Гаррі Поттер і орден Фенікса - Роулинг Джоан Кэтлин (лучшие книги читать онлайн бесплатно без регистрации .TXT) 📗
— А ти що про це думаєш? — запитала Герміона в Рона, і Гаррі відразу пригадав місіс Візлі, що просила допомоги у свого чоловіка під час першої Гарріної вечері на площі Ґримо.
— Не знаю, — засовався Рон, не бажаючи висловлювати свою думку. — Якщо Гаррі хоче, то це його власна справа.
— Оце справжній друг, та ще й з роду Візлів, — поплескав Рона по плечі Фред. — Ну що ж. У нас є певні плани на завтра, відразу після уроків, бо найбільший ефект вийде тоді, як усі ще будуть у коридорах... Гаррі, ми почнемо це у східному крилі, щоб відразу виманити її з кабінету... думаю, ми тобі можемо гарантувати хвилин з двадцять. Так? — глянув він на Джорджа.
— Легко, — підтвердив Джордж.
— А що саме ви зробите? — поцікавився Рон.
— Побачиш, братику, — відповів Фред, і вони з Джорджем підвелися, — якщо прогуляєшся завтра десь о п'ятій вечора тим коридором, де статуя Григорія Улесливого.
На другий день Гаррі прокинувся раненько, відчуваючи майже таку ж стурбованість, як і того ранку, коли в міністерстві відбувався розгляд його справи. Гаррі хвилювало не лише майбутнє вторгнення до кабінету Амбридж і використання її каміна для розмови з Сіріусом, хоча й цього було б цілком досить. Сьогодні Гаррі мав ще й побачити Снейпа — уперше після того як Снейп викинув його зі свого кабінету.
Гаррі якийсь час полежав, думаючи, що його чекає цього дня, а тоді тихенько встав, підійшов до вікна біля Невілового ліжка й задивився на чудовий ранок. У синьому безхмарному небі висів прозорий молочний серпанок. Просто перед Гаррі виднівся розлогий бук, під яким його батько колись знущався над Снейпом. Не був певний, що скаже йому Сіріус для виправдання побаченого в ситі спогадів, але страшенно хотів почути безпосередньо з Сіріусових уст, що ж тоді сталося, дізнатися про якісь пом'якшувальні моменти, знайти хоч якесь пояснення батькової поведінки...
Увагу Гаррі привернув якийсь рух на узліссі Забороненого лісу. Він примружився від сонця й побачив Геґріда, що виходив з-за дерев. Здається, він накульгував. Гаррі дивився, як Геґрід пошкандибав до дверей свої хижі, а тоді зайшов усередину. Кілька хвилин Гаррі стежив за хижею. Геґрід більше не з'являвся, а з димаря заструмував димок. Отже, Геґрід не був тяжко поранений, якщо міг розвести вогонь. Гаррі відвернувся від вікна, пішов до своєї валізи й почав одягатися.
Його очікувало проникнення в кабінет Амбридж, тож Гаррі й не сподівався, що цей день буде спокійний. Однак він не врахував, що Герміона не перестане відраджувати його від того, що він запланував на п'яту годину. Уперше в житті на історії магії вона слухала професора Бінса так само неуважно, як і Гаррі з Роном, зате невтомно засипала Гаррі застереженнями, які той пропускав повз вуха.
— ...а якщо вона тебе впіймає, то не тільки вижене зі школи, а й здогадається, що ти розмовляв з Сопуном, і тоді таки змусить тебе випити сироватку правди й відповісти на її запитання...
— Герміоно, — обурено прошепотів Рон, — може, ти нарешті перестанеш нападати на Гаррі й почнеш слухати Бінса? Бо інакше мені самому доведеться конспектувати його лекцію!
— Можеш хоч раз законспектувати, не помреш!
Коли вони спустилися в підвали, Гаррі й Рон з Герміоною не розмовляли. Це її не зупинило, й вона скористалася їхньою мовчанкою, щоб бомбардувати їх нескінченним потоком похмурих прогнозів. Вона так несамовито сичала, що Шеймус мало не п'ять хвилин розглядав свій казанок, шукаючи, де він протікає.
Тим часом Снейп вирішив поводитися так, ніби Гаррі просто не існувало. Гаррі був звиклий до такої тактики, адже її з превеликою втіхою застосовував дядько Вернон. Слава Богу, що не сталося нічого гіршого. До речі, порівняно з традиційним Снейповим глузуванням і дошкульними зауваженнями, цей новий підхід мав свої переваги. Гаррі з радістю виявив, що, коли до нього ніхто не чіпляється, йому досить легко вдається виготовити підбадьорливу настоянку. Наприкінці уроку він налив порцію настоянки в пляшечку, закоркував її і поніс до Снейпового стола для перевірки, відчуваючи, що зараз міг би навіть отримати оцінку "Д".
Та щойно він відвернувся від стола, як почув за спиною голосний брязкіт. Мелфой вибухнув задоволеним реготом. Гаррі швидко обернувся. Пляшечка з його настоянкою лежала розбита на підлозі, а Снейп дивився на нього зі зловтіхою.
— Овва, — тихим голосом сказав він. — Ще одна нульова оцінка, Поттере.
Гаррі від гніву не міг говорити. Побіг до свого казанка, щоб наповнити ще одну пляшечку й таки примусити Снейпа поставити оцінку, але з жахом побачив, що казанець уже порожній.
— Вибач! — затулила руками рота Герміона. — Вибач мені, Гаррі. Я думала, що ти вже все зробив, тому взяла й почистила казанець!
Гаррі навіть слова не зміг сказати. Коли продзвенів дзвінок, він, не озираючись, подався з підвалу, а за обідом сів між Невілом і Шеймусом, щоб Герміона не допікала його через плани, пов'язані з кабінетом Амбридж.
Коли Гаррі прийшов на віщування, то був у такому кепському настрої, що навіть забув про консультацію щодо працевлаштування у професорки Макґонеґел. Пригадав про це аж тоді, як Рон поцікавився, чому він на неї не пішов Помчав сходами нагору й прибіг, ледве дихаючи, всього на п'ять хвилин пізніше.
— Вибачте, пані професорко, — прохрипів він, зачиняючи двері. — Вилетіло з голови.
— Нічого, Поттере, — сказала Макґонеґел, а в кутку в цей час хтось зашморгав носом. Гаррі озирнувся.
Там з нотатником на колінах сиділа професорка Амбридж. На шиї в неї було недоладне жабо, а на обличчі — бридка самовдоволена усмішка.
— Сідай, Поттере, — напружено мовила професорка Макґонеґел. Тремтячими руками вона перекладала на столі численні брошурки.
Гаррі сів спиною до Амбридж і щосили намагався не прислухатися до рипіння її пера об пергамент.
— Отже, Поттере, ми тут зустрічаємося, щоб обговорити твої плани щодо майбутньої праці й допомогти тобі вибрати предмети для вивчення в шостому і сьомому класах, — пояснила професорка Макґонеґел. — Чи ти вже думав, що хотів би робити після закінчення Гоґвортсу?
— Е-е... — видушив з себе Гаррі.
