило продовжував раніше почату розповідь:
– …И когда Вована и Альберта завалили, а Седого отправили париться на нары, – я понял: Леха, пора рвать когти! Продал дело, все бабло перевел в офшоры, приобрел кипрское гражданство, купил виллу у лагуны – с пальмами, бассейном, дельфинами и парочкой умелых массажисток…
Нестор Євграфович з Артурчиком мимоволі тяжко зітхнули. Рятівник політтехнологів самовдоволено вів далі:
– В общем, недельку на акклиматизацию, а потом нужно думать, во что деньги вкладывать…
Політтехнологи обмінялися багатозначним поглядом. Іміджмейкер, ніби між іншим, обережно зауважив:
– Знаєте Алексей, у вас такое интеллигентное и фотогеничное лицо… – почувши і по-своему зрозумівши фразу іміджмейкера, здоровань повернувся у кріслі до політтехнологів усім своїм масивним корпусом. Примруживши очі, він з підозрою почав розглядати своїх нових крутих знайомих. Тим часом Нестор Євграфович спокійнісінько вів далі:
– Вам обязательно нужно заняться политикой.
А Артур Андрійович так само преспокійно додав:
– Тем более, что скоро выборы в кипрский парламент!
