Мій чоловік — пінгвін - Львова Ірина (электронная книга TXT) 📗
ЧИ ВІРИТЕ ВИ У КАЗКУ?
«Казки переважно поділяються на три види: чарівні, побутові і про тварин», — читаємо у підручнику з фольклористики. Та, як на мене, поза увагою науковців залишився ще один пласт, а саме — чоловічі казки. Ці маленькі шедеври усної народної творчості з досконалою композицією та захоплюючим сюжетом гідні ретельного дослідження й аналізу. Тож дозвольте поділитися деякими думками й спостереженнями з цього питання.
Чоловічі казки вводять нас у неповторний світ, який заворожує й чарує водночас. Поєднання фантастичного і реального робить цей жанр захоплюючим і надає йому такої правдивості, що, один раз почувши чоловічу казочку, ти хочеш слухати її знову й знов. Більш за те, переповнена співчуттям до головного героя, захоплена його неперевершеним героїзмом і кмітливістю, ти з нетерпінням чекаєш нових історій. А слухати і справді є про що. У світі чоловічої казки герої вирушають у далекі мандри, де на кожному кроці їх підстерігають небезпечні випробування — боротьба з чудовиськами, переходи через вогненні ріки, непорозуміння з автодорожнім інспектором, протистояння шефові, спуски у заплутані лабіринти метро, сходження на вершину Олімпу і стрімкий політ донизу обличчям у салат. Відважний герой з гідністю долає всі перешкоди і навіть залишається байдужим до численних спокус у вигляді розважальних закладів, довгоногих красунь, футболу, спиртних напоїв і т. п.
Як кожен фольклорний твір, чоловіча казка поєднує в собі дві важливі функції — естетичну (тобто красу) та прагматичну (користь). Перша залежить насамперед від особи оповідача та його таланту донести до слухача живе народне слово. Друга ж покликана внести гармонію у ваші стосунки, справити приємне враження на співрозмовницю, уникнути виконання побутових (подружніх, ділових) обов'язків, виправдати непристойну поведінку тощо.
Щоправда, попри розмаїття сюжетів, жанр чоловічої казки не відрізняється багатством тематики. Це, здається, єдина його вада. Зазвичай усі чоловічі казочки можна звести до кількох варіантів. Розглянемо найпоширеніші з них.
Казка перша
«ЗУСТРІВ СТАРОГО ДРУГА»
Якось чоловік попередив, що після роботи зайде до шкільного товариша. Зустріч затягнулася, і десь опівночі, занепокоєна тривалою відсутністю благовірного, я таки зателефонувала однокласникові.
— Мій ще у тебе?
— Щойно вийшов, спускається східцями. Стривай-но, я зараз його гукну, У трубці почулися віддалені гукання. І все б нічого, та у цей час клацнув мій дверний замок і на порозі виник світлий образ коханого. Відстань між Левандівкою й Сихівом, самі знаєте яка, а надзвуковий зореліт ми наразі не придбали. Я співчутливо похитала головою і сказала:
— Візьми, будь-ласка, слухавку, заспокой Андрія, бо він, бідолашний, намагається розшукати тебе у темному під’їзді…
Ну перестаралися хлопці, що тут удієш!
Ох, ці друзі… Якщо від вашого коханого ледь відгонить коньячне амбре, не вірте — ніякого приятеля (тим паче старого!) в помині не було! Інакше він прийшов би додому на бровах і розповідав би вам зовсім іншу казку, яка називається
Казка друга
«ЛИШЕ ГАЛЬБУ ПИВА»
Не сумнівайтеся. Пива справді була лише гальба. Але чи варто було запивати нею пляшку горілки?
Утім, казковий герой гаряче запевняє, що він «тверезий як огірочок» (навіщо ж тоді це повторювати щохвилини?), намагається виглядати справжнім Богатирем і навіть робить спробу вписатися у дверну раму. Врешті-решт Котигорошком (у прямому розумінні) потрапляє до кімнати і трусить стіни несамовитим звіриним хропінням із присвистом, як у Солов'я-Розбійника.
Казка третя
«У ЖІНКАХ ПЕРЕДУСІМ ЦІНУЮ РОЗУМ, А НЕ ПИШНИЙ БЮСТ!»
Ну і як на такі слова реагувати? Особисто я образилась, а потім вдома, зачинившись у ванній, довго рюмсала, уважно розглядаючи у дзеркалі власні принади. Не давало спокою: невже я така убога, що можу причаровувати чоловіків лише інтелектом?! А може, це у нього якісь проблеми? Заспокоїлась лише тоді, коли помітила в його руках журнал із зображенням Памели Андерсон. Бачили б ви, як він пожирав очима той силікон. Тоді я зрозуміла: у нього все о'кей. А отже, і у мене також.
Казка четверта
«ЗБІГАЮ ЗА ЦИГАРКАМИ»
Ви зауважували, що підступні цигарки мають звичку закінчуватися якраз у момент генерального прибирання або під час візиту тещі? Похід за ними власне нагадує оту подорож у тридев'яте королівство, нерідко з переходом у казку № 2 про гальбу пива. Повертається герой зазвичай у квартиру, звільнену від пилюки й тещі.
Казка п'ята
«ОДНА МОЯ ЗНАЙОМА…»
Це зачин. На зразок «жили-були», «у тридев'ятому царстві». Переважно тут робиться велика пауза і на вас крадькома кидають погляд, щоб перевірити, як ви зреагуєте на існування у житті вашого Принца таємничої незнайомки (чи пак — «знайомки»). Продовження казочки банальне: «подарувала мені круту краватку у синю цяточку», «була в захопленні від моїх пісень (картин, мускулатури, бультер'єра, сексуальних можливостей)».
Що тут скажеш? Ваш казкар — нарцис, невдаха і просто йолоп. Утікайте від нього, поки не пізно.
Казка шоста
«Я ТЕБЕ ЗОВСІМ НЕ РЕВНУЮ»
Звичайно. Але фотографію «колишнього» розмалював, залив чорнилом, пошматував, спалив, а попіл спустив в унітаз. Дуже гарно!
І потім, до чого ці одвічні натяки, що «тобі пасує біла блузка і довга чорна спідниця, а отой жовтий прозорий сарафан на бретельках носи тільки у моїй присутності»?
Казка сьома
«ЗАТРИМАВСЯ НА РОБОТІ»
«Попав у пробку (тайфун, цунамі)», «простояв у черзі за хлібом», «переводив через дорогу бабусю, а вона не могла згадати, у який бік їй потрібно йти»…
Старе як світ. Примітивно, як «Колобок» чи «Ріпка». Без польоту фантазії, без душі, без смаку. Нудно!!!
Казка восьма
«Я НІКОГО ТАК НЕ КОХАВ, ЯК ТЕБЕ»
До речі, це правда. Якщо ж через п'ять хвилин він нашіптуватиме цю ж казочку твоїй подрузі — не переживай. Це також правда. І справа зовсім не в чоловічій підступності і навіть не в короткій пам'яті. Просто він дійсно тебе кохає ТАК, а її — інакше. Просто треба уважно слухати і не створювати зайвих ілюзій.
А чи можна вірити у чоловічі казочки? Я думаю, — треба. Одна розумна пані розповідала, як одного разу чоловік повернувся додому в доброму настрої і з плямою від рожевої помади на светрі (це було особливо прикро, бо светр вона щойно випрала).
— Що це? — строго спитала вона.
— Помада! — бадьоро відповів чоловік.
— Чия?
— Твоя!
— Ти впевнений у цьому?
— Авжеж! Чия ж іще вона може бути?
— Але… Я не маю рожевої помади.
— Як?! — обурився чоловік. — Ти не маєш рожевої помади? Чому?!
Він дістав із гаманця грубу купюру, тицьнув її дружині і, віддано заглядаючи у вічі, попросив:
— Кохана, будь ласка, купи собі гарну помаду. Вибери найдорожчу. Не треба жаліти грошей на косметику.
І жінка з рудим волоссям, яка завжди користувалась персиковими відтінками, таки купила собі рожеву помаду.
— Звичайно, я не користуюся нею. Лежить собі у шухляді, — розповідала пані.
— Але… Навіщо?
— Як це навіщо? Раптом чоловік знову прийде вимазаний, а я — опа! — дістаю рожеву помаду і тішуся: «Любий, я знаю, знаю, це моя помада!»
Отакої. Звичайно, будь-якого казкаря можна вивести на чисту воду. Але — чи варто? Іноді так солодко полинути в казковий світ і слухати, слухати… Чи не так?
КОМУ ПОТРІБНА НАША ВРОДА?
Для кого ми, жінки, робимо все можливе й неможливе, аби виглядати привабливо? Задля кого витрачаємо шалені гроші на шмаття, яке встигає вийти з моди швидше, ніж ти його донесеш додому? Заради якого щастя мучимо ноги підборами-шпильками, заробляючи при цьому варикоз, і пурхаємо взимку в капронових колготках, наражаючись на ревматизм? Натираємо синці металевими кісточками бюстгальтеру, викликаємо алергію епіляторами, пітніємо під перуками? А ще — годинами просиджуємо у косметичних салонах, воюючи із зморшками, прищиками та бородавками: без усілякого наркозу дозволяємо вискубувати собі брови: натхненно боремося з хворобою століття під страшною назвою «целюліт»? Думки про кого спонукають нас проводити на власній голові нещадні хімічні досліди, користуючись аміаком, фенолом і перекисом водню (з метою надати волоссю природного блиску), із варварським заняттям убивати нігті ацетоном, мазати на власні губи гидоту, виготовлену на основі тюленевого (якби ж то тільки) жиру (не скажу чого саме, бо, чесне слово, — соромно перед тим тюленем за власну невибагливість).
