Серед бурі - Гринченко Борис Дмитриевич (читать книги без сокращений .TXT) 📗
Здоров був, пане сотнику!
Сотник
Здорові А хто єси?
Пилипенко
Це сотник, пан Лясковський.
Сотник
Пан сотник! Бач!.. Гаразд, що завітав!
Ну, що ж у вас там коїться у місті?
Лясковський
Все добре в нас: полковник у тюрмі,
За його - я.
Сотник
Та як же се вчинилось?
Лясковський
От розкажу... А поки ти мене
До гетьмана мерщій веди, бо треба
Умовиться... Йдучи я розкажу,
Що сталося, і як ми подоліли.
Сотник
Оце гаразд! Так завтра Кальник наш?
Виходять Сотник, Лясковський та Пилипенко.
Грицько
Зрадливий пес!.. Продав своїх, Іюда!
Старий козак
Не лайся-бо! Він продається нам,-
То й ми такі?
Грицько
Та й ми не дуже ліпші.
Козак 1
Та годі вам сваритися! Починай хоч якої пісні, абощо,- все ліпше, ніж гризтися.
Козак із бандурою
Та якої ж його починати, коли ніякої не вільно: про Дорошенка не можна, про ляхів не можна... хіба про Морозенка?
(Співа, а за їм інші).
Ой Морозе та Морозенку,
ой ти славний козаче!
Ой за тобою, та Морозенку,
уся Україна плаче.
Не так тая й Україна,
а як теє горде військо…
Ой заплакала та Морозиха,
ідучи вранці на місто.
Не плач, не плач, та Морозихо,
об сиру землю не бийся;
Ой ходім з нами, з нами, козаками,
та меду-вина напийся!
- Чомусь мені, та миле браття,
та і мед-вино не п’ється:
Ох і десь же мій син Морозенко
та із турчином б’ється...
Пилипенко увіходить.
Пилипенко
Пан сотник вам звелів, щоб ви "или На всю цю ніч до шанців, аж до брами.
Козак 1
А що робить?
Пилипенко
Сказав, що прийде сам, То й скаже все.
Козак 2
Чи йти, то йти! (Устає, за їм інші).
Козак 3
Ходімо
Устають козаки й виходять.
Пилипенко
(сам.)
Два тижні тут... Вже пороху звели
До бісу й куль... вже всім осточортіло,
А не щастить!.. Про Дорошенка чутка,
Що йде сюди... то мусимо тікать
Або сюди, у місто се, ввійти.
Ото ж, коли не пощастило силі,
То хитрощам моїм хай пощастить.
Червінчиків гетьман не пошкодує…
Вже поживу в достатках я тоді!..
Багатий зять приймав мене до себе,
Дак утекла ж із Василем дочка!..
Доводиться тинятися ізнову,
Замість щоб жить в розкошах та в добрі…
Оксана боязько ввіходить, озираючись.
Пилипенко
Мов жінка щось... Чого се тут ти ходиш?
Оксана
Се, тату, ви?
Пилипенко
Оксана?! Ти відкіль?
Оксана
Із міста я... Прийшла, бо вас шукала.
Пилипенко
Чого ж прийшла? Яке тобі тут діло?
Оксана
Ой, таточку, чи чули ви? Василь...
Пилипенко
Я знаю це.
Оксана
Його скарати горлом…
Пилипенко
Я знаю й це... Як заробив, так має.
Оксана
Ой, батечку! Се ж через вас і сталось:
Він оддає своє життя за вас.
Пилипенко
Хай оддає - по-християнськи й буде.
Оксана
Не можна ж так! Змилосердіться ж ви!
Пилипенко
А що ж я тут? Хіба я що тут можу?
Оксана
Ви можете, аби схотіли ви.
Хоч суджено його скарати горлом,
Та рада ще дозволила мені,
Щоб привела до завтрього я свідка,-
Хай свідок той посвідчить, як було,
То Василя тоді не покарають.
Пилипенко
А хто ж за те відбуде гасло? Га?
Се видно вже: відбуде кару свідок.
Еч, зрадниця! І вигадала як,
Щоб підвести під смертну кару батька!
Оксана
Присуджено, що свідок - хто б не був -
Із города без кари має вийти…
Каратимуть мене за діло се…
Я, тату, вмру…
Пилипенко
Ти вмерти хочеш? Нащо ж?
Оксана
Щоб жив Василь, бо винна ж я...
Пилипенко
Та що ж
Тобі тоді, чи він живий, чи мертвий,
Коли сама ти вмреш? Не тямлю я…
Оксана
Чи попущу ж, щоб він умер за мене?
Та хоч би й він зробив усе,- й тоді
За його я радіючи умерла б,
Щоб тільки жив.
Пилипенко
Дурниці ти плетеш…
Я не піду. Про се й балакать годі!
Оксана
Ой, таточку, зласкавтеся ж бо ви!
Пилипенко
Зласкавиться? А ти до мене мала
Сю ласку? Га? Від мене ти втекла,
Покинула задля коханця батька!
Оксана
До шлюбу ви мене із Зороховським,
З старим, гидким хотіли силоміць
Тоді вести,- я ж Василя любила…
Я не могла: се ж зав'язати світ…
Пилипенко
Ти не могла, а я тепер не можу,
То й буде так,- нехай він умира!
На милого ти батька проміняла,
Тепер же знов розмінюйся назад:
Коханця ти свого віддай за батька.
Оксана
Ой, таточку, ой, не кажіте так!
Благаю вас... навколішках благаю…
(Стає навколішки й обнімає йому коліна).
Послухайтесь! Тяжкий-важкий сей гріх
З душі мені зніміте ви!... Зніміте!..
За мене хай не умирає той,
Кого люблю і хто не винен, тату!
Пилипенко
Сказав, що ні, то й годі вже про се!
Оксана
Ні, таточку, не може се так бути...
Він хоче відійти, вона не пускає.
Стривайте ж бо!.. Ні, не тікайте ви!..
Послухайтесь!.. Та зрозумійте ж, Боже!..
Се ж, тату, кров... вона впаде й на вас!..
Впаде - і там, перед престолом Божим,
Волатиме вона на нас обох...
Згадайте-бо - і ви ж бо, тату, винні!..
Ой, Боже мій!.. Де слів мені знайти
Таких палких, щоб серце ваше зимне
Зогрілося й озвалося добром?
Я йду на смерть... я скоро перед Богом
Стоятиму й благатиму за вас,
Щоб він простив усі гріхи вам, тату...
А є ж у вас вони,- згадайте ви! -
А я їх всі куплю своєю кров’ю.
Пилипенко
Облиш те все! Устань, кажу тобі!
Я не прошу тебе благать за мене.
Не хочу я, щоб і вмирала ти;
Хай він умре: ти молода ще, гожа,-
Тобі знайду такого чоловіка
Багатого і пишного, що будеш
В розкошах ти... та при тобі і я…
Оксана
(встає.) Ой, господи,- нема у його серця!..
Лясковський увіходить. Уздрівши його, Оксана швидко оступається і стає за хату, то він спершу її не бачить.
Лясковський
А ти ще тут? Ну, вмовились про все:
Уранці ми потратим Коваленка,
А потім ви, все військо, враз до брам,-
Вже я звелю, щоб вам їх одчинили...
Пилипенко
Ану стривай, бо ми тут не самі.
(Показує на Оксану.)
Лясковський
А хто ж то є?.. Ге, пані Василева!
А я ж звелів не випускать її!
Пилипенко
Мені ж чому ти не сказав про неї?
Лясковський
Не думав я, щоб тут вона була…
Що ж свідок? Га?
Пилипенко
Деінде хай шукає.
Лясковський
Коли вже так, то треба, щоб вона
Відсіль назад до міста не верталась,
Бо чула все і бачила,- тепер
Пошкодити вона нам може в справі.
Пилипенко
То замкнемо її.
(До Оксани.)
Іди сюди!
(Іде до неї, бере за руку й веде.)
Оксана
(пручаючись.)
Не хочу я!.. Пустіть мене!..
Пилипенко
Не бався!
(До Лясковського.)
Держи її, я поки відімкну.
Лясковський держить Оксану за руки, Пилипенко відмика. Оксана хоче випручати руки.
Лясковський
Та нуте-бо, ви не пручайтесь, пані!
Не зробимо лихого вам: ви тут
Посидите до завтрього, та й годі,
