Хліб із хрящами - Бриних Михайло (читаем книги онлайн бесплатно полностью без сокращений txt) 📗
Ніхто не буде довго морочити собі й людям голову, ніхто не перепитуватиме, що ж сталося. Добрий пес теж одного дня може вкусити.
Василько встигнув вдарити ще двічі. Вдруге занісши сокиру над головою, він якось неоковирно перехопив на льоту держака, щоб той зручніше ліг у правицю, і вдарив Семеновича обухом, розваливши йому череп.
Можливо, він би й не спинився. Та після третього удару, яким він збирався відтяти голову, але трохи схибив, із хати вибіг оператор-здоровань, і за мить Василько вже лежав поруч зі своєю жертвою, знепритомнівши.
Коли він опритомнів, навколо подвір'я зібралося, мабуть, пів-села. Очевидці переказували, що Василько зарубав актора, і люди тричі перепитували, не могли повірити. Тіло Семеновича накрили рядном. Василько, коли отямився, тільки глипав здивованими очима і всміхався. Чи розумів він, що накоїв, — цього вже ніхто не знатиме.
Баба Варка — місцева інформаційна служба — розказувала всім, що бідний Василько просто перелякався актора, на якому була чортяча маска, чи подумав, що то і є сам чорт.
Хай там що, ця нагла смерть сьогодні вночі вирине в сновидіннях багатьох людей. І не знаю, хто і як спатиме найближчим часом — разом із цим хрускотом і пальцями на чоботі, з кров'ю на стіні та з одрубаним вухом, яке в загальному сум'ятті хтось добряче втоптав у землю — ледве знайшли.
Розділ 12.
Музиканти
Про блек-метал групу "Infotainment Of The Dead" мало хто чув. Така доля більшості рок-груп, котрі настільки андеграундні, безкомпромісні та молоді, що не мають ані часу, ані бажання, ані можливості думати про музику. Часто їхні творчі судоми нетривалі, й творчим підсумком низки гаражних репетицій залишається кілька ящиків пляшок з-під пива, пробитий барабан і набір порваних струн. А втім, пробитий барабан — це вже ознака вищої ліги; частіше все закінчується тільки пивом і струнами. Іноді вони тримаються разом кілька місяців чи навіть років, протягом яких досягають середньостатистичного рівня імітації. Можуть залабати десяток по-справжньому крутих речей із репертуару Carcass, Death чи Metallica.
Засновник, вокаліст на ідейний натхненник гурту "Infotainment Of The Dead" не прагнув музичної слави, яка в кращому разі вимірювалася аншлагом у крихітному клубі "Барви", — Санька "Saturnum" Приходько прагнув тільки слави потойбічної.
Світ музики покликав його під свою ковдру, коли Санька вже остаточно перетворився на Сатурнума. З чого це все почалося, він і сам навряд чи міг би пояснити. Його батьки були адвентистами сьомого дня, але розмови про кінець світу та пекельні муки для грішників цікавили хлопця набагато більше за євангельські історії. Гормони і юнацький протест довершили свою справу, а шепіт "заборонених книг" із чорної магії звучав дедалі переконливіше. Папюс навчив його деяких ефектних рецептів, що допомагали справляти враження на однокласниць. Варто було витягнути з казанка виварений кістяк ворони й вкинути туди жаб'ячі тельбухи — і вже цього було достатньо. Втім, Санька звик виконувати приписи повною мірою — таке виховання, що зробиш. І він бурмотів над казанками свої калічні закляття, сьорбав ложкою смердюче вариво й чекав на переродження. Ритуали викликання диявола почалися пізніше, вже в університеті; історія норвежця Варга Вікернеса, засудженого за спалення кількох церков та вбивство, вразила його аж так, що Сатурнум вирішив перейти від теорії до практики. Та зацікавлення персоною Варга Вікернеса, "графа Грішнака", залишило в його душі ще один слід — "Бурзум". Досі Санька музику недолюблював. Але "Бурзум" — це було щось більше, ніж музика. По-перше, це був музичний проект, який складався з однієї людини — його нового ідола Вікернеса. По-друге, Санька й не здогадувався про існування такої музики. Наступним кроком, звісно, був блек-метал. Блек-метал прекрасно орнаментував його одержимість демонічними фантазіями, в цій музиці звучала і його душа, і його світогляд, — такого відчуття Сатурнум раніше не знав.
Зібрати блек-метал банду вдалося напрочуд легко: серед його однокурсників і хлопців, старших на курс-два, не бракувало металістів. Більшість із них мали дворову музичну освіту, і хоч воліли грати "Мітлу", проте чудово розуміли, що атмосферний симфо-блек та ембієнт набагато доступніші для них.
Після двох тижнів марних спроб влаштувати хоч якусь репетицію, склад гурту змінювався тричі. Врешті-решт з'явився Васька "White Rabbit" Чобіт. По-перше, в нього була бас-гітара. По-друге, в нього був гараж, який уже півроку належав йому, як Аляска — Сполученим Штатам (батько розбив ущент старенькі Жигулі, а про купівлю нової машини ніхто в їхній сім'ї навіть не насмілювався мріяти). І по-третє, у Васьки був друг-барабанщик Даня "Inferno", який ще в дев'ятому класі примудрився вкрасти зі школи барабанну установку. Четвертим учасником гурту "Infotainment Of The Dead" став Жека "Jeepers Creepers", завербований Санькою ще на початку "творчих пошуків". Жека сяк-так умів нарізати на гітарі, міг видати соляру, й навіть навідував протягом двох років музичну школу.
Єдиним учасником групи, який не знав жодної ноти та ще й був позбавлений слуху, — був її лідер та натхненник. Власне, саме з цієї причини ніхто б і не запропонував йому іншої ролі, крім вокалу. Сатурнум доволі швидко опанував істеричний скрімінг. Ціна науки полягала в тому, що Санька доволі часто розмовляв пошепки, — горло виявилося напрочуд ненадійним і небезвідмовним інструментом. Це гірке відкриття стало ще більшою перепоною на шляху до володіння гроулінгом, тож Санька дійшов компромісного рішення, що вистачить і самого скрімінгу, який можна перемежовувати з похмурим бубонінням. Зрештою, Васька "Байт рабіт" показав на своєму ноуті, як легко перетворити будь-який звук на високооктанове чортяче ревище, — й усі заспокоїлися. До того ж, на прикладі "Бурзума" Санька переконав хлопців, що набагато крутіше бути студійною групою, а не сценічними клоунами.
Що по-справжньому об'єднувало хлопців на історичному етапі становлення, так це сама можливість безкарного використання гаража. Звісно ж, пиво і розмови про тьолок теж неабияк цьому сприяли.
Але й причин для постійних сварок теж не бракувало. По-перше, всіх дратували надокучливі прогони Сатурнума на теми сатанізму. Ніхто, крім Васьки Чобота, сатанізмом не цікавився (та й профільний інтерес Байт Раббіта був винятково декоративний — він просто любив нап'ялити на себе чи то шмотку з перевернутим хрестом, чи кулон-пентакль). Більше того, Даня Інферно і Жека Джіперс Кріперс не проминали жодної нагоди покепкувати з текстів Сатурнума, в яких йшлося про цілування вельможної ратиці й замилування злом. Саурнум дратувався. Він мав слушні підозри, що володар темряви не оцінить їхніх музичних зусиль. Згодом усі зійшлися на тому, що блек-метал — це такий стиль, в якому тема поклоніння дияволу — це те ж саме, що "ай лав ю" в поп-музиці, і нема чого вигадувати велотренажер. До того ж, після перегляду відеокліпів Dimmu Borgir усі погоджувалися, що це круто, і непогано було б замутити щось не менш пекельне.
Авторитет Сатурнума тримався ще й на тому, що в нього була справжня фанатка, — трохи прибацана дівиця Ізіда, котру насправді звали Оксана чи Валя. Вона щодня виплескувала своє захоплення Сатурнумом, його талантом та магічною силою в численних блогах, тож багато хто довідався про існування "Infotainment Of The Dead" ще до того, як група записала свій перший трек. Саме вона намагалася згуртувати довкола Сатурнума щось на кшталт віртуальної секти.
На одній із репетицій дійшло до того, що Сатурнум оголосив про початок антихристового походу. Перш ніж взятися до спалення церков (все ж таки в Норвегії з цим було якось простіше), Санька планував почати з осквернення могил київського білого духовенства. Всі дружно вирішили, що в Сатурнума остаточно відсохло почуття гумору, й з ним краще на ці теми не заводитись.
