Майже опівночі - Кейдин Мартин (книги онлайн без регистрации .txt) 📗
— Поки що нічого, — розчаровано відповів він. — Я мав надію з'ясувати що-небудь з приводу тих П-51. На цивільній службі є ще кілька сотень таких винищувачів. З допомогою ФБР ми зараз перевіряємо кожен з них, але досі не виявлено нічого істотного. Ті літаки могли вилетіти в пустелю на зустріч зі «сто тридцяткою», знаючи точний розклад її польоту, а могли й тижнями очікувати на якомусь із сотні занедбаних аеродромів. Ніхто їх там не побачив би. Потрібен тривалий пошук. — Елліот знизав плечима. — Першої-ліпшої хвилини ми можемо натрапити на слід і знайти пілотів. Але поки що нічого немає.
Елліот замовк. Як і інші, він почував себе безпорадним. Білл Торп з Управління цивільної авіації похитав головою.
— Я нічого не можу додати до того, що сказав Фред. Полковник Гарольд Кімболл відмовився говорити. Ллойд Паккард також зберігав мовчанку.
Доктор Девід Шейнкен задрімав. І ніхто не відчув потреби розбудити шановного представника науки.
Джон Ховінг вирішив порушити ніякову мовчанку:
— Я наказав виконати на ЕОМ ретельне дослідження усіх можливих варіантів, — мовив він діловим тоном. Перед тим він уже звелів Рії Карлайл адресувати свої зауваження тільки йому, і з усього видно було, що він готовий співробітничати з іншими. — Проте поки що нам бракує вихідних відомостей. Нам потрібні якісь характеристики банди, яку ми розшукуємо. ЕОМ 4датна перевірити кожен можливий варіант, хоч який незначний, причому в мільйони разів швидше, ніж це зробили б ми. Більше того, я…
— Містере Ховінг! — перебив його Кербі. — А скільки часу треба буде вашим людям, щоб запрограмувати машину на таке завдання? Звичайно, йдеться про результат, який мав би сенс.
Ховінг зобразив на своєму обличчі подив з недоречності такого запитання.
— Ну, зважаючи на надзвичайність ситуації, нам, звичайно, дадуть зелену вулицю, і, гадаю, це забере не більш як дві доби.
— Аж дві доби?
— Так.
— У нас немає двох діб, містере Ховінг. Ми не можемо згаяти навіть дві години. — Кербі поклав свої кулачиська на стіл. — При всій моїй повазі до вас, я все ж таки змушений запитати, чи дізнаємося ми про щось істотне після цих ваших… гм… наукових досліджень? Чи дістанемо ми в своє розпорядження висновкя, яких не можемо зробити ось тут, зараз?
Вінсевт пильно подивився на свого помічника. Кербі знов кудись хилить, а зараз просто-таки вбиває цвяхи у домовину представника Управління національної безпеки. Ховінг мав вигляд людини, що потрапнла під невблаганний прес.
— Ну, знаєте, містере Кербі… При всій повазі до вашої точки зору, — почав Ховінг, ледве стримуючись, щоб не скипіти, — я думаю, ви все ж таки не спроможні оцінити можливості вашого управління, і…
— Облиште, містере Ховінг. Я ж не сперечаюсь. Я тільки запитав вас. Я хочу заощадити час. Ви можете мені віддовісти?
— Ви так ставите питання, Кербі, що я відповідати на нього не буду.
Представник ФБР стенув своїми широченними плечима, даючи зрозуміти, як він оцінює пропозицію Ховінга. Потім окинув усіх присутніх поглядом.
— Пропозиція містера Ховінга, звісно, становить інтерес, — процідив він, і в голосі його прозвучала неприхована зневага до Управління національної безпеки з усіма його комп'ютерами. — Я із задоволенням прочитав би їхній звіт. На дозвіллі, коли все це скінчиться. Дослідження ва ЕОМ — це вправа з теорії ігор. Але ми зараз не граємо в якусь гру. У нас чисто поліційна робота. — Він замовк, усі напружено чекали. — Ми крутимося в білячому колесі. Ніякі електронні машини не доти можуть нам вибратися з нього. Ми мусимо ухвалити рішення зараз. Негайної — з притиском закінчив Кербі.
Різке постукування люлькою по столу привернуло загальну увагу до Нійла Кука. Представник ЦРУ роздивлявся попіл, що висипався на стіл. Ні до кого зокрема не звертаючись, він глухо вимовив:
— Браво, містере Кербі. Можливо, ми тут усе-таки чогось досягнемо. — Він осміхнувся у відповідь на ворожі погляди Ховінга та Кардайл. — Але в нас нічогісінько не вийде, поки ми не усвідомимо, навіщо це було зроблено і хто за всім цим стоїть. А якщо ви зі мною не згодні, то пропоную відкласти нараду. Бо нашому шановному генералові доводиться зараз, як влучно висловився містер Кербі, крутити біляче колесо, а не займатися пошуками бомб.
— Викладайте свої міркування, — втрутився Шерідан, — і вертаймося до діла.
— Оскільки всі можливості ще відкриті для нас, генерале, то варто припустити і наявність комуністичної диверсії, що контролюється з-за кордону.
— Та будьте ж розсудливим, Кук, хай вам чорті — вигукнув Ховінг. — Ви ладні шукати комуністів навіть у своєї матінки під ліжком.
Обличчя Кука перетворилось на холодну розлючену маску. І вигук Ховінга немов завис у повітрі, наштовхнувшись на крижану мовчанку.
Нарешті озвався Шерідан, який, звертаючись до Кука, сказав:
— Продовжуйте.
— Не можна виключити припущення, що вся ця справа запланована, фінансується і контролюється комуністами, — повів далі Кук. — Якщо так, тоді Кербі взяв не той слід, і пограбування банку — чисто випадковий збіг. Та оскільки ми поки що нічого не знаємо, нам слід перевірити обидві версії.
Вінсент нахилився вперед, склав руки, мов перед молитвою, і несподівано запитав:
— А навіщо комуністам підривати бомбу в Канзас-Сіті, містере Кук?
Кук гмукнув і потягся по тютюн.
— Не забігайте наперед, містере Вінсент. Звідки вам відомо, що вони хотіли підірвати бомбу в Канзас-Сіті? Відомо тільки, що негр намагався найняти квартиру в центрі міста і що при цьому він мав у валізі атомну бомбу. Аж ніяк не виключено, що він або вони мали намір використати її в іншому місці, а Канзас-Сіті правив тільки за перевалочний пункт. А якби навіть вони справді хотіли підірвати бомбу в Канзас-Сіті — що вас бентежить?
Вінсент замислився над словами Кука. Що ж, вони хоч і блукали із зав'язаними очима, але принаймні зуміли чітко сформулювати кілька можливих версій. Відповів за нього Шерідан:
— Вам не здається, що, якби усім цим керували комуністи, води б обрали відчутніші мішені, ніж звичайне собі місто без військових об'єктів? Скажімо, штаб-квартиру нашої протиповітряної оборони в Колорадо. Однією бомбою, підірваною десь поблизу, вони знищили б усю нашу систему ППО та центр координації космічних польотів. Така мішень варта була б витрат, Або, скажімо, Пентагон, Панамський канал чи ще котрийсь із десятків важливих стратегічних об'єктів. Але місто?.. — Шерідан знизав плечима. — Просто вбити людей — ні, це не пояснення.
Кук не розгубився.
— Це з якого погляду дивитися, генерале Шерідан. Комуністам зовсім не обов'язково планувати свої операції за вашим розумінням. Нині багато базікають про дві ідеології та про те, які вони відмінні. І це не просто пропаганда. Це істина. І через те для середнього американця неможливо уявити собі їхній склад думок. Я не збираюсь виголошувати ура-патріотичні промови, але не виключаю, що вони здатні підірвати бомби в кількох наших містах, знищити мільйони людей і викликати паніку, яка дезорганізувала б країну. І ще одне, генерале Шерідан. Коли отак почнуть вибухати бомби, які хтозна-звідки взялися, це чималою мірою підірве віру суспільства у ваш мундир.
Та Шерідана ці слова не спантеличили. Він похитав головою.
— Не вірю я цій версії. Більше того, я переконаний, що росіяни до цього не причетні.
Кук посміхнувся крізь клуби диму і сказав:
— Глядіть, щоб я не спіймав вас на слові, генерале.
— Силоміць посадити літак, захопити бомби — все це привертає надто багато уваги, — сказав Шерідан, старанно добираючи слова. — І росіяни не вдалися б до таких дій. Це не в їхніх інтересах. До того ж вони могли б завезти до країни свої атомні бомби. Існують тисячі способів…
— А хіба я говорив про росіян?
У Вінсента перехопило дух. Кук здорово підчепив генерала. Він таки справді жодного разу не вимовив слова «росіяни». Він говорив тільки про комуністів. Вінсент кивнув Кукові, і представник ЦРУ провадив:
— Певна річ, це могли бути й росіяни. Або китайські комуністи. Або люди Кастро. Чи хто завгодно. Так чи так, а нам необхідно з'ясувати, хто вони такі. А ми досі нічого певного не знаємо. Самі тільки припущення.
