Камінний господар - Украинка Леся (читать книги бесплатно полностью без регистрации .txt) 📗
То де ж є в свiтi тая справжня воля?..
Невже вона в такiм життi, як ваше?
Адже мiж людьми ви, мов дикий звiр межи мисливцями на полюваннi, - лиш маска вас боронить.
Д о н Ж у а н
Полювання взаємне межи нами. Що ж до маски - се тiльки хитрощi мисливськi. Зараз
її не буде.
(Скидає маску i сiдає коло Анни).
Вiрте, донно Анно: той тiльки вiльний вiд громадських пут, кого громада кине геть вiд себе, а я її до того сам примусив.
Ви бачили такого, хто, йдучи за щирим голосом свойого серця, нiколи б не питав: "Що скажуть люди?"
Дивiться, - я такий. I тим сей свiт не був менi темницею нiколи.
Легенькою фелюкою злiтав я простор морей, як перелiтна птиця, пiзнав красу далеких берегiв i краю ще не знаного принаду.
При свiтлi волi всi краї хорошi, всi води гiднi вiдбивати небо, усi гаї подiбнi до едему!
А н н а
(стиха)
Так… се життя!
Пауза.
Нагорi знов музика й танцi.
Д о н Ж у а н
Як дивно! знов музика.
А н н а
Що ж дивного?
Д о н Ж у а н
Чому, коли вмирає старе i горем бите, всi ридають?
А тут - ховають волю молоду, i всi танцюють…
А н н а
Але й ви,сеньйоре, теж танцювали.
Д о н Ж у а н
0, якби ви знали, що думав я тодi!
А н н а
А що?
Д о н Ж у а н
Я думав:
"Коли б, не випускаючи з обiймiв,
її помчати просто на коня та й до Кадiкса!"
А н н а
(встає)
Чи не забагато ви дозволяєте собi, сеньйоре?
Д о н Ж у а н
Ох, донно Анно, та невже потрiбнi i вам отi мiзернi огорожi, що нiбито обороняти мають жiночу гiднiсть? Я ж бо силомiць не посягну на вашу честь, не бiйтесь.
Жiнкам не тим страшний я.
А н н а
(знов сiдає)
Дон Жуане, я не боюся вас.
Д о н Ж у а н
Я вперве чую такi слова з жiночих уст! Чи, може, ви тим собi додаєте одваги?
А н н а
Одвага ще не зрадила мене в життi нi разу.
Д о н Ж у а н
Ви й тепер в нiй певнi?
А н н а
Чому ж би нi?
Д о н Ж у а н
Скажiть менi по правдi, чи ви зазнали волi хоч на мить?
А н н а
У снi.
Д о н Ж у а н
I в мрiї?
А н н а
Так, i в мрiї теж.
Дон Ж у а н
То що ж вам не дає ту горду мрiю життям зробити? Тiльки за порiг переступiть - i цiлий свiт широкий одкриється для вас! Я вам готовий i в щастi i в нещастi помагати, хоч би вiд мене серце ви замкнули.
Для мене найдорожче - врятувати вам гордий, вiльний дух! О донно Анно, я вас шукав так довго!
А н н а
Ви шукали?
Та ви ж мене зовсiм не знали досi! .Д о н Ж у а н
Не знав я тiльки вашого iмення, не знав обличчя, але я шукав у кожному жiночому обличчi хоч вiдблиска того ясного сяйва, що променiє в ваших гордих очах.
Коли ми двоє рiзно розiйдемось, то в божiм творивi немає глузду!
А н н а
Стривайте. Не тьмарiть менi думок речами запальними. Не бракує менi одваги йти в широкий свiт.
Д о н Ж у а н
(встає i простягає їй руку)
Ходiм!
А н н а
Ще нi. Одваги тут не досить.
Д о н Ж у а н
Та що ж вас не пускає?.Сiї перли?
Чи та обручка, може?
А н н а
Се? Найменше!
(Здiймає перловий убiр з голови i кладе на ослонi, а обручку, знявши, держить на простягненiй долонi).
Ось покладiть сюди i ваш перстеник.
Д о н Ж у а н
Навiщо вiн вам?
А н н а
Не бiйтесь, не надiну.
В Гвадалквiвiр я хочу їх закинуть, як будемо переїздити мiст.
Д о н Ж у а н
Нi, сього персня я не можу дати.
Просiть, що хочете…
А н н а
Просити вас я не збиралась нi про що. Я хтiла лиш перевiрити, чи справдi є на свiтi хоч одна людина вiльна, чи то все тiльки "маврiтанський стиль", i ви самi за ту хвалену волю не вiддасте й тоненької каблучки.
Д о н Ж у а н
А все життя вiддам!
Ан н а
(знов простягає руку)
Обручку!
Д о н Ж у а н
Анно!
Обручка та не є любовi знак.
А н н а
А що ж? кiльце з кайданiв? Дон Жуане,
I вам не сором в тому признаватись?
Д о н Ж у а н
Я слово честi дав її носити.
А н н а
Ах, слово честi?
(Встає).
Дякую, сеньйоре, що ви менi те слово нагадали.
(Надiває знову убiр i свою обручку i хоче вiдiйти).
Д о н Ж у а н
(падає на колiна)
Я вас благаю, донно Анно!
А н н а
(з гнiвним рухом)
Годi!
Доволi вже комедiї! Вставайте!
(Обертається i бачить командора, що наближається вiд дому до альтанки).
Прошу вас, дон Гонзаго, проведiть мене нагору знову.
К о м а н д о р
Донно Анно, скажiть менi того сеньйора ймення.
А н н а
Той лицар - наречений Долорiти.
Iнакше вiн не смiє називатись.
Д о н Ж у а н
У мене єсть iмення - дон Жуан.
Се ймення всiй Iспанiї вiдоме!
К о м а н д о р
Ви той банiт, кого король позбавив i честi, й привiлеїв? Як ви смiли в сей чесний дiм з'явитись?
Д о н Ж у а н
Привiлеї король дає, король i взяти може.
А честь моя, так само, як i шпага, менi належать - їх нiхто не зломить!
Чи хочете попробувати, може?
(Вихоплює шпагу i стає в позицiю до поєдинку).
К о м а н д о р
(закладає руки навхрест)
З банiтами ставать до поєдинку не личить командоровi.
(До Анни).
Ходiм.
(Бере Анну пiд руку i рушає, обернувшись плечима до дон Жуана).
Дон Жуан кидається за командором услiд i хоче проткнути його шпагою. З тiнi виринає "Чорне домiно" i хапає дон Жуана за руку обома руками.
"Ч о р н е д о м i н о"
(незмiненим голосом, так що можна пiзнати голос Долорес)
Немає честi нападати ззаду!
Анна оглядається. Дон Жуан i Долорес вибiгають за браму.
К о м а н д о р
Не оглядайтесь.
А н н а
Вже нема нiкого.
К о м а н д о р
(випускає Аннину руку i змiняє спокiйний тон на грiзний)
Вiн як сюди дiстався, донно Анно?
А н н а
Кажу ж вам, як Долорес наречений.
К о м а н д о р
Чого ж було стояти на колiнах?
А н н а
Кому?
К о м а н до р
Та вже ж йому тут перед вами!
А н н а
Не навпаки? Ну, то про що ж розмова?
К о м а н д о р
I ви могли дозволити…
А н н а
Мiй боже!
Хто ж дозволу на сiї речi просить?
Се, може, та кастiльська етикета наказує звертатися до дами:
"Дозвольте, панi, стати на колiна".
У нас за сеє кожна осмiяла б.
К о м а н д о р
Як ви привикли все збувати смiхом!
А н н а
Та змилуйтесь! якби я кожен раз, вiдкоша даючи, лила ще сльози, то в мене б очi вилиняли досi!
Невже б вам справдi так сього хотiлось?
Вам дивно се, що я за ним услiд не простягаю рук, не плачу гiрко, не сповiдаюся тут перед вами в злочинному коханнi, що мов буря налинуло на серце безборонне?
Була б я мов Iзольда в тiм романi, та шкода, я до того не в настрою, - якраз охоту маю.до фанданга!
О! чую, саме грають… lа-lа-lа!..
Ходiм, дон Гонзаго! я полину, як бiла хвиля, у хибкий танець, а ви спокiйно станете, мов камiнь.
Бо знає камiнь, що танок свавiльний скiнчить навiки хвиля - коло нього.
Командор веде Анну попiд руку нагору, де танцюють.
III
Печера на березi моря в околицi Кадiкса. Дон Жуан сидить на каменi i точить свою шпагу. Сганарель стоїть коло нього.
С г а н а р е л ь
Навiщо ви все точите ту шпагу?
Д о н Ж у а н
Так, звичка.
С г а н а р е л ь
Ви ж тепер на поєдинки вже не виходите.
Д о н Ж у а н
Не маю з ким.
С г а н а р е л ь
Хiба людей не стало?
Д о н Ж у а н
Всi тi люди не вартi сеї шпаги.
С г а н а р е л ь
Може, й шпага когось не варта?
Д о н Ж у а н
