Твори - Хвильовий Микола Григорович (книги без регистрации полные версии txt) 📗

⁵ «Світлана» — балада російського поета В. А. Жуковського (1783—1852), написана в 1808—1812рр.

⁰ Люксембург Роза (1871 —1919) — діячка німецького, польського й міжнародного робітничого руху.

' Голгофа — пагорб поблизу Єрусалима, де, за євангельським переказом, було розп’ято Христа. '

^й Помкомгол — Комітет допомоги голодаючим.

⁹ Колізей — пам’ятка давньоримської архітектури (75—80 рр.), призначався для боїв гладіаторів та інших видовищ.

¹⁰ «Собака садовника» — одна з численних аматорських російських п’єс початку XX ст.

^II Миклухо-Маклай Микола Миколайович (1846—1888) — російський вчений, мандрівник і громадський діяч.

¹² Д а ф н і с і Хлоя — персонажі роману давньогрецького письменника Лонга (бл. II—III ст.).

•^{1 і} «А т е і о» Б о к к а ч ч о — пастораль у віршах і прозі «Амето, або Комедія про флорентійських німф» (1341—1342) італійського письменника-гуманіста Джованні Боккаччо (1313—1375).

- ^и Хеопс (Хуфу) — єгипетський фараон IV династії (27 ст. до н. е.). Гробниця — Велика піраміда Хеопса — визначний пам’ятник світової архітектури, "одне з семи чудес світу. Тут вжито для іронічної гри слів.

С авойя — історична область на південному сході Франції.

^|ь Савояри — жителі Савойї. Портрети жебраків-савоярів — один з наскрізних мотивів класичного живопису.

^іґ Сіденгем (Сіденхем) Томає (1624—1689) —англійський лікар, один з фундаторів клінічної медицини, активно впроваджував і вдосконалював систему практичної медицини.

^Іа Жіронда — департамент на заході Франції.

¹⁹ Гаронна — ріка у Франції, впадає в Біскайську затоку.

²⁰ Карузо Енріко (1873—1921) —італійський співак (тенор), виступав в оперних театрах Італії, Нью-Йорка, Парижа, Петербурга.

²¹ «Анна К а р е н і н а» — роман Л. М. Толстого (1828—1910), написаний у 1873—1877 рр.

²² П етровський Григорій Іванович (1878—1958) —радянський державний і партійний діяч, учасник робітничого революційного руху, більшовицький депутат IV Державної думи. У 1919—1938 рр. голова ВУЦВК.

^2І «А р т е м і в ц і» — студенти Комуністичного університету ім. Артема, який існував у Харкові в першій половині 20-х років для підвищення загальноосвітніх і політичних знань комсомольського ,та партійного активу.

²¹ Фальстаф — персонаж історичної хроніки «Генріх IV» (1597— 1598) В. Шекспіра (1564—1616), п’яниця і хвастун.

^2о Сведенборг Емануель (1688—1772) —шведський філософ-ідеа-ліст, письменник, теософ-містик. Автор відомої теософської системи про поведінку духів. Мав значний вплив на теорії романтиків, його ідеї позначилися на творчості В. Блейка, С. Т. Колріджа, Р. У. Емерсона, Ю. А. Стріндберга.

Вченням Сведенборга захоплювались російські релігійні філософи початку XX ст.

²⁶ Імажинізм—літературна течія в Росії 1920-х років (С. Єсенін, Р. Івнев, А. Марієнгоф, В. Шершеневич та інші). Декларували самоцінність не пов’язаного з конкретною реальністю слова-образу, необхідність зв’язку поезії зі стихією народної творчості. Засвоюючи поетику раннього футуризму, заперечували його політичні орієнтації в пожовтневий період.

Сабурова дача — тодішня побутова назва лікарні для психічно-хворих у Харкові.

АРАБЕСКИ

Вперше надруковано у вид.: Хвильовий Микола. Твори: У 3-х т.— Харків: ДВУ, 1927.— Т. 1. Подається за вид.: Хвильовий Микола. Твори: У 3-х т.— Харків, 1929.— Т. 1.—С. 308—339.

¹ Сервантес де Сааведра Мігель (1547 —1616) —іспанський письменник, автор роману «Дон Кіхот» (1605—1615). Брав участь у морській битві біля Лепанто, міста на березі Корінфської затоки в Греції. 1575 р. був захоплений у полон піратами і проданий у рабство, в 1580 р. викуплений місіонерами.

² С і є р р а Мартінес (1881 —1947) — іспанський поет, драматург, режисер модерного театру. Мав велику популярність у багатьох країнах після постановки п’єси «Пісня про колиску» (1911).

³ Карлейль Томас (1795—1881) —англійський письменник, публіцист, історик, автор відомих праць «Історія Французької революції» (1837), «Герої, культ героїв і героїчне в історії» (1841).

⁴Діккенс Чарлз (1812—1870) —англійський письменник, автор авантюрно-пригодницьких, соціально-проблемних романів. Роман «Посмертні записки Піквіккського клубу» (1837) — сентиментально-гумористична розповідь про тогочасну Англію.

⁵ Тобілевичо-старицьких бур’яні в.— Мається на увазі народницький реалізм драматургії Івана Карповича Тобілевича (Карпенка-Карого; 1845—1907) та Михайла Петровича Старицького (1840—1904).

⁶ «Гайдамаки» (1839—1841), «Катерина» (1838) —поеми Т. Г. Шевченка.

⁷ «Тіні забутих предків» — повість М. М. Коцюбинського, написана в 1911 р.

^й Винниченко Володимир Кирилович (1880—1951) — український письменник, політичний і державний діяч. У 1917 — 1918 рр.— голова Генерального Секретаріату, першого уряду УНР. З 1919 р. в еміграції. Помер у Франції. Панна Мара — героїня однойменної п’єси Винниченка (1918).

^д Шеллі Персі-Біші (1792—1822) —англійський поет-романтик, автор філософської, політичної, інтимної лірики.

¹⁰ Богданов Олександр Олександрович (справжнє прізвище Мали-новський; 1873—1928) —російський філософ, письменник, економіст, політичний діяч, один з теоретиків богобудівництва.

¹¹ С т е р н Лоренс (1713— 1768) — англійський письменник, автор знаменитого роману «Життя і думки Трістрама Шенді, джентльмена» <1760—1767).

¹² Свіфт Джонатан (1667—1745) —англійський письмен ник-сатирик, автор роману «Мандри Гуллівера» (1726) — гострої сатири на тодішній англійський державний лад, пануючу буржуазну мораль.

¹³ Ш е х е р е з а д а — героїня-оповідачка знаменитих арабських казок «Тйеяча і одна ніч».

¹¹ Квакери (з англ. ^иаке^5 — буквально тремтячі, самоназва «Товариство друзів») — члени християнської протестантської секти, заснованоїв 1650 р. у Англії. Заперечують зовнішні форми релігійності, сповідують пацифізм.

Нині організації квакерів існують у США, Англії, Східній Африці. 1937 р. створена міжнародна організація квакерів — Всесвітній консультативний комітет друзів.

¹° Мекка — місто в Саудівській Аравії, священне місто мусульман.

¹⁰ Капабланка Хосе Рауль (1888—1942) — видатний шахіст, чемпіон світу.

¹ Реті Р. (1889—1929) —видатний шахіст.

Я (РОМАНТИКА)

Вперше надруковано в альманасі «Гарт» (Харків, 1924.— Ч. 1). 1924 р.. опубліковано у збірці «Осінь»; двічі у другому томі Творів (1928 і 1929 рр.), 1932 р.— у Вибраних творах (Т. 1). Подається за вид.: Хвильовий Микола. Твори: У 3-х т.— Харків, 1929.— Т. 2.— С. 5—33.

В останньому прижиттєвому виданні 1932 р. цією новелою відкривався том. В автокоментарі до неї Хвильовий писав: «Герой новели «Я» — не революціонер. Це, так би мовити, «революціонізований» індивідуаліст, себто один із тих дрібнобуржуазних інтелігентів, що не позбулися психологічного вантажу «молодої людини XIX сторіччя»,— людини, про яку зараз, з легкої руки М. Горького, багато пишуть у нашій пресі й яка, на жаль (та й на радість), і досі живе серед нас: жалкувати треба, що живе, радіти — що вже в невеликій кількості.

Новелою «Я» автор рішуче повстає проти індивідуалізму. Дегенерата введено не випадково! Навіть кращий із тих, що в них «розколюється «я», навіть він іде в супроводі «низенького лоба, розкуйовдженого волосся і приплюснутого носа». Подвійність натури послідовно веде до виродження, до дегенерації.

Міг такий індивідуаліст активізуватися за часів громадянської війни? Принаймні в уяві — безперечно! В 20-х роках XX сторіччя на землі вже не існувало тихих закутків шатобріанівських Рене ⁵⁶.