Колекція пристрастей, або пригоди молодої українки - Сняданко Наталка В. (читать книги онлайн бесплатно без сокращение бесплатно TXT) 📗
Моя співпраця з фірмою «Граф – сервіс» розвивалася досить успішно. Міхаель Граф почав мити вікна три роки тому. До того він працював продавцем в магазині меблів. Робота була спокійною і цілком влаштовувала Міхаеля, але ж не його дружину. Дружині видавалося, що дві з половиною тисячі марок на місяць, – занадто мізерна сума для того, аби пристойно жити. Тим більше вдвох: дітей у них не було, сама ж дружина не працювала. Аби покращити стан сімейного бюджету, Міхаель розрахувався з магазину меблів, взяв у банку позику, і відкрив фірму «Граф-сервіс».
Німеччина – країна високих податків, особливо для людей, що займаються самостійним бізнесом. Тому перших два роки Міхаелеві довелося працювати втричі більше, ніж раніше за суму врезультаті значно меншу. Дружині це сподобалося ще менше, і, витримавши півтора року нічних прибирань чоловіка, прибирань по вихідних, круглодобового миття вікон в період масових відпусток, роботи зі шкідливими хімікатами, сильної втоми і високих податків, вона пішла від Міхаеля.
Третій рік виявився більш вдалим. Кілька великих фірм замовили «Граф-сервіс» для постійної роботи, у Міхаеля з`явилися співробітники, точніше співробітниці (він принципово не брав на роботу чоловіків, вважаючи їх не здатними до такої делікатної справи) заробляти він почав більше, працювати менше.
Коли ми познайомилися з Міхаелем, він вже був закоханий в Еллу, дівчину, що народилася в Казахстані і три роки тому переїхала до Фрайбурга разом з батьками. Елла працювала офіціанткою в російському ресторані, і вже понад три роки збиралася піти нарешті на курси німецької. «В неї зовсім не залишається на це часу», – пояснював мені Міхаель: «Вона працює три дні на тиждень по п`ять годин. А для дівчини з такою фігурою це багато. Розумієш, вона дуже худа, майже нічого не їсть. Тому швидко втомлюється.»
В Елли був наречений, котрий на момент нашого з Міхаелем знайомства саме перебував у в“язниці за грошові махінації. Наречений теж народився в Казахстані, теж переїхав до Фрайбурга разом з батьками, і намагався досягнути високого рівня добробуту для своєї нареченої в інакший спосіб, ніж Міхаель.
Міхаель закохався в Еллу з першого погляду. Він чекав в ресторані, де вона працювала, поки закінчиться її зміна, і відвозив її додому на своєму чорному мерседесі, щоранку відправляв їй букет свіжих квітів, запрошував провести з ним вихідні в Тоскані, писав закохані листи, навіть попросив мене навчити його кількох російських слів.
Листи
В листах я намагалася дивитися на речі з позитивного боку. Це не завжди відповідало моєму справжньому ставленню до дійсності, зате давало певні переваги. Як для батьків, котрим так легше змиритися з відсутністю дочки, так і для всіх решта. Я вважаю, що краще нехай їй заздрять, ніж співчувають.
«Мені дуже пощастило з квартирою, – писала я. – Я зовсім нічого не повинна за неї платити, а обсяг роботи, яку я повинна виконувати, визначаю я сама. Залежно від бажання і вільного часу. Крім того, Енцо дуже добре готує, ще ніколи в житті не їла стільки макаронів.»
Так воно в принципі і було, якщо абстрагуватися від факту, що невідкладної роботи в квартирі вистачило б на трьох, тому скільки б я не прибирала, прала чи прасувала, сумління в мене залишалося нечистим, бо щойно з“являлася вдома Рафаелла, як все поверталося до попереднього стану, так, що помітити мої зусилля було при всьому бажанні неможливо. Крім того, я ненавиділа макарони.
«Герр Вайс, – дуже милий чоловік. Вчора він заплатив мені вдвічі більше, ніж завжди, бо завтра їде у відпустку.»
Теж все вірно. Щоправда, цього все одно не вистачило на місяць. Саме стільки тривала відпустка, хоча домовилися ми лише про тиждень.
Мою кімнату спільними зусиллями було незабаром так-сяк обладнано.
– Розумієш, – розповів Енцо. – Якби ти приїхати раніше, кілька рік раніше. Я би для ти все вмеблювати, так що ой-ой-ой, я бути раніше власник найдорожчий в місто антикварний крамниця. Там бути все. А це вже самий залишок. От раніше… Ех, якби я не грати в карти… Я ще й досі програвати солідний сума, хоча вже кілька місяць, як безробітний. А тоді, розумієш, все програти. За одну вечір. Так ніколи і не відігратися. І дружина від мене піти. В найважчий хвилина, курва. Але то все дурниці. На світі стільки жінка, що коли захотіти… Розумієш, тут все залежати тільки від чоловік. Жінка добре з кожний чоловік, якщо у нього достатня досвід, щоб вгадувати бажання жінка. Жінка – це кішка, хто приголубити, до того і потягнутися. Я ні про що не шкодую. Треба ловити мить і насолоджуватися нею, поки молодий. А я ще знаєш який молодий. Я ще ого-го. З ким хочеш позмагатися.
Насправді він виглядав значно старшим за свої 35. Глибокі зморшки під очима, вже доволі кругленьке черевце, котре він старанно намагався приховати, особливий погляд, котрий буває лише в дуже самотніх людей і, як правило, поєднується з регулярним вживанням алкоголю. Намагання зловити мить, очевидно, не пішли йому на користь. Чесно кажучи, важко було повірити, що меблі, котрі зараз заповнювали виділену мені кімнату, колись продавалися в одній з найдорожчих антикварних крамниць міста. Замість ліжка тут стояла канапа, настільки вузька, коротка і загрозливо м“яка, що навіть всидіти на ній було доволі важко. Не говорячи вже про спання. За два тижні в мене з“явилася звичка з періодичністю в кілька хвилин напружувати м“язи хребта і масувати шию, через три тижні вдавалося заснути не лише під час лекцій, а і в моменти найжвавіших семінарських дискусій. Потім якось звиклося, хоча сконцентруватися вдавалося дедалі рідше.
Про лірику, платонічні стосунки і жіночу підлість
Відтоді, як Енцо знову спав у власному двоспальному ліжку, в нас часто залишалися ночувати товаришки Рафаелли, деякі з котрих насправді були товаришками Енцо, а з Рафаеллою спілкувалися тільки тоді, коли Енцо не було вдома. Всі ці дівчатка були одного, статеводозріваючого віку, тому розрізняти, хто з них, чия товаришка, я так і не навчилася. Відверто кажучи, особливо і не намагалася. Єдине, що мене діставало, це плями від кетчупу, котрі ці лоліти залишали після себе всюди, навіть на екрані телевізора, і використані жіночі підкладки, котрі вони не відклеювали від брудної білизни, залишаючи свої майтки мені для прання. Я попросила Енцо з“ясувати якимось чином це делікатне питання, але у відповідь почула, як завжди:
– Не сприймати речі і.т.д.
Я вирішила не сприймати, і пришпилила на дверях ванни записку: «Особливе прохання до гостей: власноручно прати свою білизну.» Спочатку ніхто з гостей на це не відреагував. Тоді я просто почала викидати в смітник всю білизну, котра на мою думку не належала ні Рафаеллі, ні Енцо, ні мені, для офіційності дописавши в текст оголошення: «За забуті під час купання речі ніхто відповідальності не несе.» З часом це подіяло, і більше ніщо, крім кетчупу, мене не дратувало.
Щодня, по обіді Рафаелла поверталася зі школи і разом з нею приходило ще як мінімум троє Лаур, Катрін, Барбар. Чекаючи, поки Енцо повернеться з роботи (йому нарешті пощастило влаштуватися робітником на будові), дівчата замовляли по телефону піццу і влаштовувалися перед телевізором. Ввечері Енцо готував для всієї компанії спагетті і теж долучався до телерозваги. Часом приходили друзі Енцо, і тоді дівчата переміщалися до маленького телевізора в кімнаті Рафаелли, а у вітальні гралося в покер. Пізно вночі друзі розходилися, а дівчата розподілялися по спальнях, – двоє до Рафаелли, одна – до Енцо. Або навпаки.
Колись я з цікавості запитала Енцо, чи знайомий він з батьками своїх коханок. Розуміючи, що питання безглузде, приготувалася почути, що занадто серйозно ставлюся і. т.д. Але з подивом вислухала цілу тираду (передаю в скороченому вигляді):
– Ти так досі і не розуміти, з ким мати справа. Я тобі сто рази пояснювати, що ненавидіти насильство, що моя дочка, – найдорожче, що у мене є, що я – порядний чоловік і, закохатися тільки платонічно, аж поки жінка сама до мене не прийти і не сказати: «Візьми мене.» І взагалі, закохатися по-справжньому можна лише одна раз, і вона в мене вже позаду. Що я мати спільного з цими діти? Як ти тільки могти таке про мене подумати? Вони всі ще цнотливий. Хотіти – перевірити. Як тобі тільки не соромно? Не можна ж думати, що як тільки чоловік і жінка спати на один ліжко, то вони обов`язково спати і один з одне? Я просто хочу завоювати їхній відвертість, розумієш? Щоб вона звикати до присутність
