Перстень Борджія - Нефф Владимир (читать книги онлайн .TXT) 📗
Дальша звістка: злочинець Абдулла повертався до Стамбула на судні невідомої назви й походження, яке розбилося, наскочивши на мілину біля острова Лемнос. Гарнізон пристані Мудрос упізнав злочинця Абдуллу серед потерпілих, що намагалися врятуватися вплав, і його вбили разом з іншими потерпілими пострілами з мушкетів.
Дальша звістка: злочинець Абдулла, переодягнений капітаном, командував грецькою галерою «Пірей», що прямувала до Стамбула. Члени екіпажу впізнали його, вбили, а труп кинули в море.
Дальша звістка: злочинець Абдулла прямував до Стамбула північним узбережжям Мармурового моря, переодягнений погоничем верблюдів, але його впізнав із засідки загін яничарів поблизу міста Мальгари, затримав і знешкодив.
Таких звісток про ідентифікацію та негайну ліквідацію злочинця Абдулли до сералю загалом надійшло тринадцять, так що Петр Кукань із Кукані, як того й бажав принц Мустафа, вмер тринадцять разів. Невідомо, чи й справді у рамках цих тринадцяти смертей він умер раз і назавжди, але недоумкуватий принц Мустафа, не тямлячись від ляку, втішав себе так:
— Це був би диявол, якби між цими тринадцятьма страченими Абдуллами не виявилося справжнього.
Єдине було певним: у Стамбулі Абдулла більше не з’явився.
Залишилось лише випустити з Чорної вежі папську делегацію графа N, що й виконали негайно, належним чином вибачившись. Через три тижні після цього граф N вручив Його святості листа, яким учорашній принц, а тепер султан Мустафа Перший знову нав’язував дипломатичні стосунки з Римом, супроводжуючи листа коштовними дарунками. Лист, писаний кращим латинським стилістом сералю, звучав так:
«Султан Турецької імперії Мустафа Перший Його святості всього християнства, якого є скромним і смиренним рабом. В ім’я великого християнського бога Пантарая, до якого виявляє симпатію всім серцем і душею своєю султан Мустафа Перший, амінь. Сповіщаю Вашу святість з усією пошаною, покорою й дитячою відданістю, що період заздрості й негідних учинків Туреччини, вина за який лежить на злочинцеві Абдуллі, закінчено, отож райдугу миру, взаємної поваги й любові між світом християнства, до якого прихильно ставиться й нижче підписаний, і світом мусульманства знову перекинуто. Нехай Ваша святість прийме до уваги, що символ миру й любові між християнами й мусульманами, перстень святого послідовника християнського бога Пантарая Чезаре–ефенді з роду Борджіа, який Ваша святість свого часу подарувала моєму негідному попередникові і який мій негідний попередник ганебно відкинув, було піднято і збережено побожним послідовником бога Пантарая графом N, а тепер повернуто мені; він знову прикрашає мою руку. У цьому, як кажуть на батьківщині Вашої святості, допомагай нам бог Пантарай».
Коли папа дочитав цього листа, він, за своїм звичаєм, склав руки на животі й щиро і довго сміявся. А досміявшись, сказав своїм сієнським діалектом:
— Отож з Туреччиною, як видно, все гаразд, і ми можемо взятися за справу.
Мабуть, отак, як ми собі уявляємо, і розпочалась передісторія Тридцятилітньої війни.
