Апостол черні - Кобылянская Ольга Юлиановна (мир бесплатных книг .TXT) 📗
Над романом «Апостол черні» О. Кобилянська працювала тривало — понад 20 років: орієнтовно від часу Першої світової війни — аж до виходу твору окремим виданням у 1936 р.
Перша згадка про цей твір міститься у чернівецькому часописі «Промінь» (1922, № 2). Зокрема, редактор журналу Іван Пігуляк в укладеному ним «Хронологічному покажчику писань Ольги Кобилянської (1894—1922)» у розділі «До печатания готові» назвав такі твори: «1. Василка: новела. — 2. Сниться: нарис. — 3. Лист засудженого вояка: нарис. — 4. Юліян Цезаревич: довша повість» («Промінь», 1922, № 2). Звідси бачимо, що первісна назва «Апостола черні» була «Юліян Цезаревич». У 1927 p., коли О. Кобилянська відзначала 40-річчя своєї письменницької діяльності, у посланні Микити Шаповала, надісланому з Праги 24 листопада 1927 p., було згадано про цей роман: «Цілую руку, що написала Царівну і пише… царевича» (зі ст.: Дорогий Друже, Ольго Юліановно // Ольга Кобилянська: Альманах у пам’ятку її сороклітньої письменницької діяльности (1887—1927) / Зладив др. Лев Когут. — Чернівці, 1928. — С. 252).
Тут М. Шаповал обіграв заголовки «Царівни» і «Юліяна Цезаревича».
Вже по смерті М. Шаповала, у листі його вдови Ольги Шаповал від 29 грудня 1932 р. О. Кобилянська наголосила: «Я ніколи не віджалую, що Микита Юх[имович] не міг цю працю до кінця пізнати. Він написав „Ляхам…“, а я „Апос[тола] черні“, але в обох ціль чи не та сама».
О. Кобилянська старанно і ретельно правила текст твору, як читаємо з її відкритого листа до редакції львівського часопису «Нова хата»: «Я тепер так перенята (і занята) викінчуванням моєї послідної довшої повісти, що тяжко мені написати й лист додому. Ця моя повість мусить ще с[ього] р[оку] друкуватися; а то ще й корегувати треба конче самій, і до друку переписувати самій, а часу вже дуже небагато» (зі ст.: Ольга Кобилянська до редакції «Нової хати» // Нова хата. — 1926. — № 7—8. — С. 4).
Сама авторка у листі до редакції львівського журналу «Світ» засвідчувала: «Я ще не упоралася із своєю повістю „Апостол черні“, котру, не з моєї вини, не могла скорше викінчити. Вона, правда, вже готова, написана, але я її ще перед друкованням корегую, як це звичайно буває, й переписую» («Світ», 1927, № 9).
Оригінал твору зберігається у відділі рукописних фондів і текстології Інституту літератури ім. Т. Шевченка Національної академії наук України (заввідділу — Г. М. Бурлака). Найповніший з наявних — чорновий рукопис «Апостола черні» О. Кобилянської має авторську дату — 1926 р. (ф. 14, од. зб. 458, 974 арк.).
Також у цьому архіві є неповний машинопис (без дати) закінчення другої частини (ф. 14, од. зб. 1, 165 арк.); авторизована копія останніх частин (без дати) (ф. 14, од. зб. 2, 447 арк.); нотатки до роману німецькою мовою (1915—1916). Внизу під чорновим автографом рукою письменниці зазначено:
«Повість „Апостол черні“ скінчена в Кімполунзі на Буковині 12 марта 1926 — а вирізьблена через довгі перепони не з моєї вини аж 25 жовтня в Чернівцях 1929
Ольга Кобилянська»
Роман «Апостол черні» містить присвяту: «Галі з Лопатинських Бурачинській присвячує авторка». О. Кобилянська приятелювала з Галиною Бурачинською, дружиною лісничого з околиць селища Берегомет на Буковині; вони листувались і відвідували одна одну. Зі спогадів Степанії Садовської: «Письменниця приятелювала з дружиною лісничого з околиць Берегомета на Буковині — Бурачинською. За час мого перебування в Чернівцях вона їздила до неї кілька разів у гості. Ольга Юліанівна була винятково гостинною людиною» (з кн.: Ольга Кобилянська в критиці та спогадах / Вст. ст. Ф. П. Погребенника. — К.: Держлітвидав України, 1963. — С. 376, 377). У 1926 p., проживаючи в Румунії, Галина Бурачинська допомагала О. Кобилянській в її намірах щодо екранізації повісті «В неділю рано зілля копала…»: «Рукопис не знаходиться тепер в моїх руках, але в руках одної з моїх приятельок, пані Галі з Лопатинських Бурачинської в Румунії (Piatra Neamc) [Пятра Нямц — рум.]. Ся праця надається дуже до фільму, раз зі вигляду на гарні околиці, друге, і сам зміст відповідає д[уже] до того» (з листа О. Кобилянської до О. Гаморак-Левицької від 19 вересня 1926 р. з кн.: Ольга Кобилянська. Слова зворушеного серця: Щоденники. Автобіографії. Листи. Статті та спогади / Упоряд., вст. ст. Ф. Погребенника. — К.: Дніпро, 1982. — С. 289). На жаль, здійснити екранізацію на німецькій кіностудії «Уфафільм — універсум» не вдалося.
У редагуванні тексту «Апостола черні» О. Кобилянська розраховувала на допомогу М. Шаповала: «Коли я свою працю „Апостол черні“ викінчу, а ви будете ще в Празі, я вишлю її до вас, щоб Ваша рука справила мені мову і погладила або потермосила її вперше» (лист О. Кобилянської до М. Шаповала від 31 травня 1922 p.).
Але найбільшу роль у редагуванні «Апостола черні» відіграв Василь Сімович (1880—1944) — український філолог, якому О. Кобилянська не раз доручала редагувати свої твори («Земля», «Василка», «Вовчиха» та ін.). Сам B. Сімович у спогаді «Моє перше знайомство з творами О. Кобилянської» (липень, 1928) зазначив: «З кожним новим твором, що виходив з-під її пера, вона зазнайомлювала мене, а „Земля“ — то таки росла на моїх очах. Я й перший прочитав її в рукописі, і я зробив її першу редакцію […] З инчих творів я ще редагував „Василку“, „Вовчиху“ та перекладував для „Загальної Бібліотеки“ „Природу“, „Битву“. Крім того є в мене зредагований „Valse melancholique“» (з кн.: Ольга Кобилянська. Альманах у пам’ятку її сороклітньої письменницької діяльности (1887—1927) / Зладив д-р Лев Когут. — Чернівці, 1928. — С. 262—263).
Як писав Ф. Погребенник у примітках до видання О. Кобилянської у серії «БУЛ», «В. Сімович підготував до друку кілька окремих видань, що з’явилися 1923 р. в „Українській накладні“ у Лейпцігу, відредагував роман „Апостол черні“» (з кн.: Кобилянська О. Ю. Повісті. Оповідання. Новели / Вст. ст., упоряд. і прим. Ф. П. Погребенника. — К.: Наук, думка, 1988. — C. 620). «Велику допомогу щодо здійснення задуманого О. Кобилянською видання „Апостола черні“ в Галичині надав В. Сімович, відредагувавши і дещо скоротивши роман» (з кн.: Починок Л. І. Ольга Кобилянська: знайома постать у новому ракурсі. — Кам’янець-Подільський, 2005. — 192 с.).
Сам В. Сімович у мемуарах «Будні і герої Ольги Кобилянської» (1942) написав: «Ті, що провідували її в останніх двох роках, ріжні звістки подавали про стан її і духовий, і фізичний. Часто ці відомості були дуже й дуже суперечні. Та одне було в них згідне: Ольга Кобилянська була ввесь час якась маєстатично спокійна. І тільки розбалакавшись, підносила жаль, що львівські видавці „попсували“ її „Апостола черні“. Чи так воно виявиться колись пізніше, як науковий дослідник візьме в руки рукопис письменниці (якщо взагалі він зберігся) та порівняє з надрукованим примірником» (з кн.: Сімович В. Праці: В 2 т. — Т. 2: Літературознавство. Культура. — Чернівці: Книги — XXI, 2005. — С. 226).
Вперше (але не повністю) роман «Апостол черні» було опубліковано у «місячнику письменства, мистецтва, науки і громадського життя» «Нова Україна», який виходив у Празі протягом 1922—1928 pp. У різний час його редагували В. Винниченко, М. Шаповал, М. Галаган, Н. Григоріїв, С. Довгаль, М. Мандрика.
Спочатку виходив як «безпартійний двотижневик» (1922). З 1923 р. часопис «поширюється обсягом і змістом» за рахунок публікації літературно-мистецьких творів. «Нова Україна» активно друкувала на своїх сторінках твори О. Кобилянської, як малого епічного жанру, так і великого. Зокрема, новели «Василка» («Нова Україна», 1923, березень, с. 68—89); «Зійшов з розуму» («Нова Україна», 1928, ч. 1—3 (січень-березень), с. 35—39); «Вовчиха» («Нова Україна», 1923, вересень, с. 19—27; жовтень, с. 1—20; падолист, с. 36—45; грудень, с. 55—70).
За великим сприянням засновника і постійного редактора журналу Микити Шаповала, «Нова Україна» надала свої сторінки першодрукові роману «Апостол черні» О. Кобилянської. Було десять подач (продовжень) цього матеріалу. За 1926 p.: ч. 7 (жовтень), с. 25—41; ч. 8 (падолист), с. 30—46; ч. 9 (грудень), с. 26—42. За 1927 p.: ч. 1—2 (січень-лютий), с. 26—42; ч. 3—5 (березень-травень), с. 26—42; ч. 6—7 (червень-липень), с. 10—26; ч. 8—9 (серпень-вересень), с. 15—32; ч. 10—11 (жовтень-падолист), с. 47—65; ч. 12 (грудень), с. 43—56. За 1928 p.: ч. 4—6 (цвітень-червень), с. 43—59. Всього — 10 чисел журналу, 160 с.