Роксолана - Рощина Наталия (книги бесплатно без регистрации полные TXT) 📗
За сорок років шлюбу Роксолана зробила майже неможливе. Вона була першою жінкою, яку допустили на політичні зібрання, а її син Селім став спадкоємцем. Його шлях до трону був кривавим, але такі були закони, такий був час. Своєї мети найчастіше доводилося досягати ціною багатьох життів. На жаль, усі сили, витрачені султаншею заради царювання свого улюбленця, були марними – він пиячив і в історії залишився Селімом П'яним. Царював Селім вісім років – з 1566-го по 1574-й. Академік Кримський охарактеризував його як «виродка-алкоголіка і жорстокого деспота. Правління його пішло на шкоду Туреччині, саме з Селіма почався занепад імперії османів». За часи правління було втрачено контроль над Середземним морем, програно битву при Лепанто. Онук Роксолани Мурад Третій теж нічим не уславився. З Роксолани розпочався період, який називається «правлінням привілейованих жінок». До речі, ще двічі султани Османської імперії (Сулейман II та Ібрагім І), вже у XVII столітті, брали шлюб з українками. Одна з них, Хатідже Турхан Султан, була матір'ю султана Мегмеда IV і відома тим, що збудувала у Стамбулі біля Галатського мосту велику мечеть Йені Джамі.
Таким є один із поглядів на історію дівчини з Рогатина, яка згодом стала символом незламності, мудрості. В Україні вперше написав про неї в 1924 році Кримський. Про неї писали італійські дипломати, що були при турецькому дворі, Вольтер. Роксолана може викликати і симпатію, і антипатію, втім, очевидним є те, що вона особистість дуже сильна, а її життєвий шлях уже протягом кількох століть викликає невщухаючі суперечки. Хтось має її за героїню, хтось – за зрадницю, але і ті, й інші не намагаються викреслити цю загадкову жінку із світової історії, бо без Роксолани вона була б неповною.
У Туреччині є склеп великої Хасекі, що стоїть поряд зі склепом Сулеймана. Що це, як не шана й слава? Як звичайна дівчина із села змогла досягнути такого положення? Сучасні жителі Туреччини ображаються, коли про Роксолану говорять не як про турчанку. Мало хто серед них знає, що насправді вона була українкою Настею Лісовською. На надгробку в кам'яній усипальниці Роксолани, єдиної султанші в тисячолітній історії могутньої Османської імперії, взагалі єдиної в усій історії цієї землі жінки, яка удостоєна такої честі, цього не вказано, там зазначено: «Хуррем Султан».
«Чотириста років стоїть ця гробниця. Усередині під високим куполом Сулейман звелів вирізьбити алебастрові розети й прикрасити кожну з них безцінним смарагдом, улюбленим самоцвітом Роксолани. Коли помер Сулейман, його гробницю так само прикрасили смарагдами, забувши, що його улюбленим каменем був рубін» (2). Уже немає тих смарагдів, а гробниці стоять.
Важко сказати, слід чи ні українським жінкам пишатися нею, ставити її собі за життєвий приклад. У кожної жінки свої ідеали, своя уява про щастя. Те, що відбувалося з Роксоланою в ті давні часи, зовсім не перетинається з сучасними проблемами й нормами моралі. Вона діяла жорстоко і підступно, бо інакше її життя було б зовсім коротким та нікчемним. Вона захищала себе, пізніше – себе і спадкоємця. З погляду тієї епохи це був спосіб виживання й самозбереження.
Щодо впливу Роксолани на султана та її допомогу Україні було чимало дискусій. З одного боку, відомо, що з певного періоду султанша мала неабиякий вплив на свого чоловіка. Разом вони вирішували важливі проблеми історичного розвитку імперії. Окрім того, весь час, доки Сулейман був у походах, саме Хуррем керувала державою. Робила вона це успішно. Змогла заручитися підтримкою яничар, бо підвищувала їм платню, будувала нові казарми. Щоб поповнити спустошену після численних воєнних походів казну, саме Роксолана дозволила відкрити винні лавки у кварталах, де жили християни, та в портових районах Стамбула – попри те, що вживання вина було заборонено Кораном.
За наказом Роксолани поглибили бухту Золотий Ріг й побудували нові причали у Галаці. Сюди почали приходити кораблі з різноманітним товаром з усього світу. Досі існують засновані нею мечеті й ринки, будинки для літніх людей та лікарні. Очевидно, що діяльність великої Хасекі передусім була спрямована на розвиток Османської імперії.
Чи допомагала Роксолана рідній Україні? Щодо цього джерела дуже суперечливі. За деякими – вимушено прийнявши віру й турецькі звичаї, Анастасія Лісовська не зреклась свого походження. Перша володарка Туреччини не забувала про татарську загрозу для України, яка вимагала негайної відсічі. Йдеться про те, що Роксолана змогла відмовити Сулеймана від войовничих намірів стосовно своєї історичної Батьківщини. «…Хіба це не подвиг переконати султана і його уряд утриматися не лише від походів на Україну, а навіть і від думок про них?» – ставить риторичне запитання Юрій Колесниченко в своїй розповіді «Султанка з Рогатина».
Спокій в Україні зменшував шанси московського напору на південь, якого боялася Польща. Сулейман був далекозорим правителем. Султан і його оточення, приділяючи увагу політичній обстановці, добре розуміли, що експансія Москви на південь ставала очевидною. Утім, перший наступ Туреччини вийшов від сина Роксолани, Селіма II. Його візир, геніальний Соколлі, спрямував удар від Астрахані й Азовського моря. План поєднати канал Волги й Дону з Каспієм мав перепинити Москві дорогу на південь. Смерть старого візира не дала здійснитися його намірам. Зате спокій в Україні сприяв новій силі – Запорозькій Січі.
Проте Михайло Грушевський подає інші факти: за час правління Сулеймана татари (фактично ними керували турки) здійснили тридцять вісім (по одному щороку) жорстоких набігів, чинили розправи, забирали велику кількість полонених. Під час одного з таких походів вони зруйнували Запорозьку Січ й змусили козаків шукати порятунку в Івана Грозного.
Тож вплив султанші на свого чоловіка мав, напевно, інший характер. Це була її особиста боротьба за гідне життя, якщо воно могло бути таким у ті часи, у тій державі. Спочатку боротьба лише за себе, а потім – за майбутнє дітей. Шлях цієї, безперечно, неординарної жінки – її особиста гордість і досягнення. Важко в цьому контексті говорити про гордість національну. Бо тоді треба вказувати на факти, що свідчать про зусилля, спрямовані на звільнення своїх співвітчизників, про запобігання набігам татар, знайти приклади піклування про батьківщину. Чітких свідчень про таке ставлення Роксолани до України немає. Отже, складно говорити про вплив султанші на події в Україні. Має право на існування думка, що ця жінка символізує скоріше той занепад, у якому перебувала її батьківщина в той час, коли вона жила. До того ж, Роксолана втратила християнську віру й прийняла іслам. До кінця життя розмовляла не тільки турецькою, а й тогочасною давньоукраїнською мовою, та не слід забувати й того, що нею говорили і яничари. Кобзарі теж співали в Константинополі про те, яке славне яничарське життя.
Один із поглядів на постать та роль в історії Роксолани базується на підході до трактовки її образу з точки зору тендерних досліджень. Відчуваючи відсутність можливості створити новий міф про силу й жіночність в одній особі, сучасний світ звернувся до раніше створених образів, що мають безумовні знакові риси. «У число таких «нових-старих» символів епохи увійшли реальні, але в той же час літературні жінки, серед яких особливою й унікальною постає саме Роксолана. Цей образ широко відомий пересічним громадянам, він і без подробиць біографії, поза контекстом соціальної й історичної значущості був сприйнятий масовою свідомістю як образ «видатної представниці українського народу» ще за радянських часів» (4).
У радянське життя він увійшов завдяки роману Павла Загребельного. Цей твір викликає неабияку цікавість і нині. Цікавість та суперечки, метою яких є встановлення історичної справедливості щодо Роксолани та її ролі в історії. Доля Насті Лісовської була сприйнята багатьма як доля українського народу, а страждання й боротьба Роксолани – як страждання й боротьба за гідність України. «Чи було використання жіночого як національного свідомою стратегією автора – сказати важко. Особистість завжди залишається в тій або іншій мірі непізнаною і, ймовірно, непізнаваною» (4).
