Гаррі Поттер і Смертельні реліквії - Роулинг Джоан Кэтлин (книга жизни TXT) 📗
Отож вони вирушили туди. Гаррі дуже чітко їх уявляв - охопленого жахом старого ельфа й худого чорнявого ловця, так схожого на Сіріуса... Крічер знав, як відкривається зачарований вхід у печеру, знав, як піднімати з дна озера крихітного човника. Тепер з ним був його улюблений Реґулус, і вони разом пливли до острова з чашею отрути...
- І він примусив тебе випити зілля? - обурено запитав Гаррі.
Але Крічер затряс головою й заридав. Герміона затулила руками рота: здається, вона щось зрозуміла.
- Х-хазяїн Реґулус вийняв з кишені такого самого медальйона, як був у Темного Лорда, - сказав Крічер, і сльози лилися по обидва боки його довгого, мов хобот, носа. - І він звелів Крічерові його взяти, а коли чаша спорожніє, поміняти медальйони... - Крічерове ридання заважало йому говорити.
Гаррі мусив добре зосередитися, щоб його зрозуміти.
- І він наказав... Крічерові піти... без нього. І він сказав Крічерові... йти додому... і не казати моїй хазяєчці... що він зробив... але знищити... перший медальйон. І він випив... усе зілля... і Крічер поміняв медальйони... і дивився... як хазяїна Реґулуса... затягло під воду... і...
- Ой, Крічере! - застогнала, заливаючись слізьми, Герміона. Вона впала навколішки біля ельфа й спробувала його пригорнути. Він негайно скочив на ноги й одсахнувся од неї з відвертою відразою.
- Бруднокровка торкнулася Крічера, він цього не допустить! Що б сказала його хазяєчка?
- Я тобі звелів не казати на неї «бруднокровка»! - гаркнув Гаррі, однак ельф уже й сам себе карав. Він упав на землю й гахнув лобом об підлогу.
- Спини його... спини! - закричала Герміона. - Та невже ти й досі не бачиш, як це бридко, що вони мусять підкорятися?
- Крічере... стоп! Зупинися! - наказав Гаррі.
Ельф лежав на підлозі, важко дихаючи й трясучись, зелений слиз блищав під його хоботом, синець розцвітав на блідому лобі в місці удару, а очі набрякли й ще більше налилися кров’ю та слізьми. Гаррі ще в житті не бачив такого жалюгідного видовища.
- Отже, ти приніс медальйон додому, - невблаганно розпитував він, рішуче налаштований вислухати цю оповідь до кінця. - І спробував його знищити?
- Що тільки Крічер не робив, та все дарма, - простогнав ельф. - Крічер усе пробував, усе, що знав, та ніщо, ніщо не діяло... на футлярі було так багато потужних заклять, Крічер не сумнівався, що його треба відкрити, щоб знищити медальйон, та футляр не піддавався... Крічер себе карав, пробував знову, знову карав і знову пробував. Крічер не міг виконати наказ, Крічер не міг знищити медальйон! А хазяєчка божеволіла з горя, бо хазяїн Реґулус пропав, а Крічер не міг їй сказати, що сталося, бо хазяїн Реґулус з-з-заборонив йому розповідати р-р-рідним, що с-с-сталося в печері...
Крічер так гірко заридав, що годі було розібрати хоч слово. Сльози текли по Герміониних щоках, але вона тільки дивилася на Крічера й не наважувалася більше до нього торкатися. Навіть Рон, який ніколи не ставився до Крічера прихильно, стояв збентежений. Гаррі потрусив головою, намагаючись прояснити думки.
- Я тебе не розумію, Крічере, - сказав він урешті. - Волдеморт намагався тебе вбити, Реґулус загинув, щоб знищити Волдеморта, а ти все одно з радістю видав Волдемортові Сіріуса? Ти з радістю побіг до Нарциси й Белатриси, щоб передати через них інформацію для Волдеморта...
- Гаррі, Крічер мислить не так, - сказала Герміона, витираючи рукою сльози. - Він же раб, а ельфи-домовики звикли до поганого, навіть жорстокого ставлення до себе, і те, що зробив з Крічером Волдеморт, мало чим від цього відрізнялося. Яке значення мають війни між чаклунами для такого ельфа, як Крічер? Він вірний тим людям, що були з ним добрими, можливо, так до нього ставилася місіс Блек і, безперечно, Реґулус, тому він служив їм з охотою і повторював, як папуга, їхні ідеї й погляди. Я знаю, що ти хочеш сказати, - зупинила вона Гаррі, котрий хотів було заперечити, - що Реґулус змінив свої погляди... але ж він, схоже на те, не пояснив цього Крічерові. І я, здається, знаю чому. Крічерові й Реґулусовій родині було безпечніше й далі дотримуватися старої чистокровної традиції. Реґулус намагався усіх їх захистити.
- Сіріус...
- Сіріус жахливо поводився з Крічером, і не дивися так на мене, бо сам знаєш, що це правда. Крічер уже давненько був самотній перед тим, як тут оселився Сіріус, і потребував, можливо, хоч крихти тепла. Я переконана, що «міс Циссі» і «міс Бела» добре до нього поставилися, коли Крічер у них з’явився, тож він і зробив їм послугу, розповівши все, що вони хотіли знати. Я завжди попереджала, що чаклунам ще доведеться розплачуватися за своє ставлення до ельфів-домовиків. Так сталося з Волдемортом... із Сіріусом теж.
Гаррі не знав, що й відповісти. Дивлячись на Крічера, який ридав на підлозі, він пригадав Дамблдорові слова, сказані буквально через кілька годин після Сіріусової смерті: «Не думаю, що Сіріус сприймав Крічера як істоту з розвиненими, як у людини, почуттями...»
- Крічере, - сказав за якийсь час Гаррі, - коли відчуєш, що готовий, е-е... то сядь, будь ласка.
Минуло кілька хвилин, поки Крічер, на якого напала гикавка, нарешті затих. Потім він сів, розтираючи кулачками очі, наче мала дитина.
- Крічере, я хочу попросити, щоб ти щось зробив, - сказав Гаррі й подивився на Герміону, чекаючи від неї підмоги. Він хотів наказати м’яко, і водночас не міг вдавати, що це не наказ. Проте вона схвально оцінила зміну його тону і підбадьорливо всміхнулася.
- Крічере, будь ласка, знайди Манданґуса Флечера. Нам треба з’ясувати, де зараз цей медальйон... медальйон хазяїна Реґулуса. Це дуже важливо. Ми хочемо завершити справу, яку розпочав хазяїн Реґулус, ми хочемо... е-е... довести, що він помер недаремно.
Крічер опустив кулачки й подивився на Гаррі.
- Знайти Манданґуса Флечера? - проквакав він.
- І привести його сюди, на площу Ґримо, - додав Гаррі. - Ти зможеш це зробити?
Крічер кивнув головою і встав, а Гаррі раптом відчув піднесення. Він дістав Геґрідів гаманець і вийняв з нього фальшивий горокракс, медальйон-замінник, у якому Реґулус залишив свою записку Волдемортові.
- Крічере, я, е-е, хочу тобі дати оце, - сказав він, кладучи медальйон у ельфову долоню. - Це належало Реґулусові, думаю, він хотів би, щоб ти мав цей знак вдячності за все, що ти...
- Перестарався, старий, - сказав Рон, коли ельф глянув на медальйон, завив стражденно і вражено, і знову бухнувся на підлогу.
Майже півгодини довелося Крічера заспокоювати, бо він був такий ошелешений тим, що йому дарують фамільну коштовність роду Блеків, що аж на ногах не міг стояти - так у нього трусилися коліна. Коли він нарешті спромігся ступити кілька кроків, вони підвели його до комірчини, простежили, як він надійно загортає медальйон у свої бруднющі ковдри, й запевнили, що, поки ельфа не буде, вони стерегтимуть коштовність як зіницю ока. Ельф по цьому двічі низько вклонився Гаррі й Ронові, і навіть якось кумедно дриґнув рукою в бік Герміони, що можна було розцінити як шанобливий жест - і роз’явився зі звичним голосним ляскотом.
- РОЗДІЛ ОДИНАДЦЯТИЙ -
Хабар
Якщо Крічер зміг утекти з озера, що аж кишіло інферіями, то Гаррі не сумнівався, що на взяття в полон Манданґуса вистачить щонайбільше кілька годин, а тому цілий ранок він протинявся в будинку у стані збудженого очікування. Проте Крічер не повернувся ні зранку, ні навіть пополудні. Під вечір Гаррі почав занепадати духом і непокоїтись, а їхня надто скромна трапеза, що складалася здебільшого з запліснявілого хліба, що його Герміона не раз безуспішно намагалася трансфігурувати, аж ніяк не додала йому настрою.
Крічер не повернувся ні наступного дня, ні через день. А от на площі біля будинку номер дванадцять з’явилося двоє чоловіків у плащах, і вони стояли там навіть уночі, поглядаючи в бік будинку, якого не могли бачити.
