Mybrary.info
mybrary.info » Книги » Детективы и триллеры » Шпионские детективы » Бумеранг не повертається - Михайлов Віктор Семенович (книга бесплатный формат TXT) 📗

Бумеранг не повертається - Михайлов Віктор Семенович (книга бесплатный формат TXT) 📗

Тут можно читать бесплатно Бумеранг не повертається - Михайлов Віктор Семенович (книга бесплатный формат TXT) 📗. Жанр: Шпионские детективы. Так же Вы можете читать полную версию (весь текст) онлайн без регистрации и SMS на сайте mybrary.info (MYBRARY) или прочесть краткое содержание, предисловие (аннотацию), описание и ознакомиться с отзывами (комментариями) о произведении.
Перейти на страницу:
Бумеранг не повертається - i_017.jpg

У вікні кімнати Ладигіна горіло світло. По сходах протилежного будинку Роггльс піднявся на круту веранду другого. поверху і, стоячи на рівні освіченого вікна, заглянув у кімнату. Деякий час він спостерігав за Нікітіним, потім швидко спустився вниз, оглядівся навкруги і, не помітивши нічого підозрілого, попрямував провулком униз до Самотеки.

Бумеранг не повертається - i_018.jpg

Обшук не дав відчутних наслідків, тому, не затримуючись, Нікітін оформив протокол і опечатав кімнату.

В училищі імені Баумана він, знову переглянувши список випускників сорок восьмого року, знайшов не одного, а трьох чоловік з іменем, названим Анікіною. Ознайомившись з розподілом випускників, Нікітін звернув увагу на те, що Олександр Гнатович Якуничев був залишений в аспірантурі. Навівши дальші довідки, він дізнався, що Якуничев повністю перейшов на наукову роботу і що його перевели в один з науково-дослідних інститутів. Подзвонивши з кабінету директора полковникові Крилову, він довідався, що О. Г. Якуничев працює в інституті, у відділі теоретичної механіки. Час був пізній, але Каширін чекав його. Почувши кроки в прийомній, він підвівся Нікітіну назустріч, посадив його на диван і, підсунувши піднос, закритий салфеткою, — це був сніданок полковника, — сказав:

— Спочатку поїж.

Рішуче відсунувши їжу, Нікітін послідовно, крок за кроком, розповів полковникові події цього дня.

Те, що в Глуховському лісі було вбито інженера Ладигіна, вони зрозуміли кілька днів тому. Але якщо тоді ще були сумніви у причетності до цього злочину Роггльса, то сьогодні вони відпали. Тепер були всі підстави для арешту Роггльса по обвинуваченню у вбивстві радянського громадянина.

Але зараз інше займало увагу їх обох. Їх турбувала доля Тетяни Баскакової, яка неминуче повинна була зустрітися з удаваним Ладигіним.

Полковник, прочинивши двері, сказав черговому:

— Гаєва, терміново!

Капітан Гаєв увійшов і вичікувально зупинився перед полковником.

— З’ясуй, коли може вилетіти літак у Південноуральськ. Полетить майор Нікітін. Дорога кожна хвилина. Дій!

Гаєв швидко вийшов.

— Я пройду до генерала, а ти, Степане, попередь тим часом Ксеню, що виїжджаєш у термінове відрядження днів на три, на чотири. — Полковник вийшов із кабінету, потім повернувся і додав: — Поїж поки що.

Коли полковник пішов, Нікітін подзвонив додому. Ксені дома не було. Домашня робітниця, позіхаючи, мабуть спросоння, сказала, що Ксеня дзвонила з госпіталю, у неї невідкладна операція і вона затримається.

Поклавши з прикрістю трубку, Нікітін зняв салфетку, але апетит пропав. Темп, у якому проходила сьогодні оперативна робота, викликав у нього нервове збудження. Він пройшовся по кабінету, потім сів за стіл і написав дружині записку:

«Люба Ксеню!

Дзвонив, але не застав тебе дома. У мене теж невідкладна „операція“, і, так само, як і ти, я хвилююсь за життя хворого. Дуже скучив за тобою, моя дорога, близька і — на жаль! — далека дружинонько. Думаю, що днів через три-чотири я повернуся.

Цілую, твій Степан».

Коли він дописав листа, увійшов Гаєв.

— Погана справа, Степане Федоровичу, — сказав він. — Літак готовий, але погода нелітна, великий вітер, сніг. Диспетчер каже: ми літаємо в будь-яку погоду, але раджу утриматись.

— Ти що, Миколо Олексійовичу, очманів?! Мова йде про життя людини, а ти «утриматись»! — обурено сказав Нікітін і додав: — Ти Сергієві Васильовичу про погоду не дуже-то, сам розумієш. Прошу тебе, занеси сьогодні до мене на квартиру цю записку для Ксені.

Гаєв узяв лист і, обережно згорнувши його, поклав кишеню. Ввійшов полковник.

— Товаришу полковник, літак готовий до вильоту.

— Миколо!.. — тихо сказав Нікітін.

— Ну? В чому справа? — почувши, запитав полковник.

— Погода нелітна, товаришу полковник, — твердо закінчив Гаєв.

— Дурниці, товаришу полковник.

— Вас не питають, товаришу майор! — відрізав полковник і, повернувшись до капітана, наказав: — З’єднайте мене з диспетчером аеропорту.

Взявши у капітана Гаєва трубку, полковник вислухав метеозведення і попросив до телефону пілота. Мабуть, у диспетчерській льотчика не було. Полковник довго тримав трубку телефону, поки не почув:

— Льотчик, старший лейтенант Стеценко слухає!

— Як погода, товаришу старший лейтенант? Летіти не боїтесь? — запитав Каширін.

— Погода бадьора, товаришу полковник, техніка в порядку! Доводилось літати і в гіршу! — відповів пілот.

— Добре. Готуйтесь до вильоту, — закінчив Каширін і, поклавши трубку, спитав: — Ксеню попередив?

— Попередив. Дозвольте йти, товаришу полковник?

— Іди. З Південноуральського аеродрому подзвониш мені додому, — м’яко сказав полковник і провів Нікітіна до дверей.

Рівно о першій годині ночі кілька чоловік під’їхало на машині до готелю. Піднявшись на третій поверх, вони разом з черговим по поверху підійшли до номера, де жив Роггльс. Відімкнувши двері ключем чергового адміністратора, вони ввійшли в кімнату. Роггльса не було. Безладдя свідчило про поспішну втечу.

В той же час з боку Першої просіки під’їхала машина і зупинилася за сотню метрів від дачі Роггльса. Відчинивши хвіртку, озброєні люди, обережно ступаючи, підійшли і оточили будинок. Ключ лежав на звичайному місці, за наличником дверей, але на дачі нікого не було.

Полковник Каширін не спав. У теплій домашній куртці він сидів у кріслі і, сьорбаючи чай, перегортав томик Лермонтова. За вікном розгулялася негода. Пориви сильного вітру хитали раму вікна. Зовні спокійний, але весь напружений, Каширін нетерпляче чекав телефонного дзвінка з Південноуральська — повідомлення про прибуття літака.

Було п’ять хвилин на четверту, коли пролунав різкий дзвінок. Полковник узяв трубку. Говорили з Управління.

— Товаришу полковник, о другій годині п’ятдесят шість хвилин одержано телеграму з Калініна.

— Пришліть мені, — наказав полковник і поклав трубку. Знову настала гнітюча, тривожна тиша. Лунко пробив годинник, дзвін його жалібно одізвався у призовому кришталевому кубку, який стояв на столі, і затих.

Нарешті знову пролунав телефонний дзвінок. У трубці ледве чулося:

— Прибув, товаришу полковник, благополучно!

— Будь обережний, Степане! — відповів Каширін і поклав трубку. Своїм гострим слухом він почув, як легко, майже безшумно, до будинку під’їхала машина і хлопнули дверці. Він пішов у прихожу, відчинив двері і разом з офіцером зв’язку ввійшов у кабінет.

Телеграма була лаконічна:

«ПЕРЕБУВАЮ ЛЕНІНГРАДСЬКОМУ ЕКСПРЕСІ крпк ЧЕКАЮ ВКАЗІВОК ПОШТОВЕ ВІДДІЛЕННЯ ВОКЗАЛУ крпк».

Полковник сів за стіл і написав відповідь:

«СУПРОВОДЖУЙТЕ крпк ПІДТРИМУЙТЕ ЗВ’ЯЗОК крпк ВЖИВАЙТЕ ЗАХОДІВ ЛИШЕ КРАЙНЬОМУ ВИПАДКУ крпк».

— Відішліть негайно!

— Дозвольте йти?

— Ідіть!

Зачинивши двері за офіцером зв’язку, полковник погасив лампу на столі в кабінеті і пройшов у спальню. Здається, можна було відпочити, але… рішуче і настирливо знову задзвонив телефон.

Узявши трубку, Каширін з подивом почув схвильований голос:

— З вами говорить полковник Крилов. Не знаю, може й не слід було турбувати вас у такий пізній час, але мені здається, що це дуже важливо…

— Що трапилося? — проймаючись хвилюванням Крилова, запитав полковник.

— О десятій годині вечора на дочку було зроблено замах з метою пограбування…

— Що з нею?

— Небезпеки для життя немає.

— Вона притомна?

— Так. Я говорю від Скліфосовського.

— Добре, я зараз приїду, — сказав полковник і, подзвонивши в гараж, викликав машину.

28

ХІД «КОНЕМ»

Коли полковник Каширін приїхав в інститут імені Скліфосовського, він уже не застав Крилова, а Машенька заснула.

Черговий лікар, літня жінка, грубувата, як більшість сердечних людей, що приховують свою м’якість за нарочитою грубістю, вийшла до нього в прийомну:

Перейти на страницу:

Михайлов Віктор Семенович читать все книги автора по порядку

Михайлов Віктор Семенович - все книги автора в одном месте читать по порядку полные версии на сайте онлайн библиотеки mybrary.info.


Бумеранг не повертається отзывы

Отзывы читателей о книге Бумеранг не повертається, автор: Михайлов Віктор Семенович. Читайте комментарии и мнения людей о произведении.


Уважаемые читатели и просто посетители нашей библиотеки! Просим Вас придерживаться определенных правил при комментировании литературных произведений.

  • 1. Просьба отказаться от дискриминационных высказываний. Мы защищаем право наших читателей свободно выражать свою точку зрения. Вместе с тем мы не терпим агрессии. На сайте запрещено оставлять комментарий, который содержит унизительные высказывания или призывы к насилию по отношению к отдельным лицам или группам людей на основании их расы, этнического происхождения, вероисповедания, недееспособности, пола, возраста, статуса ветерана, касты или сексуальной ориентации.
  • 2. Просьба отказаться от оскорблений, угроз и запугиваний.
  • 3. Просьба отказаться от нецензурной лексики.
  • 4. Просьба вести себя максимально корректно как по отношению к авторам, так и по отношению к другим читателям и их комментариям.

Надеемся на Ваше понимание и благоразумие. С уважением, администратор mybrary.info.


Прокомментировать
Подтвердите что вы не робот:*