Кропива - Кудрицький Валентин Олександрович (лучшие книги читать онлайн бесплатно без регистрации .TXT) 📗
ЩОБ БУВ СУП СМАЧНІШИЙ
Зібрались дві сусідки і перша до другої:
– Віддоки вийшла заміж, то і сексом ніколи займатись.
– Тебе що, чоловік не хоче чи примушує багато працювати?
– Та як прийду з роботи, та поки зварю суп гороховий, то він уже й спить.
– Тьху дурна. А я ото поставлю варить і до чоловіка. І поки суп вариться, то ми встигаємо… ще й повторити, а потім, коли сідаємо вечеряти – то і суп смачніший.
23.12.2009 р.
НЕПІДКУПНА РІШУЧІСТЬ
– І як ото жінки вирішують розлучитися із своїм чоловіком? – дивувалась Марина в норковій шубі і в такій же елегантній модній шапочці. – А я дура, така дура, ось уже скільки прожила і ні разу про це не подумала.
– Досить тобі скиглити, хіба тобі чогось не вистачає?– питанням на питання відповіла сусідка.– А хто б тобі – такій кікімурі – купував оті дорогі прикраси?
30.12.1976 р.
КИЦЯ ОБЛИЗУЄТЬСЯ
– Мамо,– донька з надвору до матері,– а наш голубок роздягнувся і, певно, пішов десь на вулицю гуляти.
– А ти звідки знаєш, донечко?
– А ти подивись, пір’ячко лежить під столиком, а голубка нема, і киця облизується.
18.6.1976 р.
НА ОДНІЙ БУДОВІ
Електрик до штукатура:
– Ви коли вже закінчите штукатурити цю кімнату?
– А навіщо вам знати?
– Та пора вже бити пази для електропроводки.
10.9.1959 р.
КОЛИ ПОДАВАТИ ГРИБИ?
Жінка до чоловіка по телефону:
– Миколо, коли подавати гриби робітникам, що в нас працюють – в обід, чи ввечері?
– А вони роботу закінчили?
– Ні.
– А ти їх сама пробувала?
– Ні.
– Тоді вже краще зачекай, хай закінчать роботу.
13.7.1989 р.
НАБРИДЛО РАДІТИСЬ
– Чому ти їдеш в Америку,– один товариш питає в іншого?
– Бо набридло радуватись.
– Щось не розумію твого гумору.
– А то ти, ніби, сам не знаєш? Зайдеш в магазин, а в ньому пусто. Ото і бігаєш по місту цілий день, як вовк по пустій кошарі, щоб знайти якусь дрібничку. А знайдеш щось – радієщ. І так кожен день. Отож, і їду в Америку, бо набридло радіти.
13.7.1989 р.
ЩО ЗАГРОЖУЄ СТУДЕНТУ?
– Що загрожує студенту, якщо він одружиться?
– Перше, якщо буде багато приділяти уваги жінці,– то з’являться хвости.
Друге, якщо буде більше приділяти уваги навчанню, то виростуть роги...
І третє, а якщо буде багато приділяти уваги жінці і навчанню, то – відкине ноги.
6.10.1989 р.
НАВІЩО БРЕХНЯ НА СВІТІ?
– Навіщо брехня на світі?– запитує Іван у Степана.
– Щоб прикрашати правду.
1.7.1987 р.
КОСТОПРАВИ – РЕМОНТНИКИ
– Тату,– звертається п’ятирічний синок до батька,– чому наша машина стоїть, а ти пішки ходиш?
– А тому, що в машині немає коліс і вона потребує ремонту.
Синок походив трохи і знову звертається до татка:
– Татку, а наша бабуся зламала ногу, то вона також потребує ремонту?
– Так, синку, так. Ось скоро приїдуть ремонтники-костоправи.
6.10.1989 р.
СТРОКАТИЙ ПОДАРУНОК
Якось для своєї дружини я шукав подарунок. Зайшов в універмаг і запитую у продавця:
– Скажіть, будь-ласка, де мені можна купити таку матерію, щоб була дорогою, якісною і красивою?
– А ви беріть оце квітчасте, матерія не дорога і гарна.
– Так то так, але ж вона якась строката.
– Не переживайте. Після першого прання всі квітки, як корова язиком злиже.
16.5.1959 р.
НЕ БАЖАЄ ЗЛА
Якось Петро говорить до Миколи:
– Поїдемо до мене в село?
– Та я не хочу.
– Чому?
– Та у вас горілку примушують пити.
– А ти на зло не пий!
– Та, бачиш, зла я нікому не хочу робити.
Друкував у журналі «Перець.» №9 травень 1962 р.
ПРО НАСТРІЙ
– Який в тебе сьогодні настрій? – жінка до чоловіка.
– Та, поки ти його не зіпсувала – прекрасний.
6.6.1992 р.
ПРО БАГАТІЇВ
– Скажи, Петре, чим відрізняється сучасний багатій від дореволюційного?
– А тим,– відповів Петро Данилу, що дореволюційного звали капіталістом, а сучасного – комуністом. Перший, щоб стати багатим – мусив працювати, а другий вступити в партію. От якраз в цьому і вся різниця.
М. Київ, 6.10.1989 р.
ВСЕ МІСТО ГОВОРИТЬ
На восьме березня телефоную до начальника дільниці:
– З святом вас, Володимире Касьяновичу.
– З яким святом?
– З жіночим святом 8-го березня.
– Так я ж не жінка.
– Однаково б..дь.
– Хто це говорить?
– Все місто говорить.
ДІВЧАТА ВИСЛУЖУЮТЬСЯ
Якось, знаходячись на будівельному майданчику, я помітив, що дівчата при наближенні начальства починають працювати краще, ніж хлопці.
– В чому причина?– запитав я у хлопців.
– А що ж, в армії не служили, то хай хоч перед начальством повислужуються.
м. Ірпінь,5.6.1960 р.
ПІДСТАВЛЯЙ ДУРНУ ГОЛОВУ
Заходжу я одного разу у пригородний потяг у білому костюмі, аж один парубок вирішив показати свою дотепність і на весь вагон вигукнув:
– От і парикмахер зайшов.
– Що ж?– в тон йому відповів,– в такому випадку підставляй свою дурну голову, – Навіщо?
– Голити буду.
17.5.1959 р.
І ТРЕБА Ж ТАК БУЛО
То якось після війни мати лізла без трусиків на горище, а синок, якому було за тринадцять, побачив те – на що раніше не звертав уваги, та й питає в матері:
– Мамо, а що то в тебе за щілинка така темна та волохата?
– А то, синку, тато колись рубав дрова і зачепив сокирою.
– І треба ж було по…біді попасти?
1969 р.
ЖІНКИ, ЯК ДІТИ
Приходить грузин до лікаря, поклав на стіл свій дітородний «інструмент» і питає в лікарки:
– Докторе, подивіться, що то в мене таке?
Доктор дістала лупу, подивилась і говорить:
– Сама звичайнісінька жіноча помада.
– Ну ці жінки, їм даєш побалуватись, а вони, як діти – все в рот тягнуть.
ПЕРШОКЛАСНИК
Учень не пішов до школи, сів біля віконця і журиться.
– Чому ти журишся, синочку?– запитує мама.
– Так вже набридло вчитись, сумую за дідусем, якби швидше на пенсію.
23.1.1960 р.
ЖИТТЯ, ЯК КАЗКА
– Бабусю, ти говориш, що ми живемо, як в казці. А як це зрозуміти,– запитує маленький пустун, схопивши бабусю за спідницю, заївшись морозивом.
– Це, Микольцю, коли все що говорять – то неправда, як у справжніх казках.
30.12.1976 р.
НА ДОЗВІЛЛІ
Грицько вивихнув руку, а коли йому налили чарку і він її хотів узять, як тут же скрикнув від болю. Хлопці до нього:
– Що така тяжка чарка, що і підняти не можеш?
28.6.1976 р.
НАПІВНОЧІ
Приїзжий до аборигена:
– Скажіть, будь ласка, а чому у вас такі мілководні ріки?
– А тому що їх закидали пляшками з-під горілки та вина.
– А куди ви діваєте пляшки з-під пива?
– Пива нам не привозять.
– Чому?
– Щоб не закидали океан.
1.7.1987 р.
В ОДНОМУ АВТОПАРКУ
