Пульс безконечності - Анисимов Николай Юрьевич (библиотека книг txt) 📗
— Дякую за інформацію, — лагідно мовив Кратов. — Я гадаю, ми пізніше повернемось до цього питання. Як у вас справи?
Анна відвернулася.
— Мені хотілось би, щоб ваше питання було вже вичерпане, — кинула вона через плече.
Шренінг склав руки на грудях і спідлоба дивився на Кратов а.
— Коли Вчена Рада обговорювала питання про акватрансформацію, я гарантував, що летальних випадків не буде. Інакше б я просто відмовився. Я не експериментую з людьми.
— Це треба розуміти так, що все йде добре?
— Інакше в мене не було б часу розмовляти з тобою.
— Добре… Слухай-но, Ред, або ж я не розумію чогось, або ж якась неув’язка. Про які гарантії ти казав, якщо в тебе на пацюках лише вісімдесятипроцентна відтворюваність?
Шренінг знизав плечима.
— Ці дані характеризують результати всіх експериментів, у тому числі й в екстремальних умовах, коли про об’єкт нічого не відомо. За наявності ж статусграми і відповідності їй об’єкта я можу гарантувати практично повну акватрансформацію.
У цю мить збоку від Шренінга замиготіла кулька інформатора.
— На зв’язку Торстайн, — повідомив інформаційний центр.
— Нехай почекає, — відмахнувся Кратов. — Що означає “практично повну”?
— Те, що я не господь бог, — різко відказав Шренінг. Обличчя його скам’яніло. — Як і будь-яка копія, статусграма не може дати абсолютно точної картини людського організму. Відхилення можливі, і вони будуть. Регенерацією ж я зможу зайнятися лише у виняткових випадках.
— Під відхиленнями ти маєш на увазі…
— Неповну акватрансформацію!
— Каліцтва… — тихо мовив Кратов. — А якщо ота сама неповна акватрансформація торкнеться мозку?
— Будь-яка церебростатусграма на три порядки вища від загальної статусграми організму. Тут гарантія стопроцентна.
— А що вам заважає досягти такої самої точності при знятті загальної статусграми?
— Коли Комітет статусу людини розробляв методику зняття статусграм, він не міг передбачити, що їх будуть використовувати з подібною метою. Навпаки, в Комітету була абсолютно протилежна мета: людина за будь: яких умов має залишатись людиною. У фізіологічному розумінні. І межі точності функціональних груп статусграм засновані саме на цьому визначенні.
— Ну, а все ж таки, тобі особисто що заважає досягти тієї ж точності зняття статусграми?
— Мені? — Шренінг знизав плечима. — У принципі ми можемо досягти такої ж точності. Та акватрансформація, як і звіряння особи в Комітеті статусу людини, проводиться за трьома статусами. А їх, як відомо, можна знімати не частіше аніж раз на рік.
— Це мені відомо, — зітхнув Кратов. — А якщо…
— Слухай-но, Кратов! — не витримав Шренінг. — Невже ти гадаєш, що ми не зважили всі можливі “а якщо”? Ми робимо все, що в наших силах, і не лише для того, щоб звести ризик до мінімуму, але й зберегти особистість і здоров’я кожної людини недоторканими!
— Ну, добре, — кивнув Кратов. — Спасибі за пояснення. До побачення. Успіху вам!
— Дякую, — Шренінг вимкнув зв’язок.
Кратов стомлено поклав голову на долоні. Треба хоча б хвилинку перепочити. Занадто вже невдячна робота координатора. Мало того, що відриваєш людей від роботи, даремно турбуєш їх, нервуєш, так іще й у власних очах виглядаєш дурнем.
— Зв’язок із Торстайном, — нарешті вимовив він.
Посеред кімнати з’явився огрядний чоловік в біотратовому комбінезоні. Він апетитно їв величезний протобан, клаптями відгортаючи м’яку шкірку, і, побачивши Кратова, анітрохи не зніяковів.
— Привіт! — помахав він половинкою протобана. — Твій канал був зайнятий, і я вирішив поки що під’їсти.
— Смачного, — мовив Кратов. — Добридень. Тебе коли-небудь можна буде застати не за трапезою?
Торстайн муркнув і з хрускотом відкусив шматок протобана.
— Перший час після акватрансформації, — пробелькотів він із набитим ротом. — Знаєш, у мене вже зараз вигляд білка-44 викликає спазми у шлунку.
— Нарешті-бо ти схуднеш, — саркастично зауважив Кратов.
— Можливо, можливо… — Торстайн доїв протобан і кинув шкірку в утилізатор. — Але я сподіваюсь, що вже через місяць оранжерея почне давати продукцію. До речі, навіщо я тобі знадобився?
— А по-твоєму, навіщо ти можеш знадобитися координаторові робіт?
Торстайн зробив великі очі.
— Так Рада все-таки призначила тебе координатором? Не заздрю…
— Я теж.
— Тебе ще ніхто не посилав кудись подалі, щоб не заважав працювати?
Кратов зітхнув.
— І не одноразово. Тільки у м’якшій формі.
— А чого ти хотів би? Так і мусить бути. Кожній людині неприємно, коли втручаються в її роботу. Особливо, якщо той, хто втручається, знає цю роботу тільки в загальних рисах, а звітувати вимагає по всій формі, та ще й підганяє. Ось і мене ти зараз почнеш мучити: що зроблено, в якому обсязі і чи можна прискорити. Ну, скажу я тобі, що перша черга стане до ладу через три дні, а весь комплекс — через три тижні. А ти мені що? Майже в директивному порядку запропонуєш скоротити строки. Скажімо, два дні і тиждень. І в мене це, звісно, викличе роздратування. Тому що будівництво йде в якнайшвидшому темпі, техніка в повному розумінні працює на знос, і прискорити роботи я ніяк не можу.
Кратов скривився, як від зубного болю.
— Давай обійдемося без психоаналізу моєї діяльності. Торстайн розреготався.
— От-от. Приблизно те ж саме думають і твої підлеглі.
— Та-ак… — розвів руками Кратов. — Підколов ти мене все-таки!
І в цю мить інформатор запульсував багряним вогником термінового виклику.
— Вибач, — стрепенувся Кратов. — Ми з тобою ще продовжимо розмову.
Торстайн негайно відключився, а на його місці відразу ж з’явився Ретдіс. Він був украй схвильований, руде волосся скуйовджене.
— Є зв’язок?! — нетерпляче вигукнув Кратов.
— Так!
— Яким чином?
— Світловими спалахами. Ми помітили їх, коли “Шпігель” проходив над академмістечком.
Неймовірний тягар упав з плечей Кратова. Є зв’язок! І як просто! Але вісім днів…
— Що вони передають? Ретдіс розгублено закліпав.
— Ми ще не розшифрували. Я відразу до вас…
— Добре. Тільки-но розшифруєте — доповісте мені. Коли встановите двосторонній зв’язок, передасте такий наказ, фіксуйте: “Начальнику астрофізичної орбітальної станції “Шпігель” Гржецу Сільверу. Наказ. Терміново демонтуйте всю наукову апаратуру і звільніть від неї приміщення станції. Всі системи життєзабезпечення переведіть на оборотні цикли. В першу чергу — баланс води. Персоналу станції підготуватись до евакуації. До надходження відповідного наказу категорично забороняється використовувати шлюпку. Директор академмістечка ЦКД (філіал) на Сніжані Алек Кратов”. Кінець.
— Тепер передамо, — з полегшенням сказав Ретдіс, вимкнув фіксатор і сховав його до кишені.
— У них, звичайно, виникнуть питання з приводу наказу, — продовжував Кратов. — Я сподіваюсь, ви самі зможете надати їм потрібну інформацію. У скрутних випадках звертайтесь прямо до мене. Про результати зв’язку доповісте на Раді.
— Добре. У вас все?
— Все. Успіху вам.
— Спасибі, — подякував Ретдіс і відключився.
Кратов дозволив собі розслабитись. Зі “Шпігелем”, здається, все владналося. Тепер залишились дрібниці. Кілька хвилин він полежав у кріслі із виглядом абсолютно задоволеної людини, а потім викликав Торстайна.
— Ти вибач, що нас перервали, — мовив Кратов, коли Торстайн знову з’явився у нього в кабінеті. — Продовжимо нашу розмову…
Ярек Томановський прокинувся від неприємного відчуття у животі. Все навкруги хиталося, боліла голова, нудило. В першу мить навіть не міг зрозуміти, де знаходиться. Потім згадав. Долаючи запаморочення, він виліз із амортизаційного кокона і став на підлогу, що вислизнула з-під ніг. Його занудило ще дужче. Неслухняними пальцями Ярек намацав у нагрудній кишені ампулу тонікаміду і проковтнув її. Свідомість поступово почала прояснюватись. От уже не міг собі уявити, що його може закачати. Він підбадьорився, зробив кілька присідань. У скронях загупало, він потроху оговтався.
