Украина, чи навчають нас уроки истории? (СИ) - Зосимов Виктор Михайлович (версия книг TXT) 📗
Ю.Хмельницький, зневажений Заславським Конгресом, з небагатьма прихильниками до нього охочекомними Козаками, змушений був ут╕кати з Малорос╕╖ на С╕ч Запор╕зьку ╕ там переховуватись. Козаки Запор╕зьк╕ дуже невдоволен╕ були ╕з злучення з Рос╕╓ю.
Писар Виговський, як т╕льки випроводив Ю.Хмельницького на пота╓мний Конгресс Заславський, негайно вислав од себе г╕нця до Москви з пов╕домленням Царев╕ про зловмисн╕ нам╕ри Гетьманск╕, в╕йська ре╓стров╕ на його боц╕ ╕ йому в╕ддан╕.. Цар на те╓ пов╕домлення вирядив до Малорос╕╖ Боярина Хитрова. Обдарований в╕д Виговського, Хитров доручив йому ╕менем Царським Гетьманський титул ╕ оголосив ус╕м наявним урядникам та Козакам признавати його за Гетьмана, настановленого з вол╕ ╕ ласки Царсько╖.
Хитров поклав перший кам╕нь до м╕жусобиць.
Новий гетьман Виговський, щоб ще б╕льше звабити царя вдалою сво╓ю до нього прихильн╕стю ╕ приспати М╕н╕стерство його щодо справ Польських, допов╕дав Царев╕, що Поляки, по знищенню Ю.Хмельницького, ╖м вельми противного, погодилися були признати його, Царя, Електором корони Польсько╖,а по смерт╕ нин╕шнього ╖хнього Короля ,посадити на Польський престол ╕ злучити Польське Корол╕вство з Царством Московським.
Цар, улещений Виговським, вислав до Польщ╕ пишне Посольство з багатьма дорогими подарунками, яке Поляки , що грали з Виговським одну роль, зустр╕ли й проводили були до столиц╕ з пишним тр╕умфом.
Цар, упевнившись в обманах та п╕дступах Поляк╕в ╕ Гетьмана свого Виговського, направив в╕йська в числ╕ 30 тис. людей п╕д командою Князя Трубецького всупити в Малорос╕ю у кв╕тн╕ 1659 року. ╤ Князев╕ Трубецькому дано та╓мний наказ, з╕йшовшись з Виговським, заарештувати його з ус╕ма прихильниками до нього урядниками.
Виговський напав на ц╕ в╕йська з двох бок╕в ╕ арм╕ю розбив ущент.
По довершенню Виговським з Поляками такого п╕длого супроти Рос╕ян вчинку, публ╕кував в╕н у Малорос╕╖ про злуку свою з Польщ╓ю. Але в╕йсько ╕ народ Малорос╕йський, спротив╕вшись явно зловмисному нам╕ров╕ Виговського ╕ ненавидячи Поляк╕в, звернулися до Пушкаренка ╕ поб╕льшали його сили. Виговський, не передбачаючи од свого рушення ╕ од поляк╕в над╕йного усп╕ху в п╕дкоренн╕ Малорос╕╖, найняв на п╕дмогу соб╕ 10 тис. Кримських Татар.
Виговський тим часом ╕з сво╖м в╕йськом наближався до Полтави, щоб у н╕й захопити й заатакувати Пушкаренка. Але той, зустр╕вши Виговського за р╕чкою Полтавською, розбив його вщент ╕ розс╕яв його на вс╕ сторонни. Виговський, ут╕каючи в нестям╕, загубив Гетьманську свою булаву.
Татари Пушкаренка вбили ╕ м. Полтаву , без оборони зоставлена, пограбували й зруйнували.
Виговський, побачивши , нарешт╕, що йому з╕брати нову потугу , а й чого менше - втриматися силомиць на Гетьманському становищ╕ - неспромога, ут╕к з недобитками Польських в╕йськ до Польщ╕ ╕ вже в Малорос╕╖ не з*являвся; а ж╕нку свою з родиною полишив у Чигирин╕ напризволяще. ╤ так в╕н трагед╕ю свою зак╕нчив у повн╕й м╕р╕ невдячност╕, п╕длост╕ та зв╕рячо╖ лютост╕.
Цар, дов╕давщись , що Виговський погромив в╕йська його та впровадив у Малорос╕ю Поляк╕в ╕ Татар ╕ що прихильний до Царя ╕ Рос╕╖ Пушкаренко убитий ними, вислав супроти них Боярина Ромадан╕вського ╕ корпус в╕йськ в числ╕ 30 тис. людей, звел╕вши тому Бояринов╕ по знищенню Виговського зажадати в╕д урядник╕в ╕ в╕йськ Малорос╕йських вибрати соб╕ Гетьмана зг╕дно з правами ╖хн╕ми ╕ стародавн╕ми статутами; ╕ щоб новий обраний Гетьман, на потверження договор╕в Гетьмана З.Хмельницького, з царем уложених, вчинив перед ним присягу.
Ю.Хмельницький перебував на С╕ч╕ Запор╕зьк╕й, зв╕давши про вибори Гетьманськ╕, прислав в╕д себе на збори пов╕реним Осавула В╕йська Запрозького ╤вана Брюховецького ╕ через нього писав, що в╕н дбав завше про тую ж отчизну. Але дбання його на користь народну , збурюване обманами Виговського та Поляк╕в, завело його на путь перек╕рливу й слизьку, за чим в╕н вельми уболюва╓ ╕ розкаю╓ться. Збори, д╕ставши таку зв╕стку в╕д Хмельницького, одноголосно присудили бути йому, як давн╕ше, Гетьманом, приголосили його в так╕й г╕дност╕ , оголосивши Брюховецькому, щоб в╕н викликав Хмельницького до Чигирина. Хмельницький прибув негайно ╕ вчинив присягу на сво╓ Гетьманство; а сталося те року 1660-го Кв╕тня 27 дня.
Коштелянт Польський умовляв його присягати, як колись, на злуку з Польщ╓ю. Гетьман Хмельницький оголосив ус╕м посланцям, що ма╓ нам╕р перебувати нейтральним. А забаром в╕дкрив в╕н свою думку, що в╕н ма╓ нам╕р триматися союзу ╕ злуки з Царем Московським.
Гетьман Хмельницький почав правл╕ння сво╓ , вигнавши з Малорос╕╖ Поляк╕в, од Виговського наведених.
У результат╕ сварки Хмельницького з Боярином Шереметевим, зганьблений та понижений, Хмельницький обернув всю зл╕сть на Боярина Шереметева ╕ вирушив на С╕ч Запор╕зьку, проголосив себе союзником Поляк╕в ╕ Кримських Татар. А ре╓стров╕ полки, дов╕давшись про т╕ супротивн╕ ╖м ╕ вс╕й нац╕╖ вчинки й нам╕ри Хмельницького, оголосили, що правл╕ння його в Малорос╕╖ касу╓ться, ╕ ухвалили провести вибори нового Гетьмана.
Наприк╕нц╕ 1662 р. Хмельницький, з╕бравшись з прихильниками до нього Запорожцями й охочекомними Козаками та волонтерами й найнявши до того 2 тис. 500 Донських Козак╕в,по╓днавшись ╕з Кримським Ханом ╕ Татарами, вирушив берегом Дн╕пра до р. Стир╕ ╕ там злучився з Польською арм╕╓ю,що була п╕д командою самого Короля Казимира.
Арм╕я Шереметева була розбита ╕ в╕ддалася з ус╕м в╕йськом на волю ворог╕в. Сам Шереметев з частиною урядник╕в ╕ з ус╕ма рядовими вояками д╕сталися голими на пай Татарам, як╕ погнали ╖х у Крим для викупу й на продаж; другу частину урядник╕в забрали Поляки.
Хмельницький, п╕дбадьорений мерзенними сво╖ми усп╕хами, на б╕ду власно╖ в╕тчизни обл╕г м╕сто Чигирин , щоб його взятии ╕ зробити сво╓ю резиденц╕╓ю. Одначе Козаки, що трималися сторонни Рос╕йсько╖, до того його не допустили.
Князь Ромадановський напав на Хмельницького б╕ля м╕ста Крилова, де його ╕ розбили. Хмельницький, будучи обр╕заний в╕д пристанища свого, С╕ч╕ Запор╕зько╖, ╕ в╕д Криму, потягнув до м. Канева, ╕ там з*╓днався з сильним корпусом Польським. Допомога Польська, що саме вчасно Хмельницькому трапилася, подвигнула його ще один раз супроти отчизни. Але рушення те╓ було вже останн╕м в його житт╕ ╕ вир╕шило його долю.
Князь Ромадановський, пересл╕дуюч╕ в╕йська Хмельницького, що в╕дступали до Канева, розбив його над Дн╕пром навпроти Канева, де багато ╖х потонуло в р╕чц╕, ╕ в т.ч. самих Донських Козак╕в перетопилося б╕льше як тисяча чолов╕к.
Хмельницький, кинувшись у човна на берез╕ Дн╕пра, врятувався ним на другий б╕к ╕ перейшов потайки в монастир Лубенський до друга свого, Архимандрита Амврос╕я Тукальського, якому колись зробив багато добра.
Доля Ю.Хмельницького химерна, дивовижна ╕ перевершу╓ вс╕ неспод╕ванки: два рази обраний був в╕н на Гетьмана ц╕лою нац╕╓ю ╕ признаний нею, що г╕дний того, але два ж таки раз и позбавлено його то╖ г╕дност╕ з ╕нтерес╕в то╖ ж нац╕╖.Наостанку ще два рази п╕днесений був на той ступ╕нь двома монархами,але жодною ╖хньою могутн╕стю затверджений ╕ утриманий на тому ступен╕ не був. ╤ так життя його не що ╕нше, як т╕льки ╕грашка фортуни зм╕нливо╖.П╕сля повторного позбавлення зр╕кся ╕ самого св╕ту ╕ в Жовтн╕ р. 1663-го посвятився у ченц╕ в тому Лубенському монастир╕, де ╕ знайшов сво╓ пристанище. Зата╖вся в╕н там вельми та╓мно в л╕сах ╕ байраках, але й тут лиха доля гнати його не вгавала. П╕д час страшних п╕сля його Гетьманування в Малорос╕╖ заколот╕в та змагань ,забрав його силомиць у монастирськ╕й пустин╕ Польськ╕й Король Ян Казимир ╕, по згод╕ та розр╕шенн╕ в╕д чернецтва Митрополитом Ки╖вським Йосипом Тукальським , проголосив Гетьманом, щоб утихомирити зворохоблений народ; одначе народ той прийнявши його за Гетьмана, вимагав з*╓днатися з парт╕╓ю, що трималася сторонни Рос╕йсько╖. ╤ коли в╕н на те╓ пристав ╕ звернувся до м╕н╕стерства Рос╕йського, то, на донос наказного Гетьмана Задн╕провського Тетер╕, п╕дхоплений був знову в Польщу ╕ враз ╕з Митрополитом Тукальським висланий в остроги та л╕си Жмудськ╕.
