Тінь попередника - Ешкилев Владимир (читать хорошую книгу TXT) 📗
— А де, взагалі, їх застосовували?
На питання Гело відгукнувся сержант Чандрасекар, котрий сидів за оперативно-тактичним пультом:
— Омадо, у мене тут є рамкова інформація щодо токсинів, похідних від «ер-ен двадцять два». Це дипольні нейротоксини високого ступеню вибірковості. Уражають лише тих, кому вмонтовані чіпи сімейств «М» і «МС», тобто винятково військовослужбовців. Їх часто застосовували повстанці на Тіронії і на Спаранті за часів Смути. «Ер-ен» також став основою для синтезу сучасного армійського бойового токсину. Тип дії і симптоматика при ураженні збігаються. Тож це міг бути й армійський токсин. Зрештою, його на Кідронії легше знайти, аніж старі тіронійські розробки. Армійський токсин перебуває на озброєнні деяких тутешніх спецпідрозділів.
— Яких саме спецпідрозділів? — радник відчув головний біль. Лікувальні нанороботи, що плавали в судинах його мозку, вже не могли впоратися зі стресом, спазм щоразу охоплював ширшу мережу судин. З моменту газової атаки минуло вже більше години, а Гело все ще не наважувався відіслати доповідну Маккослібові.
— У переліку більше сорока шифрів, омадо, — повідомив сержант. — Практично в усіх флотських ротах «командос», у силових підрозділах кризових і штурмових груп. У нас боєзаряди з токсинами зберігаються на складі комплектації. А якщо вам потрібна більш точна інфор…
— Я зрозумів. Хто з армійських розслідує інцидент?
— Полковник Коусон, а від Флоту — прем'єр-лейтенант Тена Ферфакс.
— Тена? Отже, це вона у них головна. Ця сучка нам не дасть жодної інформації про можливі зникнення на складах.
— Сто відсотків, омадо. Вона доповідатиме тільки Джилінові. І формально матиме рацію. Він комендант бази, і всі склади флоту — його господарство.
— Його… Тільки от господар з нього ніякий… Операторе, передайте «Десятому», що вся інформація щодо атаки буде вважатися найпріоритетнішою, — розпорядився радник і додав:
— З відповідною оплатою.
«Сили Творця! Це ж тільки початок, перший сигнал, — подумав він. — Скоро тут розпочнуться такі дикі танці… Добре, що вже за добу «Ліктор» візьме на себе всі питання щодо безпеки леді Ґвен. А то, у разі чого, Маккосліб мені голову відірве».
Апартаменти Джиліна Атлопатека, база Гардік,
планета Кідронія (4КВ67:3) системи Абелари.
11 семпрарія 416 року Ери Відновлення
— Це дуже секретний об'єкт, люба баронесо, — скривив губи володар. — Об'єкт найвищого ступеня захищеності. За моєї пам'яті ніхто не отримував доступу до «чорної скриньки» колонії. При всій моїй повазі до вас, леді Ґвен, я не можу дати вам дозволу на його дослідження без погодження із намісницею Сектора леді Унно. У мене немає повноважень. Це винятково її компетенція.
— Але ж ви підтримаєте моє прохання до намісниці, лорде?
— Так, звісно, — контр-адмірал задзеленчав медалями. — І я сподіваюся, леді Ґвен, що на полюванні ви особисто отримаєте її милостивий дозвіл.
— Намісниця братиме участь у полюванні?
— Так, уявіть собі. Прилітає за три доби на лайнері «Сарматія» з численним почтом.
— А сенатор лорд Рехинальдер?
— Тим самим рейсом. Ви з ними знайомі?
— З леді Унно ні, не мала такої приємності, а сенатор неодноразово відвідував наш Університет. Він є членом опікунської ради і нашим почесним доктором.
— Так, він дуже ерудована людина. А також справжній джентльмен.
— А сьогоднішні події не відіб'ються… скажімо так, на їхньому бажанні взяти участь у полюванні?
— Під час Війни і леді Унно, і лорд Рехинальдер командували бойовими кораблями. Вони будуть тільки раді знову продемонструвати підлеглим свою легендарну хоробрість. А також презирство до тих виродків, що труять газом молодих хлопців та дівчат, які відпочивають у казармах. Полювання відбудеться за будь-якої погоди, леді. За будь-яких обставин. Це буде найзнаменитіше полювання нашої доби.
— Мечоносці-контрамінатори — дуже рідкісні тварини.
— Наймогутніші та найнебезпечніші створіння на цій планеті, леді, — охоче погодився правитель. — Мої біологи ще минулого місяця вистежили двох велетенських мечоносців у затоці Саргоніса. Там значні глибини. А великі мечоносці не люблять мілин.
— Ви, мабуть, уже полювали на контрамінаторів?
— Одного разу за все життя, баронесо. Історії Кідронії, якщо ви не знаєте, відомо лише п'ять повноцінних полювань на цих тварин. Уперше на гігантського мечоносця полював великий мисливець минулого століття лорд Маргуз. Але він так і не здобув трофея. Поранений мечоносець утік до лабіринту підводних печер. Маргуз більше десяти годин переслідував його на підводному скутері, але чудовиську вдалося втекти. Дно Океану Нелі чимось схоже на велику губку. Воно прошите глибокими печерами, довжина яких досягає кількох тисяч кілометрів. Величний лабіринт, практично не досліджений до цього часу. Те, що Маргуз тоді залишився живим і вибрався звідти, просто виходить за межі ймовірності. Так-так, люба баронесо, деякі люди направду народжуються під щасливими знаками… Друге полювання влаштував Університет Аврелії. Вони найняли відомого тоді мисливця Бракса, і той упіймав для їхньої колекції невеликого самця контрамінатора. П'ятнадцятиметрового. Довжина його меча була чотири з половиною метри, а ширина — шістдесят п'ять сантиметрів.
— Упіймав живого?
— Так. Тварина померла пізніше, під час транспортування. І в цьому Браксової провини немає. Причина смерті мечоносця мені не відома. Знаєте, леді, великі трофеї надзвичайно важко перевозити на гіперпросторових кораблях. Потрібно будувати спеціальні розвантажувальні кокони, розширювати біоблоки і тому подібне. Ви ж, напевно, знаєте про все це ще краще за мене. Ви ж фаховий ксенобіолог… Так ось. Третє полювання очолив адмірал Чан 3іван, племінник і спадкоємець тогочасною соларха Альфи. Сміливий був мисливець, усі без винятку ризики брав на себе, не визнавав жодних асистентів-кіборґів. Так само, до речі, як і ми з лордом Рехинальдером. Чан 3іван був ідейним майстром спортивного хастлерства, такі тепер рідкісні. Його загоничі на п'ятий день виманили з печер колосального монстра. П'ятдесятиметрової довжини.
— П'ятдесят метрів? — Вей мимоволі посміхнулася. Й одразу ж про це пожалкувала.
— Я бачу, леді Ґвен, ви мені не вірите, — на обличчі Джиліна виникла гримаса ображеної дитини. — А даремно. Це не мисливська леґенда, баронесо, а доконаний факт. Я неодноразово переглядав відеозаписи того полювання. Копії зберігаються у моєму архіві, ви завжди можете з ними ознайомитися. Над водою, у різноманітних ракурсах, видно меч контрамінатора. Велетенський меч! Колосальний меч! Його ширина близько двох метрів, а довжина не менша за шістнадцять. А то й усі вісімнадцять. Якщо ж узяти співвідношення розмірів, то загальна довжина його тіла разом зі щупальцями повинна була бути не меншою за сорок три метри. А товщина лобового панциру могла досягати вісімдесяти сантиметрів. Таку кісткову товщу не пробиває навіть реактивний гарпун з тартановим буром! На жаль, упіймати великого контрамінатора не вдалося. Чан Зіван загинув разом з катером і командою. А ще до його загибелі виловили те дитинча, опудало якого виставили в музеї вашого Університету.
— Великий контрамінатор міг бути самицею?
— Так, міг. Більшість ваших колеґ, з якими я мав розмову, вважають, що самиці мечоносців більші й могутніші за самців. Великий контрамінатор був дуже могутнім і лютим. Перерубав катер Чана першим ударом меча. А підводної зйомки тоді не вийшло — чудовисько розбурхало придонну каламуть… Сумним, я б сказав, навіть трагічним виявилося оте третє полювання. А четверте довелося очолити вашому покірному слузі, баронесо. Воно також було, скажімо так, не зовсім успішним. Так… Ми тоді виманили з печери великий екземпляр, але він знищив усі наші підводні апарати. Ми його загубили й були змушені згорнути всі наші загінні сітки. Тепер ви розумієте, баронесо, на яке саме полювання я вас запрошую?
