Планета Х - Кудрицький Валентин Олександрович (читать книги бесплатно полностью txt) 📗
Це щоб довго жили…
Скільки ж тре’ було Господу,
Щоб створити цей світ,
Для отих недороблених
Що паплюжать цей цвіт.
31.10.1970 р.
ЗДОБА
Ти була колись, як здоба,
Що очей не відірвать,
Ну, а зараз ти, як жопа,
Де ж таку змогла ти взять?
9.6.1976 р.
ЗАХОТІЛОСЬ ВОДИЦІ З КРИНИЦІ
Захотілось мені із криниці водиці,
Із криниці, що викопав дід Архімед,
Де завжди брали воду дівиці,
Коли хлопцям носили свій мед…
8.6.1976 р.
ТІЛЬКИ ХИТРИМ ВСЕ ВДАЄТЬСЯ
Тільки мудрим все вдається,
А хоробрість в кого є –
Той в житті що хоч доб’ється,
Якщо розум не проп’є.
12.6.1976 р.
ЩОБ МИРНО ЖИТЬ
Ви гляньте всі на «божих слуг»,
На тих, що творять в нас руїни,
З своїм до нас ідуть уставом,
Аби загарбать Україну.
Ви гляньте всі на тих панів
Що нас, як гуску, общіпали,
І держать нас за віслюків,
Самі ж гребуть все, що попало.
І що тут можна ще сказать,
Та будьте ж ви які завгодно! –
Та ж не грабуйте свій народ
І разом з ним і – наш заодно.
А хто з вас хоче мирно жить? –
Живіть! – Ніхто не заважає,
Бо як щурів вас будуть бить,
Ну, а за що? – з вас кожний знає.
І надто рано не радій,
І не вдавай дурного з себе,
Й будь-ласка, надто не наглій,
Якщо не хочеш ти на небо.
Ви ж українці як і ми,
І це завжди ви пам’ятайте,
Отож, і наших не дуріть,
І про своїх не забувайте.
14.3.2013 р.
ТИ ТАКА САМА, ЯК І МАТИ
Ти все життя старалася довести,
Що ти не ти, і я не я,
І в той же час стрибала в гречку
Так, як і матінка твоя.
13.4.1981 р.
ЯКЩО НЕ ДАТИ КОЗЛА
Уявіть, навіть коза
Утече і та з двора,
У той час, як в неї гра, –
І не дати їй козла.
11.3.2013 р.
ЯК СМІЮТЬСЯ ЗОРІ
Місяць за вербичку
В полі зачепився,
Й на дівоче личко
Пильно задивився.
Жито зеленіє
І трава густенька,
Хлопці, не жалійте
Ви дівчат гарненьких.
Хай лютує батько,
Хай не спить старенька,
Хлопці, не жалійте
Ви дівчат гарненьких.
Біля хати мати
Доньку дожидає,
А хлоп’я дівчину
Спати не пускає.
Як квітують зорі
І гаї злегенька,
Хлопці, не жалійте
Ви дівчат гарненьких!
14.5.1983 р.
НЕБО, ЯК ОЧІ
Глянеш в небо, ніби в очі
Ті, що борються за приз,
Ну, а я люблю дівочі,
Ті, що манять в верх, і вниз.
Наді мною небо й небо,
Й скільки в нього не дивись,
А мені кортить до тебе
Хоч візьми та розчахнись.
31.10.1970 р.
МОВЧАТЬ РАБИ
Куди не глянеш – скрізь гроби,
Мовчить народ, мовчать раби.
22.3.2013 р.
ТИХІ ВОДИ
Тихі води, сині далі,
Мов дівочі грудоньки,
Ой, як хочеться до Галі,
Де палають вогоньки.
19.3.1975 р.
ЯКЩО МАЄШ ГАРНИЙ РОТ
Якщо в тебе гарні цицьки,
Та іще й гарненький рот,
То любий з тобою піде
Якщо він не ідіот.
24.9.1975 р.
ТІТКА КЛАВА
Якщо будеш грубить чоловіку,
Що дарує він квіти тобі,
Чоловік зробить з тебе каліку,
І гуляй, тітко Клаво, тоді.
26.9.1974 р.
ПРО СОВІСТЬ
Ну ж пішов уже народ –
Совісний й безсовісний.
Совісний той, хто краде
У людей без совісті.
А який – безсовісний?
20.6.2013 р.
ЩОБ ХОРОШУ МАТИ ВРОДУ
Щоб хорошу мати вроду –
Пийте, хлопці, чисту воду.
18.9.1970 р.
ЧОМУ НЕБО ЗОРЯНЕ?
Колись я знав одну зорю,
Але часи мінялися,
І нові зорі кожен рік
На небі появлялися.
А зараз я як гляну в небо,
Де зірки шепочуться,
То я б скільки їх не вгледів, –
Стільки їх і хочеться.
Отож, як туга на душі
Й тебе любов зашкалює,
То кидай ти писать вірші
І хай любов побалує.
Отож, як ти не дурачок
І зоряне ще небо,
То не цурайся жіночок
Що горнуться до тебе.
4.2.1979 р.
НА КОГО ПРАЦЮЄ УКРАЇНА?
Україна вся працює.
А на кого? – на жидів,
Й це сьогодні кожний знає
Й навіть той, хто б не хотів.
Хто в кав’ярнях бенкетує?
В ресторанах, в кабаре?
Хто ж, скажіть, цього не знає,
Хто в нас більше всіх краде?
Звісно той, хто владу має –
Бо їм, бачте, можна все.
14.3.2013 р.
ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ
От би цукру замість снігу
Нам накидала зима,
Уявляю, скільки б людям
Всім вона принесла зла.
Бо тоді б і на роботу
Не ходив би наш кадет,
І у всіх тоді б, напевно,
Був цукровий діабет.
28.3.2013 р.
РУСИНЦІ
Отаку, як ти в косинці
Чарівну дівицю
Я б забрав тебе, русинко,
У свою столицю.
Щоб ходила до Славути
На Дніпровські кручі,
Де квітує м’ята, рута,
Де пташки співучі.
Хай би наші вкраїночки
За голову брались,
Що їх суджені кохані
Та не їм достались.
Нехай знають, що кохання
Будь воно найкраще,
Теж згоряє, як в той вогник
Не підкинуть щастя.
Нехай знають, як кохання
Скривджене до болю,
То піде обов’язково
Іншу шукать долю.
Може й гіршу, може й кращу
І це – аксіома,
Бо хто людям добро робить
Скрізь живе, як дома.
8.1.1983 р.
НАШИМ СВІТОМ НАГЛІІ ПРАВЛЯТЬ
Нашим світом наглі правлять,
То ж нема чому радіть,
І поки будуть наглі править,
То і буде – наглий світ.
4.5.1972 р.
ЛЮДИНА В РОБІ
Хто добро людині робить –
Про славу не дбає,
Той завжди у робі ходить
І в ній спать лягає.
А БЕРЕГ БУВ ТАКИЙ ЗЕЛЕНИЙ
А берег був такий зелений,
І пляж вогнями квітував,
Як доторкнувся ти до мене
Й мене тоді поцілував.
Раділи промені весняні,
Із вуст твоїх лилось тепло,
Я й досі день той пам’ятаю,
Коли – чотирнадцять було.
7.1.1983 р.
ЩОБ НЕ ГРАБУВАЛИ ДЕРЖАВУ
Ти мою зламав державу,
І мій знівечив ти труд,
І дівочу горду славу
Ти пустив по світу в блуд.
Бо хіба, скажи, то люди,
Що ломали, щоб здобуть?
І ти хочеш щоб вкраїнці
Все оте змогли забуть?
Я б тобі простить зміг лайку –
Хлопець, мов погарячивсь,
І ще б міг супружу зраду,
Це було у всіх колись.
Ну, а хто псує вам речі,
Я б таких скрутив би в ріг,
Взяв би кожного за плечі
І усіх би – за поріг.
І без суду, і без слідства
Всіх в кайдани б закував,
Щоб державу не ганьбили
Ту, що я побудував.
10.11.1976 р.
МІЩАНКА
Ви до неї не підходьте,
Бо вона з міщанок,
А міщанка – та спить, поки
Не дадуть сніданок.
14.6.1976 р.
